Провадження № 22-ц/774/6769/17 Справа № 199/2817/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія 27
08 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю секретаря - Назаренко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в позові до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовлено (а.с.140).
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат (а.с.142-145).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 10.07.2008 року укладений кредитний договір №СL-313/005/2008 про надання кредиту в розмірі 31846,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,75% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Цільове використання Кредиту - купівля автомобіля марки NISSAN QASHQAI. Дата остаточного повернення кредиту визначено 10 липня 2015 року (а.с.8).
Згідно з договором факторингу від 07.11.2014 року та відповідно до ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право грошової вимоги за кредитним договором CL-313/005/2008 від 10.07.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_4 (а.с.15-25).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, зазначивши, що з наданих позивачем суду документів, не вбачається факту надання відповідачу кредитних коштів та розмір кредиту. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували заявлений позивачем розмір заборгованості, крім того, заявлений розмір пені теж жодним чином не підтверджено позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 58-60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
На підтвердження своїх вимог до боржника ОСОБА_4, Банк надав до позовної заяви копію кредитного договору, копію графіку погашення заборгованості та розрахунок заборгованості.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву не одноразово зазначав щодо не правомірності наданих доказів на підтвердження вимог позивача, проте Банк не скористався своїм процесуальним правом, визначеним Главою 5 ЦПК України та не надав доказів на підтвердження видачі кредитних коштів до суду першої інстанції, натомість долучив їх до апеляційної скарги, а саме: заяву ОСОБА_4 від 06 березня 2017 року про врегулювання спору в мирний позасудовий спосіб; Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № CL-313/005/2008 від 10 липня 2008 року укладений 30 липня 2009 року; Кредитну заявку ОСОБА_4 на видачу кредиту в розмірі 31846, 50 Доларів США; Валютний меморіальний ордер № 1 від 10 липня 2008 року (а.с.153-154,155-156,157,158).
Факт укладання кредитного договору підтверджено матеріалами справи та визнано сторонами.
Однак, колегія суддів не може прийняти до уваги, як належний та допустимий доказ, розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи (а.с.7, 96), з якого не можливо встановити за який період нарахована заборгованість, не зазначено дати погашення відповідачем чергових платежів. Крім того, в розрахунку, складеному станом на 05.04.2016, відсутня сума пені та штрафні санкції, натомість в розрахунку, станом на 01.04.2016, вже зазначено сума пені за прострочення зобов'язання.
Таким чином, у відсутності належного розрахунку заборгованості, неможливо встановити точну суму заборгованості.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);
дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Таким вимогам наданий позивачем, на підтвердження доводів позовної заяви, розрахунок заборгованості за договором - не відповідає, оскільки не містить даних, які передбачені вказаним Законом України для первинного чи зведеного облікового бухгалтерського документа.
Стаття 131 ЦПК України передбачає, що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
При вищевказаний обов'язок надавати докази у зазначені строки також зазначено у ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Однак позивач всупереч вимог вказаної норми цивільного процесуального права не надав до суду першої інстанції належних і допустимих доказів розміру заборгованості відповідача. Не встановлено у справі й поважних причин, з яких Банк не виконав свій процесуальний обов'язок в суді апеляційної інстанції.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно часткового погашення кредиту (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження розміру заборгованості відповідача. Розрахунок заборгованості за договором належить до аналітичних документів, який був складений відповідачем в односторонньому порядку, і не є документом первинного бухгалтерського обліку, який був складений під час здійснення господарської операції і містить про неї відповідні відомості та підтверджує її здійснення, що вимагається вказаною нормою ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а притримання доказів до стадії апеляційного суду є зловживанням процесуальними правами, внаслідок чого такий учасник втрачає своє право.
Судова колегія також зважає на те, що Банк є фінансовою установою, яка має кваліфікованих юристів, тому для додаткового роз'яснення Банку загальних положень про строки надання доказів при розгляді справи в суді, в контексті положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України - у суду першої інстанції не було. Суд в розумінні ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи із дотриманням принципу рівності сторін, в іншому випадку порушується конвенційна гарантія кожного на справедливий суд.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до закону відмовив у задоволенні позові, за його недоведеністю, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав судова колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 315, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: