Справа: № 759/11626/17 Головуючий у 1-й інстанції: П'ятничук І.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
12 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві протиправними щодо відмови призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_3 як працівнику охорони здоров'я на підставі п. «е» ч. 1 статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію по вислузі років як працівнику охорони здоров'я у відповідності до пункту «е» ч. 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06 квітня 2017 року із зарахуванням (включенням) до спеціального стажу періоди її роботи на посадах віднесених до провізорських, з 19 серпня 1993 року по 01 жовтня 1996 року на посаді провізора-технолога в АО «Фармация», з 17 лютого 1997 року по 28 березня 2011 року на посаді провізора в ТОВ «Інтерфарм», з 28 березня 2011 року по 02 березня 2012 року на посаді завідуючої аптеки в ТОВ «Асторія Прайм Сервіс», з 03 березня 2012 року по 28 лютого 2017 року на посаді завідуючої аптеки, провізора в ТОВ «Здоров'я».
Стягнуто на користь ОСОБА_3 ( ІПН - НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що у Позивача відсутній необхідний трудовий стаж для призначення пільгової пенсії за вислугу років.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити розгляд за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років згідно з п. «е» статті 55 Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 14 квітня 2017 року №23405/06 пенсійним органом відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, у зв'язку з тим, що спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років менший ніж 26 років 6 місяців, а складає 3 роки 8 місяців 22 дні. При цьому, для можливості вирішення питання зарахування до спеціального стажу за період роботи на посаді провізора в ПП «Трейдстар» необхідно надати акредитаційний сертифікат і ліцензію Міністерства охорони здоров'я, за періоди роботи в ТОВ «Інтерфарм», ТОВ «Асторія», ТОВ «Здоров'я», необхідно надати акредитаційний сертифікат.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що посади «провізор» та «провізор-технолог» - є поняттям загальним та спеціальним, які доповнюють одне одного, і в жодному разі не виключають, а аптечні заклади не підлягають обов'язковій акредитації, акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах, тому у позивача наявний необхідний спеціальний стаж для призначення пільгової пенсії за п. «е» ст. 55 Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Пенсійний орган зазначає, що згідно наданих позивачем документів до спеціального стажу, який дає право на вислугу років, можливо зарахувати періоди роботи з 01 грудня 1989 року по 02 грудня 1991 року, з 10 лютого 1992 року по 18 серпня 1993 року, з 01 жовтня 1996 року по 11 грудня 1996 року.
Між тим, в трудовій книжці містяться дані про роботу позивача у періоди: з 19 серпня 1993 року по 01 жовтня 1996 року - провізор-технолог в АО «Фармация» (стаж складає: 3 роки 1 місяць 13 днів), з 17 лютого 1997 року по 28 березня 2011 року - провізор в ТОВ «Інтерфарм» (стаж складає: 14 років 1 місяць 12 днів), з 28 березня 2011 року по 02 березня 2012 року - завідуюча аптеки в ТОВ «Асторія Прайм Сервіс» (стаж складає: 11 місяців 5 днів), з 03 березня 2012 року по 29 лютого 2017 року - завідуюча аптеки, провізор в ТОВ «Здоров'я» (стаж складає: 5 років 27 днів), що не були зараховані відповідачем до спеціального стажу позивача, оскільки відсутній акредитаційний сертифікат і ліцензія Міністерства охорони здоров'я.
Порядок обчислення спеціального стажу та умов, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, регламентовані Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 1788-XII).
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Разом з тим, відповідно до примітки 2 Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджено перелік закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад, зокрема, до цього переліку входить: провізор, провізор-аналітик, завідувач, заступник завідувача.
Визначення аптечного закладу наведено у статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що у вказані вище періоди спеціального стажу позивач працювала на посадах та у закладах охорони здоров'я, що передбачені нормативними актами, як такі, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до постанови КМУ від 15 липня 1997 року №765 «Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров'я» акредитації підлягають всі заклади охорони здоров'я незалежно від форми власності, крім аптечних, акредитація яких може здійснюватися на добровільних засадах.
В статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» із змінами та доповненнями, також зазначено, що не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.
Відповідно до Постанови КМУ від 17 грудня 2012 року №1216 «про внесення змін до постанови КМУ від 15 липня 1997 року №765» було встановлено, що протягом двох років після набрання чинності цією постановою акредитація фармацевтичних (аптечних) закладів здійснюється на добровільних засадах за поданою ними заявою.
Таким чином, акредитація фармацевтичних (аптечних) закладів не є обов'язковою, відповідно, позивач не зобов'язана надавати відповідачу документи, що свідчать про її проходження. Між тим, до УПФУ були надані ліцензії МОЗ по ТОВ «Інтерфарм», ТОВ «Асторія Прайм Сервіс», ТОВ «Здоров'я».
Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» наявність ліцензування у ліцензіата є опосередкованим підтвердженням віднесення його аптечного закладу до закладів охорони здоров'я та одночасно ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на заняття суб'єктам господарювання певним видом господарської діяльності (оптова, роздрібна торгівля лікувальними засобами), а також засвідчує спроможність закладу здійснювати зазначену вище господарську діяльність.
При цьому, для призначення пенсії за вислугу років необхідні документи, перелік яких зазначено в п. 11 постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В цьому переліку взагалі не передбачено надання акредитаційних сертифікатів. Всі документи, визначені вищевказаним порядком, що підтверджують спеціальний стаж позивача, були подані ОСОБА_3 до УПФУ, що підтверджується розпискою-повідомленням про прийняття документів.
Таким чином, дії відповідача щодо зобов'язання позивача надати документи, які свідчать про акредитацію аптечного закладу, при встановленні права на пенсію за вислугу років та відмова у її призначенні, є протиправними.
З огляду на викладене, позивачем документально підтверджено необхідний спеціальний стаж роботи у сфері охорони здоров'я, який дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.
Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.