11.12.2017 Справа № 920/1786/13
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні скаргу № 14/5-929В від 29.08.2017 Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - ДВС) при виконанні рішення по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)
до - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (м. Суми)
про стягнення 7543054 грн. 59 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-77 від 14.04.2017,
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 30/114 від 30.12.2016,
від ДВС - не з'явився,
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2013 позовні вимоги були задоволені частково, а саме було стягнуто з відповідача на користь позивача 3204048 грн. 54 коп. пені, 3487710 грн. 29 коп. 7% штрафу, 710964 грн. 19 коп. 3% річних, 67539 грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 вищезазначене рішення скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 3204048 грн. 54 коп. та 7% штрафу в сумі 3487710 грн. 29 коп. та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення залишено без змін.
Крім того, було стягнуто з позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 34410 грн.
20.03.2014 на виконання постанови апеляційної інстанції та рішення першої інстанції видано відповідні накази.
04.09.2017 на адресу господарського суду від позивача надійшла скарга на дії ДВС при виконанні рішення по даній справі. Скаржник просить суд визнати незаконними дії ДВС з винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 3441 грн. 00 коп. та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 457 грн. 92 коп., а також просить суд визнати недійсними вищезазначені постанови, оскільки постанову суду було виконано позивачем самостійно, а примусове виконання ДВС не здійснювало.
Представник скаржника в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що підтримує скаргу позивача та пояснив, що заява про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог № 03/773 була складена 14.11.2014, що вбачається із змісту заяви, однак була помилково датована 14.11.2013.
Представник ДВС в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
ДВС надала заперечення на скаргу, в яких проти задоволення вимог скаржника заперечує, оскільки виконавчий збір стягується незалежно від вчинення ДВС заходів примусового виконання, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на 27.09.2016) (далі за текстом - Закон).
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, оскільки:
Як вже зазначалось, на виконання постанови апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції по справі були видані відповідні накази, в тому числі про стягненя з позивача на користь відповідача 34410 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
11.08.2014 ДВС було відкрите виконавче провадження № 44343339 з виконання наказів по справі, про що була винесена відповідна постанова, яка була направлена позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду в частині стягнення 34410 грн. була виконана, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача від 14.11.2013 № 03/773 (враховуючи помилку, допущену при складанні відповідачем у даті - заява фактично від 14.11.2014).
Вищезазначена заява отримана позивачем 17.11.2014, а тому позивачем до канцелярії органу ДВС було подано заяву від 13.03.2017 № 14/5-280В про закінчення виконавчого провадження № 44343339, оскільки рішення фактично виконано в повному обсязі, а Закон не містить заборон щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення і для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, встановлених ст. 601 ЦК України.
Скаржник зазначає, що ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження винесено не було, а 08.08.0217 ДВС були винесені постанови про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 3441 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 457 грн. 92 коп.
Скаржник вважає постанови ДВС такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки дії спрямовані на примусове виконання наказу не вчинялись, а виконання було здійснено позивачем самостійно.
В свою чергу, ДВС в запереченнях зазначає, що дії ДВС відповідають вимогам Закону, оскільки відповідач в семиденний строк, встановлений для добровільного виконання, рішення суду не виконав, а отже виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.
Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до ч.2 п. 2 ст. 25 Закону у постанові державний виконавець вказує про необхідність самостійно виконати рішення у строк до 7 днів та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат.
Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Згідно з ч.1, 3 ст.27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” згідно ст. 45, 46 Закону “Про виконавче провадження” витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Заходами примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Судом встановлено, що постанову було виконано, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, за заявою відповідача (стягувача).
В той же час, ДВС не подано письмових доказів на підтвердження вчинення будь-яких заходів примусового виконання постанови суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що можливість стягнення з боржника виконавчого збору у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, виникає лише у разі вчинення ДВС заходів примусового виконання рішень, передбачених ст. 32 Закону.
При цьому, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови ДВС, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а ДВС вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 по справі №6-785цс15 та від 28.01.2015 по справі №3-217гс14.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість доводів скаржника щодо визнання постанов ДВС про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження незаконними та їх скасування, а також визнання дій ДВС з винесення зазначених постанов незаконними.
Заперечення ДВС судом до уваги не приймаються, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ДВС не доведено, що вчинялись виконавчі дії з виконання рішення по даній справі.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
1. Скаргу № 14/5-929В від 29.08.2017 Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві - задовольнити.
2. Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 44343339: постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” виконавчого збору в сумі 3441 грн. 00 коп.; постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” витрат виконавчого провадження у розмірі 457 грн. 92 коп.
3. Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 44343339, про: стягнення з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” виконавчого збору в сумі 3441 грн. 00 коп.; про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” витрат виконавчого провадження у розмірі 457 грн. 92 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко