Провадження № 11-кп/774/2042/17 Справа № 175/2118/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
06 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040440000020 від 21.11.2012 року, за апеляційними скаргами: захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та представника потерпілого ОСОБА_8 , прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_9 , на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року, якою обвинувальний акт відносно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іллірія, Успенського району, Луганської області, громадянина України, маючого середню освітою, одруженого, працюючого слюсарем-ремонтником КП «Дніпропетровські міські теплові мережі», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків,
за участю прокурора учасників провадження:
прокурора: ОСОБА_11
обвинуваченого: ОСОБА_12
захисника: ОСОБА_6
потерпілого: ОСОБА_7
представника потерпілого: ОСОБА_8
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_7 , тобто за ст. 128 КК України.
10.02.2011 року близько 17.20 годин, ОСОБА_10 , знаходячись поблизу зупинки громадського транспорту, розташованої по вул. Центральній, с. Новоолександрівка, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, де між ним і громадянином ОСОБА_7 , на грунті раніше неприязних відносин, відбулася сварка в ході якої, ОСОБА_7 , завдав ОСОБА_10 не менше трьох ударів по різним частинам тіла, від яких ОСОБА_10 впав на землю.
Перебуваючи на землі, ОСОБА_10 , дістав з сумки, що знаходилась при ньому складний ніж, не маючи при цьому наміру на заподіяння ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень, і тримав його в лівій руці, не роблячи при цьому ніяких активних дій, маючи можливість передбачати настання небезпечних наслідків своїх дій, проте легковажно розраховуючи на їх відведення.
У цей час, ОСОБА_7 спробував нанести тілесні ушкодження ОСОБА_10 , але його стали утримувати за руки двоє невстановлених слідством чоловіків, які знаходилися за спиною ОСОБА_7 , з метою запобігання конфлікту, проте останній продовжив вириватися з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 і в цей момент не втримавшись на ногах, ОСОБА_7 впав з висоти власного зросту (неповне падіння тіла), при цьому впав у напрямку зверху вниз і ззаду на перед, на лежачого на землі ОСОБА_13 , у якого в лівій руці знаходився ніж. Таким чином потерпілому ОСОБА_7 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення живота з вхідною раною в області правого підребер'я з наскрізним пошкодженням правої частини печінки, крайовим пошкодженням жовчного міхура, великого сальника і брижпоперечно-ободової кишки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2513е/32 від 05.08.2011 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні в момент заподіяння.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 повернуто прокурору для усунення недоліків, як такий, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Своє рішення суд мотивував тим, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті не конкретно, не сформульовано обвинувачення, оскільки правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_10 викладена за ст. 128 КК України, однак не встановлено, яким чином обвинувачений не вчиняючи активних дій щодо потерпілого ОСОБА_7 заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження.
В ухвалі суд першої інстанції зазначає, що дії обвинуваченого ОСОБА_10 кваліфіковано прокурором за ст. 128 КК України, однак обвинувачення фактично сформульоване та викладено за ч.1 ст. 121 КК України, у зв'язку з чим виникають суперечності для розгляду даного кримінального провадження.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд.
В апеляційній скарзі захисник, зазначає що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, на його думку суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт, оскільки в обвинувальному акті викладено чітко фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлено механізм спричинення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, визначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Захисник вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, оскільки на стадії підготовчого засідання висловив свою думку стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ст. 128 КК України.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 та його представник- ОСОБА_8 просять ухвалу скасувати та призначити новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог апелянти, вказують що рішення суду першої інстанції ухвалено з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки на їх думку суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурор як такий, що не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КК України безпідставно.
На думку апелянтів, обвинувальний акт відповідає вимогам закону та наявна можливість розглянути матеріали кримінального провадження в суді дослідивши наявний обвинувальний акт, допитати свідків, експертів, учасників кримінального провадження та ухвалити рішення яке відповідає вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Прокурор не погоджується з ухвалою суду, оскільки вважає, що в обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення які прокурор вважав встановленими на момент вчинення кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, знаряддя вчинення кримінального правопорушення) та судом першої інстанції не взято до уваги лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.12 року №223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального Кодексу України»,тому ухвалене судове рішення не сприяє розгляду кримінального провадження у розумні строки.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які просили їх апеляційну скаргу задовольнити, доводи потерпілого та його представника, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав повернення акту необґрунтованим та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції, що стороною обвинувачення не сформульовано обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті викладено фактичні обставини, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з відповідним посиланням на положення закону та статті, та встановлено механізм нанесення тілесних ушкоджень.
Суду належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, а також норм, що формують інститут обвинувачення у кримінальному процесі.
Згідно з зазначеною нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1.фактичних обставин кримінального правопорушення;
2.правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);
3.формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Так, визначаючи основні терміни КПК, у пункті 13 частини першої статті 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК). Для суду, цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).
Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, згідно з вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України, надання суду матеріалів кримінального провадження до початку судового розгляду забороняється.
З вказаної норми закону вбачається, що дійти висновку про неповноту досудового розслідування можливо лише під час судового розгляду, шляхом оцінки доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України.
За таких обставин, на думку колегії суддів, згідно до вимог діючого КПК, сумніви суду є передчасними, тоді як визнати обґрунтованими висновки суду в частині невідповідності обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не можливо,тому колегія суддів вважає слушними доводи апеляційних скарг, та приходить до висновку про задоволення вимог апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційні скарги: захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та представника потерпілого ОСОБА_8 , прокурора який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_9 , задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків, скасувати.
Призначити новий розгляд у суді першої інстанції .
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду
_______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4