Справа: № 363/3741/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Баличева М.Б. Провадження № 2-а/363/44/17 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
07 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати пункт 73 протоколу № 64 від 12.08.2016 р. засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині, що його стосується; зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, в зв'язку з настанням 15 жовтня 2015 року інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано пункт 73 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року № 64, щодо відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, в зв'язку з настанням 15.10.2015 року інвалідності внаслідок травми, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. В іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом попередньої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР з 12.04.1986 року по 29.05.1988 року, в тому числі з 07.02.1986 року по 14.11.1987 року в Афганістані.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтву колишнього військовослужбовця від 23 квітня 2013 року № 763, підтверджено наявність у позивача поранення, контузія, захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія КИО-1 № 0401333 від 21.06.2012 року позивачу з 21.06.2012 року встановлено ІII групу інвалідності внаслідок поранення у в'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Як вбачається із довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0198163 від 15.10.2015 р. за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. Причиною інвалідності зазначено поранення у в'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
20 жовтня 2015 року позивач звернувся до військового комісаріату Вишгородського РВК із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги.
Листом від 09 грудня 2015 року № 2/5/3797 Київський обласний військовий комісаріат направив лист до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із всіма необхідними документами та зазначив, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 18.01.2016 року № 248/3/6/126 повідомило ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підстав для подання пропозицій Міністерству оборони України, щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму позивачу немає, оскільки Департамент фінансів Міністерства оборони України вважає, що дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на позивача.
Відповідно до п. 73 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12 серпня 2016 року № 64, комісія дійшла висновку про відмову і призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції яка діяла на час встановлення йому інвалідності, а також підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499, одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а позивачу інвалідність встановлено понад тримісячний термін.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - «Закон № 2011-XII») одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.
Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, позивач набув право на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України № 975.
Відповідно до пункту 12 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно пункту 15 Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Міністерство Оборони України відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, посилалось на те, що вказана допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. А позивачу інвалідність встановлено понад тримісячний термін.
Проте, даний висновок є помилковим, оскільки в силу наведених законодавчих приписів днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а не дата звільнення з військової служби.
Твердження відповідача про те, що норми Порядку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки цим нормативним актом передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
При цьому ІІ групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено 15.10.2015 р., тобто в період дії Порядку.
Отже, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що позивачем не подану документу, що свідчить про обставини поранення є помилковим.
По-перше, зазначена обставина не буда підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
По-друге, Проте, відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії МО України
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 12 грудня 2017 р.