Справа: № 826/9259/17 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
12 грудня 2017 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Начальника Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач) про зобов'язання Відповідача розглянути звернення Позивача, надіслані цінним листом №0305704367371, а саме: заяву до начальника Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Коцан Л.С.; заяву про заміну дільничного терапевта від 28.11.2016 та додану до неї скаргу на дільничного терапевта ОСОБА_4 по суті, в порядку, передбаченому законодавством та надати відповідь на ці звернення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність начальника Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо своєчасного повідомлення заявника про результати розгляду звернення ОСОБА_2 від 31.12.2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції: зобов'язати Відповідача розглянути заяву до начальника Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Коцан Л.С. від 31.12.2016 року та заяву про заміну дільничного терапевта від 28.11.2016 року та додану до неї скаргу на дільничного терапевта ОСОБА_4 по суті відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян» та надати відповіді на ці звернення.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Рішення суду першої інстанції прийняте в порядку скороченого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
З огляду на викладене та враховуючи те, що рішення суду першої інстанції прийнято у порядку скороченого провадження, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про звернення громадян» законодавство України про звернення громадян включає цей закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Положеннями статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), скарги і заяви (клопотання) й останніми є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно з статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2016 року ОСОБА_5 звернувся до директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» про заміну дільничного терапевта для ОСОБА_2 та додав скаргу на дільничного терапевта ОСОБА_4.
Також, ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_2, звернувся із заявою від 31.12.2016 року до начальника Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в якій зазначив про те, що майже рік Позивач не може отримати у комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» ніякої медичної допомоги.
При цьому, Позивач стверджує, що жодної відповіді на вказані заяви не отримувала.
З листа від 01.02.2017 року №033-189 вбачається, що Позивачу надано відповідь за підписом начальника Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Коцан Л. та роз'яснено порядок зміни лікаря первинної медико-санітарної допомоги відповідно до затвердженого наказом Міністерства охорони здоров»я України від 04.11.2011 №756 «Про затвердження Порядку вибору та зміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та форм первинної облікової документації»; проінформовано, що для розгляду питань, порушених у відповідному зверненні, створена комісія при комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Деснянського району міста Києва, яка відбулася 26.01.2017 року, однак, заявник на засідання не з'явився (а.с.31).
Однак, Відповідачем доказів повідомлення Позивача про результати розгляду заяв від 28.11.2016 року та 31.12.2016 року ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Посилання Відповідача на те, що вказаний лист направлявся Позивачу у встановлені законом строки, спростовується матеріалами справи та наявністю доказів лише щодо направлення листа від 21.08.2017 року №033-1742, що підтверджується квитанцією з ПАТ «Укрпошта» від 21.08.2017 року та описом вкладення у цінний лист (а.с.34).
За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Положеннями ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням наведених правових норм та враховуючи відсутність доказів повідомлення заявника про результати розгляду звернення у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що для повного захисту прав, свобод та інтересів Позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність Відповідача протиправною.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
За приписами ч.10 ст.183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.