79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.12.2017р. Справа № 914/757/17
За позовною заявою: Фізичної особи-підприємця Марків Тараса Івановича, м.Дрогобич, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Техно-Сервіс", м. Жовква, Львівська область
про стягнення коштів в розмірі 113 360,02 грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участю представників:
Від позивача: Марків Т.І. - фізична особа-підприємець.
Від відповідача: Середюк Я.О. - керівник
Права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця Марків Тараса Івановича, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Техно-Сервіс" про стягнення коштів в розмірі 113 360,02 грн.
Ухвалою суду від 19.04.2017р. порушено провадження у справі №914/757/17 та призначено судове засідання на 11.05.2017р.
05.05.2017р. за вх..№16277/17 від відповідача поступило клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання у справі №914/757/17.
05.05.2017р. за вх.№1992/17 від відповідача поступило Клопотання про призначення почеркознавчої та судово-технічної експертизи.
05.05.2017р. за вх..№16278/17 від відповідача поступив Відзив на позовну заяву.
11.05.2017р. від позивача на електронну адресу суду поступило Клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою уповноваженого представника.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2017р., з підстав зазначених у відзиві, проти позову заперечив, просив суд задоволити клопотання про призначення судової експертизи, щодо підпису на видатковій накладній №2302-01/1 від 23.02.2015р.
Ухвалою суду від 11.05.2017р. розгляд справи відкладено на 06.06.2017р.
В судовому засіданні 06.06.2017р. оголошено перерву до 13.06.2017р.
Позивач у судове засідання 13.06.2017р. явку повноважного представника не забезпечив.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.06.2017р. проти позову заперечив, просив суд задоволити клопотання про призначення судової експертизи, щодо підпису на видатковій накладній №2302-01/1 від 23.02.2015р., а також подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою від 13.06.2017р. продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 22.06.2017р.
В судовому засіданні 22.06.2017р. оголошено перерву до 27.06.2017р.
27.06.2017р. в судовому засідання представником відповідача подано Клопотання про приєднання до справи документів, а саме видаткової накладної №РН-0000465 від 20.12.2013р.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні 27.06.2017р. позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.06.2017р. проти позовних вимог заперечив, просив суд призначити судову почеркознавчу та технічну експертизу
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2016 р. зупинено провадження у справі №914/757/17 у зв'язку із призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставлені для роз'яснення наступні питання:
- Чи підпис на видатковій накладній №2302-01/1 від 23.02.2015р. зроблений ОСОБА_3?
- Чи печатка на видатковій накладній №2302-01/1 від 23.02.2015р. відповідає печатці Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Техно-Сервіс"?
24.07.2017 р. від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду повернулись матеріали справи з Клопотанням експерта від 20.07.2017р. №4205.
Ухвалою від 25.07.2017р. про поновлено провадження у справі №914/757/17, розгляд справи призначено на 07.08.2017р.
02.08.2017р. за вх..№26709/17 від відповідача поступило Клопотання про приєднання документів для проведення почеркознавчої та судово-технічної експертизи.
07.08.2017р. за вх.№27078/17 від відповідача через канцелярію суду поступили Пояснення, щодо заміни круглої печатки, в яких зазначено, що 03.03.2014р. був складений акт знищення печатки ТзОВ "Підприємство "Техно-Сервіс" в електронному виді.
07.08.2017р. за вх.№27078/17 від позивача поступило Клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу накладної № 1 від 23.01.2014 року.
Представники сторін в судовому засіданні 07.08.2017р. подали необхідні документи на вимогу експерта.
Ухвалою суду від 07.08.2017р. провадження у справі №914/757/17 зупинено та скеровано Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів призначеної Ухвалою суду від 27.06.2017р.
21.11.2017р. матеріали справи №914/757/17 разом із висновком експерта №3633/3634 від 17.11.2017р. повернулись на адресу суду.
Ухвалою від 24.11.2017р. про поновлено провадження у справі №914/757/17, розгляд справи призначено на 05.12.2017р.
В судовому засіданні 05.12.2017р. оголошено перерву до 07.12.2017р.
Позивач в судовому засіданні 07.12.2017р. подав клопотання про проведення повторної почеркознавчої та технічної експертизи документів та просив його задоволити.
В судовому засіданні 07.12.2017р. представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та проти проведення повторної експертизи.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з вимогою стягнути з відповідача ТзОВ "Підприємство "Техно-Сервіс" на користь ФОП Марків Т.І. 113 360,02грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 лютого 2014 року між ФОП Марків Т.І. та ТзОВ "Підприємство "Техно-Сервіс" був укладений договір зберігання №1/24 та підписаний до нього акт прийому-передачі майна на зберігання від 24.02.2014р., згідно якого на зберігання має бути передано 16,046 куб. м. дошки необрізної дубової.
Згідно видаткової накладної №2302-01/1 від 23 лютого 2015 року відповідач отримав від позивача дубову необрізну дошку, товщиною 52 мм, 2-й сорт, та довжиною 4 м (суха) на загальну суму 113 360,02 грн.
Оплата за зберіганні дошки здійснювалась у відповідному порядку встановленому п. 5.1 договору зберігання.
Як зазначив позивач, на вимогу повернути майно, згідно вимог п. 6.1., 6.2. договору зберігання або сплатити його вартість відповідач не відреагував.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію 15.10.2015р. про необхідність оплати заборгованості у розмірі 113 360,02грн.
Позивач стверджував, що відповідач не виконав взяті на себе при укладенні договору зобов'язання щодо оплати переданого майна на зберігання.
Після порушення провадження господарським судом Львівської області позивач подав заяву про уточнення (зміну, доповнення) позовних вимог, зазначивши, що між сторонами спору був укладений усний договір купівлі-продажу, згідно якого відповідачу було передано 16,046 куб. м. дошки необрізної дубової. Згідно видаткової накладної №2302-01/1 від 23.02.2015р. відповідач отримав від позивача дубову необрізну дошку, товщиною 52мм, 2-йсорт, довжиною 4м (суха) на загальну суму 113 360,02грн. Вітак, позивач просить стягнути з відповідача 113 360,02грн. за поставлений товар.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що обставини викладені позивачем у позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки, насправді сторонами протягом кількох років укладалися послідовно кілька пов'язаних договорів, які у наступному були виконані належним чином.
При цьому, відповідач зазначив, що 25.06.2012р. ТзОВ «Підприємство «Агропромпостач» уклало і СПД ФО Марків Т.І. договір №25/1 купівлі-продажу автомобіля і причепа, відповідно до якого продавець: ТзОВ «Підприємство «Агропромпостач» продало Покупцю (СПД ФО Марків Т.І.) автомобіль марки ЗІЛ 133ГЯ, держ. номер 137-11ТА та причеп КЗАП 9370 за ціною 24000грн., про що був складений акт передачі-приймання від 25.06.2012р. Розрахунки за цим договором не проводились. Тобто, заборгованість СПД ФО Марків Т.І. перед ТОВ «Підприємство «Агропромпостач» слала 24000грн.
Натомість, як повідомив відповідач, 14.02.2014р. СПД ФО Марків Т.І. звернувся до нього з пропозицією закрити заборгованість за договором купівлі-продажу №25/1 від 25.06.2012р. в обмін на його продукцію, а саме, дошку дубову необрізну. З цією метою між ТОВ «Підприємство «Техно-Сервіс» та СПД ФО Марків Т.І. було укладено Договір зберігання №1/24 від 24.02.2014р. На зворотній стороні договору зберігання Марків Т.І. зробив власноручний запис наступного змісту: «СПД ФО Марків Т.І. готовий зарахувати вартість майна, вказаному в акті прийому-передачі в обмін на вартість автомобіля марки ЗІЛ 133ГЯ та причепа бортового КЗАП9370 (згідно договору №25/1 від 25.06.2012р.)» і поставив свій підпис.
За твердженням відповідача, СПД ФО Марків Т.І. закрив заборгованість перед ТОВ «Підприємство «Агропромпостач», яка виникла у 2012 році, своєю продукцією, а саме, дошкою дубовою необрізною в кількості 16,046м.куб. Відтак, ТОВ «Підприємство «Техно-Сервіс» не має жодної заборгованості перед СПД ФО Марків Т.І.
Як зазначив відповідач, після укладення договору зберігання жодних інших господарських операцій між підприємствами не відбувалося.
Відповідач заперечив проти отримання претензії від 15.10.2015р., оскільки, така на його адресу не надходила. Також, жодної вимоги про повернення дошки дубової на адресу ТОВ "Підприємство "Техно-Сервіс" або ТОВ "Підприємство "Агропромпостач" не надходило.
Крім того, відповідач (директор ОСОБА_3.) заперечив, що на видатковій накладній №2302-01/1 від 23.02.2015р. міститься саме його підпис.
При прийнятті рішення суд виходить і наступного:
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, Інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих па запобігання правопорушенням.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64. 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року дав офіційне тлумачення такого змісту: «частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене:
частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі». Окрім того, в мотивувальній частині цього рішення зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить, загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно із заявленими позовними вимогами (заяви про уточнення (зміну, доповнення) позовних вимог) позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 113 360,02грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №2302-01/1 від 23.02.2015р.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як встановлено судом, та підтверджується зібраними у справі доказами, а саме висновком судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи друкарських форм №3633/3634 від 17.11.2017р. судовий експерт прийшов до висновку, що підпис від імені ОСОБА_3, який розташований у правій нижній частині документа «Видаткова накладна №2302-01/1 від 23.02.2015р.» в розділі «Отримав:» виконаний ліворуч перед текстом «ОСОБА_3.», - виконаний не ОСОБА_3, а іншою однією особою з наслідуванням підписам ОСОБА_3
Щодо відтиску круглої печатки ТОВ «Підприємство «Техно-Сервіс», розташованого в досліджуваному документі, судовий експерт зазначив, що такий відповідає вільним зразкам групи документів, складених в період 1999 року, 2002 року, 2013 року та лютий 2014 року.
Натомість, про відповідність відтиску круглої печатки ТОВ «Підприємство «Техно-Сервіс», розташованого в досліджуваному документі, щодо решти вільних зразків групи документів складених в період з березня 2014 року по 2017 рік, судовий експерт зазначив, що такий нанесений не круглою печаткою відповідача.
Як повідомив відповідач, у користуванні ТОВ «Підприємство «Техно-Сервіс» в період складення спірної накладної знаходилось дві печатки. Цей період тривав до 03.03.2014р. Відповідно до акту знищення печатки від 03.03.2014р. - зношена кругла печатка була знищена шляхом розрізу печатки на декілька частин.
Позивач звернувся до суду із клопотанням про проведення повторної почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Розглянувши суд прийшов до висновку відмовити в його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до п. 15.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
У поданому клопотанні позивач не навів обґрунтованих посилань на наявність сумнівів у правильності отриманого висновку чи наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Більше того, суд звертає увагу, що для належного виконання призначеної експертизи відповідач надав для дослідження вільні зразки документів (із підписом ОСОБА_3 та відтиском круглої печатки) за період з 2012 року по 2017 рік. Відтак, суд приходить до висновку, що експерту було надано достатню кількість документів для належного дослідження та надання відповіді на поставлені питання.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Підписання накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тобто, обидві сторони договору мають бути ознайомлені про факт існування названої згоди.
Відповідно до абзацу першого пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. № 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Виходячи із змісту коментованих статей, зважаючи на висновок проведеної судової експертизи, який спростовує твердження позивача про отримання товару за спірною накладною (в частині підписання директором ОСОБА_3.), та зважаючи на заперечення відповідача про не підписання Видаткової накладної №2302-01/1 від 23.02.2015р., за якою позивач просить стягнути 113 360,02грн. за поставлений товар, на момент звернення до суду права позивача не порушені відповідачем в частині наявності обов'язку оплати за товар та є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Стосовно усних покликань позивача з вимогами про повернення переданого майна на зберігання за договором зберігання №1/24 від 24.02.2014р. (договір є безстроковим) суд вважає за необхідне зазначити, що СПД ФО Марків Т.І. не позбавлений права вимагати від відповідача повернення переданого на зберігання майна та у разі відмови від такого повернення звернутися з позовом до суду у загальному порядку.
Із такою усною вимогою позивач звернувся після розгляду справи по суті, натомість, у ч. 4 ст. 22 ГПК України зазначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Позивач письмової заяви про зміну предмету або підстави позову про повернення переданого майна на зберігання не подавав. Відтак, така вимога судом відхиляється.
Звернення відповідача про винесення окремої ухвали про факт підроблення накладної судом відхиляється, оскільки, виходячи із змісту ст. 90 ГПК України, у суду відсутні підстави, передбачені вказаною нормою, для винесення окремої ухвали. Натомість, відповідач не позбавлений права самостійно звернутись до правоохоронних органів із заявою про виявлене правопорушення.
Судовий збір покладається на позивача в порядку ст. 49 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 16 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 28, 33, 34, 41, 42, 44, 48, 49, 82-84, 90 ГПК України суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 12.12.2017р.
Суддя Ділай У.І.