Провадження № 22-ц/774/4930/17 Справа № 204/6378/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.
Категорія 24
05 грудня 2017 року м. Дніпро
05 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л.,Максюта Ж.І.
при секретарі - Синенко Є.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради про захист прав споживача та стягнення компенсації за порушення договірних зобов'язань, відшкодування збитків та моральної шкоди, -
В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради про захист прав споживача та стягнення компенсації за порушення договірних зобов'язань, відшкодування збитків та моральної шкоди /а.с.1-7/.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року позов задоволено частково /а.с.114-119/.
Суд визнав протиправними дії КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради по припиненню ОСОБА_2 гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1, за період 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року.
Стягнуто з КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 500 грн. 00 коп. вирішено питання судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року було виправлено описку, допущену в заочному рішенні від 20 грудня 2016 року в частині дати ухвалення /а.с.141/.
Відповідач звернувся із заявою про перегляд заочного рішення від 20 грудня 2016 року /а.с.142-145/, однак ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 квітня 2017 року заяву відповідача було залишено без розгляду /а.с.183/.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення змінити, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права /а.с. 185-189/.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач надає у вищевказану квартиру послуги з теплопостачання та має надавати послуги з гарячого водопостачання.
01 січня 2012 року між ОСОБА_2 та Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради був укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, згідно з яким останній зобов'язувався надавати ОСОБА_2 послуги з теплопостачання, зокрема й безперебійного централізованого гарячого водопостачання, у зв'язку з чим, на ім'я ОСОБА_3 відкритий особовий рахунок № 7-705988.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року по справі № 204/7625/2014-ц (а.с.50-52), яке набрало законної сили 23 вересня 2015 року, встановлено, що з 2008 року відповідач не здійснює у вищевказану квартиру надання послуг з гарячого водопостачання.
Разом з тим, судом встановлено, що після ухвалення судом вищевказаного рішення, відповідачем так і не відновлене гаряче водопостачання позивачці за адресою: АДРЕСА_2, зокрема й за період з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій КП «Теплоенерго» по припиненню ОСОБА_2 гарячого водопостачання, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачка не має заборгованості перед відповідачем, а послуги з водопостачання гарячої води мають надаватися за вказаною адресою саме КП «Теплоенерго».
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відмови у виплаті ОСОБА_2 компенсації за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року; стягнення з відповідача на її користь компенсації за порушення договірних зобов'язань (щодо гарячого водопостачання) за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року в розмірі 2452,36 грн. та відшкодування понесених нею збитків (щодо гарячого водопостачання) за період з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2016 року, в розмірі 10818,12 грн., суд першої інстанції зробив правомірний висновок щодо неможливості застосування ч.3 ст. 549 ЦК України до спірних вимог.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Доводи в апеляційній скарзі стосовно того, що договір про надання житлових послуг є грошовим зобов'язанням загалом є вірними, проте застосування положень ст.ст. 625, 549 ЦК України можливо лише на правовідносини в частині нарахування боргу.
Зокрема, в статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплені права та обов'язки виконавця послуг. Частиною другою вказаної статті закріплено, що виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством, сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт, своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
З комплексного аналізу норм ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, з аналізу вказаних вище норм права вбачається, що у виконавця перед споживачем немає грошового зобов'язання, натомість виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку, тому стягнення пені, про яку заявлено позивачкою, неможливо в розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Відносно незгоди апелянта з висновками суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків на її користь з КП «Теплоенерго», колегія суддів вважає безпідставними.
Так, ОСОБА_2 в позовній заяві зазначала, що в ситуації відсутності гарячого водопостачання з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2016 року для відновлення зазначеної послуги (гарячого водопостачання) для себе та членів її сім'ї вона була вимушена значно збільшити використання холодної води та електроенергії для її підігріву, збитки на які складають 10818,12 грн.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Проте, позивачкою не надано доказів того, що вказані витрати сталися саме через відсутність гарячого водопостачання. Сам факт відсутності гарячого водопостачання та надання позивачем квитанцій про сплату комунальних послуг не можуть бути належними доказами понесених збитків, оскільки відсутній причино-наслідковий взаємозв'язок між цими обставинами.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене, у зв'язку з чим колегією суддів не переглядалося.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Куценко Т.Р.
Судді: Демченко Е.Л.
ОСОБА_4