79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"06" грудня 2017 р. Справа № 909/440/15
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Данко Л.С.,
суддів: Галушко Н.А.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання: Фака С.П..,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Неллі», б/н від 24.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5183/17 від 06.11.2017 р.),
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2017 року
про зупинення провадження у справі № 909/440/15 (суддя Грица Ю.І.),
порушеній за позовом
позивача: Приватного підприємства «Неллі», м. Миколаїв Миколаївської області,
до відповідача: Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство», смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області,
про стягнення коштів в сумі 232218,99 грн.
За участю представників сторін:
від апелянта/позивача: не прибув;
від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (п/ки на підставі довіреності б/н від 19.09.20174 р.);
від третьої особи: не прибув;
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України, представникам роз'ясненні та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2017 року, справу № 909/440/15 господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Неллі», б/н від 24.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5183/17 від 06.11.2017 р.), до провадження та розгляд скарги призначено на 22.11.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи).
З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.11.2017 р., продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 06.12.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені особисто під розписку (том ІІІ, а. с. 49) та третя особа рекомендованою кореспонденцією.
В судове засідання представник апелянта/позивача не прибув, у попередньому судовому засіданні представником було подано через канцелярію суду пояснення б/н від 22.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7911/17 від 22.11.2017 р.), в якому апелянт просив суд задоволити апеляційну скаргу ПП «Неллі» та скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2017 р. про зупинення провадження у справі № 909/440/15.
Також представником апелянта через канцелярію суду було подано клопотання б/н від 22.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7912/17 від 22.11.2017 р.) про долучення доказів, а саме: копії листа Управління лісового та мисливського господарства № 11-09/57-1887 від 25.09.2017 р., та клопотання б/н від 22.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5494/17 від 22.11.2017 р.) про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, з метою подачі у справу нових доказів, які мають істотне значення для справи. однак уповноважений представник апелянта/позивача в судове засідання не прибув, хоча був особисто повідомлений під розписку про відкладення розгляду справи на 06.12.2017 р. о 10 год. 40 хв.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2017 р. по справі № 909/440/15 про зупинення провадження у справі, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Від відповідача в судове засідання прибули два представника, проти апеляційної скарги заперечили з підстав зазначених у запереченнях на апеляційну скаргу, які були подані суду у попередньому судовому засіданні, доводи наведені у запереченнях на апеляційну скаргу підтримали, просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, ухвалу господарського суду про призначення судової економічної експертизи від 23.10.2017 р. залишити без змін.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду від 09.11.2017 р. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був повідомлений рекомендованою кореспонденцією про день, час та місце розгляду справи.
З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як уже було зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Неллі», б/н від 24.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5183/17 від 06.11.2017 р.) до провадження та з підстав зазначених в ухвалі суду від 22.11.2017 р. розгляд справи було відкладено та за клопотанням представника апелянта продовжено строк розгляду спору про що сторони були особисто повідомлений під розписку (том ІІІ, а. с. 49) та третя особа рекомендованою поштою.
Однак, в судове засідання, яке відбулось 06.12.2017 р., представник апелянта та третьої особи не прибули.
Стаття 22 та стаття 27 ГПК України зобов'язує сторони та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 р. (пунктом 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано третю особу (ФОП ОСОБА_5Ф.) подати: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду третьою особою виконано не було.
Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За наведених обставин, враховуючи те, що сторони, зокрема апелянт/позивач був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи особисто (ОСОБА_6В.) під розписку та третя особа належним чином рекомендованою кореспонденцією, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника апелянта/позивача та третьої особи за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, ухвалу місцевого господарського суду 23.10.2017 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2017 р. у справі № 909/440/15 (суддя Грица Ю.І.) абзацом першим ухвалено відмовити у задоволенні заяви (вх.№11186/17 від 23.10.2017) про вжиття заходів забезпечення позову. Провадження у справі зупинено та призначено у справі № 909/44015 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057) (абзац другий та третій резолютивної частини ухвали) (том ІІ, а. с. 148-150).
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 23.10.2017 р. у даній справі, апелянт/позивач (Приватне підприємство «Неллі») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2017 р. по справі № 909/440/15 про зупинення провадження у справі, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали суду, а висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, що підлягає скасуванню.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що заявлене відповідачем клопотання про призначення судово-економічної експертизи є безпідставне, так як предметом спору у даній справі є стягнення грошового зобов'язання за договором, як згідно якого відповідачем було проведено часткову оплату.
Також апелянт вважає, що питання, які поставлені відповідачем перед судовим експертом не узгоджуються з положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
Крім того, відповідачем у клопотанні про призначення даної експертизи не обґрунтовано неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин справи при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, доцільність проведення експертизи та не зазначив, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях.
Апелянтом також в апеляційній скарзі зазначено, що між сторонами було укладено договір згідно якого відповідач оплатив частково кошти. Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2016 р. по справі № 915/908/15 було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.12.2013р., таким чином, на думку апелянта відповідачем з 01.01.2014 р. прострочив виконання господарського зобов'язання за договором № 10 на суму 146725,46 грн.
З урахуванням вищенаведеного, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, яка спрямована на затягування процесу у справі, оскільки не має необхідності роз'яснення питань, що виникають при вирішенні даного господарського спору і вони не потребують спеціальних знань, так як предмет доказування є стягнення грошового зобов'язання внаслідок неналежного виконання договору, відтак, просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про зупинення провадження у справі, так як така ухвала суду першої інстанції є незаконною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Колегією суддів встановлено, що апелянт/позивач: Приватне підприємство «Неллі» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 20869148, місцезнаходження юридичної особи: 54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 16/4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач: Державне підприємство «Осмолодське лісове господарство» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 22191070, місцезнаходження юридичної особи: 77662, Івано-Франківська обл., Рожнятівський район, смт. Перегінське, вул. Сагайдачного, буд. 142, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 є Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (Приватним підприємцем), зареєстрований за адресою: 77662, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, смт. Перегінське, вул. Шашкевича, буд. 70А, індивідуальний номер ЄДРПОУ та податковий № НОМЕР_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З матеріалів справи вбачається, 21.04.2015 р. Приватне підприємство «Неллі» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство» про стягнення коштів в сумі 232218,99 грн., який ухвалою суду від 22.04.2015 р. прийнято до розгляду.
Також судом першої інстанції ухвалою суд від 26.05.2015 р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою суду від 09.06.2015 р. розгляд справи було зупинено та ухвалою суду від 30.08.2017 р. провадження у справі поновлено.
З матеріалів спарив вбачається, що в процесі розгляду справи після поновлення провадження у даній справі апелянтом/позивачем було заяву (вх.№11186/17) про забезпечення позову, у задоволенні якої місцевим господарським судом було відмовлено. Також відповідачем у справі було подано клопотання (вх.№11052/17 від 17.10.2017) про призначення судової економічної експертизи, яке судом першої інстанції задоволено.
Слід зазначити, що оскільки Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2017 р. у справі № 909/440/15 (суддя Грица Ю.І.) абзацом першим ухвалено відмовити у задоволенні заяви (вх.№11186/17 від 23.10.2017) про вжиття заходів забезпечення позову, а також у тій же ухвалі суду провадження у справі зупинено та призначено у справі № 909/44015 судову економічну експертизу, а оскаржена в судовому порядку лише в частині зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу суду в апеляційному порядку переглядається в частині зупинення провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення коштів, згідно договору про надання послуг по перевезенню та навантаженню лісопродукції, яку відповідачем було оплачено лише частково на підставі виставлених позивачем актів та рахунків.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в процесі розгляду справи було подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи у даній справі, в обґрунтування поданого клопотання про призначення відповідної експертизи відповідач зазначає, що оцінивши докази, які подані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та врахувавши наявність істотних розбіжностей в документах, з яких випливає сума заборгованості, а саме з інформації вказаної в товаротранспортних накладних, які начебто підтверджують факт здійснення перевезення позивачем, зокрема щодо вказаних в товаротранспортних накладних автомобілів, що не належать ПП «Неллі», а також наявність договору поруки укладеного між ДП «Осмолодське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_5 за договором № 10/2 від 02.01.2013 року, згідно якого ФОП ОСОБА_5Й поручається перед Замовником за виконання обов'язку ПП «Неллі» за договором №10 від 02.01.2013.
Крім того, відповідач зазначає, що в наявних матеріалах справи наявні розбіжності щодо вказаних в договорі № 10 від 02.01.2013 року автомобілів, які мають здійснювати перевезення лісопродукції - КРАЗ держ. Реєстр № НОМЕР_2, КАМАЗ держ. реєстр №606-99 НК, КАМАЗ держ. реєстр №АТ 11-66 АІ та вказаних в товаро-транспортгих накладних автомобілів які належать ПП "Неллі", зокрема КАМАЗ держ. реєст.№ВЕ98-78 АА, Камаз 056-40 НК та Камаз держ. реєстр №056-40НК, а також вказаних в товаро-транспортних накладних автомобілів Урал держ. реєстр. № НОМЕР_3, Камаз держ. реєстр. № НОМЕР_4, Урал держ. реєстр № НОМЕР_5, Камаз держ.реєстр. №53-92 ВЕ та ін., які не належать ПП «Неллі», але враховані при розрахунку суми позовних вимог позивачем.
У зв'язку з чим просить поставити перед судовим експертом наступні питання: чи документально підтверджуються витрати вказані в товаротранспортних накладних щодо перевезення лісопродукції відповідно до умов договору №10 від 02.01.2013року?
- чи відображені в бухгалтерському обліку позивача фактичні витрати на паливо-мастильні матеріали, нарахування заробітної плати вказаним працівникам у товаротранспортних накладних та інших витрат амортизації пов'язаних із здійсненням перевезення лісопродукції вказаних в товаротранспортних накладних за період з 01.01.2013року по 31.12.2013 року?
Відтак, на думку відповідача позивачем не надано жодного доказу який підтверджує законне використання автомобілів, що не зареєстровані за ПП «Неллі», але вказані в товаротранспортних накладних. На підставі вище зазначеного, та враховуючи те, що товаротранспортна накладна (згідно правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. за №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за №128/2568) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, представник відповідача просить суд призначити судову економічну експертизу.
Колегія суддів дослідивши подані у справу докази та оригінали документів, оглянувши подані сторонами документи в їх сукупності, приходить до висновку, що заявлене відповідачем по справі клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яка місцевим господарським судом задоволена, є необхідною у даній справі, відповідно до ст. 41 ГПК України, для з'ясування обставин справи, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, оскільки, відповідач вважає, що надані позивачем суду першої інстанції документи, в якості доказів на підтвердження позовних вимог викликають у апелянта сумніви та містять розбіжності,
Виходячи з вимог статті 41 ГПК України, проведення судової експертизи може бути доручено ком петентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями, незалежно від того, чи внесені вони до Державного реєстру атестованих судових експертів.
При цьому колегія суддів виходить з правової позиції Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.06.2004 р. у справі № 32/173Б.
Призначення експертиз та доручення їх проведення певним установам регламентую ться нормами матеріального та процесуального права, в яких втілено найважливіші засади, що забезпечують об'єктивність, неупередженість та обґрунтованість рішень суду по справах конституційної та загальної юрисдикції.
Незалежність суддів, як при прийнятті рішень, так і протягом усього процесу з'ясування істини по кожній справі, гарантується Конституцією України, ст. 124 якої встанов лює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій ін шими органами чи посадовими особами не допускаються. Згідно із ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя не залежні і підкоряються лише закону. Ухвалюючи рішення по справі, суддя діє згідно із законом та внутрішнім переконанням. Тобто при здійсненні правосуддя суддя має самостійно вирішувати, кому доручати проведення експертизи та які запитання ставити на розв'язання експертів, оскільки лише він оцінює силу та переконливість доказів (у тому числі й експертних висновків) та несе від повідальність за обґрунтованість ухваленого рішення. Ніякий інший орган, у тому числі Міністерство юстиції України, не може обмежувати самостійність суду, встановлю ючи визначене коло установ, висновки яких суд повинен брати до уваги.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України (надалі ВГСУ) № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судову експертизу може бути призначено судом, як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК України.
Приписами статті 99 ГПК України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово».
Згідно з пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 року (із змінами і доповненнями), одним із основних видів експертиз, які проводяться в експертних установах, є криміналістична експертиза, до якої відноситься технічна експертиза документів.
У відповідності до п. 3.2 та 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України, від 8 жовтня 1998 p. N 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 p. N 1950/5 (далі - Рекомендації), основним завданням технічної експертизи документів є, зокрема, визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.
Аналогічної позиції висвітлено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України в абзаці 2 пункту 2 постанови № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Так, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 (n. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 р. (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини «Дульський проти України» від 01.06.2006 року (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.
Ураховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що висновок судово-економічної експертизи зможе встановити фактичні обставини справи, що у свою чергу є необхідною умовою для встановлення дійсних обставин, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх доказів у справі, відтак судова колегія погоджується з місцевим господарським судом щодо задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Щодо твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, яка спрямована на затягування процесу у справі, є на думку колегії суддів безпідставними, оскільки такі строки не можуть бути порушені, оскільки відповідно до вимог процесуального закону провадження у справі зупиняється. Разом із тим, у разі скасування ухвали про призначення судово-економічної експертизи порушує право сторони на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, про що і зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 14.08.2017 р. у справі № 914/307/17.
Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ч. 2, п. 1, ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвалу місцевого суду від 23.10.2017 р. слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судовий збір за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.
Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2017 року у справі № 909/440/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин
06.12.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 12.12.2017 р.