Провадження № 22-ц/774/4512/17 Справа № 204/77/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія
05 грудня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Максюти Ж.І.,
суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
за участі секретаря: Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний»
на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року
у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків від злочину, -
04 січня 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» за епізодом кредитування співробітників ЧП «Інтер торг групп» суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 35255 грн. 96 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 працюючи заступником директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний», з вересня 2005 року по жовтень 2006 року, вступила в злочинний зговір з директором ПП «ІнтерТоргГруп» ОСОБА_3, з метою незаконного отримання кредитних коштів шляхом оформлення кредитів на ім'я уявних позичальників. Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська розглянута кримінальна справа №1/200/38/14 (403/4259/12) за обвинуваченням ОСОБА_2, яку визнано винною в скоєнні злочинів, передбачених ч.4, ст.27, ч.1 ст.366, ч.4 ст.27, ч.2 ст.358, ч.4 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.2 ст.366, ч.1 ст.364, ч.2 ст.364, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України. Зазначеною постановою суду ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок декриміналізації та у зв'язку з закінчення термінів притягнення до кримінальної відповідальності. В результаті протиправних дій відповідачем, ОСОБА_4 завдано матеріальні збитки на загальну суму 35255 грн. 96 коп., у зв'язку з чим, позивач вимушений звернутись до суду.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року в задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ТОВ «Банк Фамільний» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.
У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач з 26.07.2005 року та по 19.03.2007 року займала посаду заступника директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний».
Перебуваючи на посаді заступника директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний», згідно посадової інструкції була наділена правами в межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання співробітниками банку, тобто виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв'язку з чим є посадовою особою.
Встановлено, що ОСОБА_2 працюючи заступником директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний», у період з вересня 2005 року по жовтень 2006 року на підставі підроблених документів та кредитних договорів, підписаних ОСОБА_2 від імені ТОВ «Банк Фамільний», анкет позичальників, подань на кредитний комітет, засвідчених копій паспортів і довідок ІПН вказаних осіб, із відання ТОВ «Банк Фамільний» протиправно вилучено і передано ОСОБА_3 - 130000 грн. 00 коп.
Вищевказані обставини встановлені постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2014 року по кримінальній справі №403/4259/12 (провадження №1/200/38/14 року), якою кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.364, ч.2 ст.364, ч.3 ст.365 КК України, припинено внаслідок декриміналізації та звільнено ОСОБА_2 від відповідальності за ч.4 ст.27 ч.1 ст.366, ч.4 ст.27 ч.2 ст.358, ч.4 ст.27 ч.3 ст.358, ч.4 ст.27 ч.2 ст.366, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366, у зв'язку з закінченням термінів притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.5-12).
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Також, відповідно до наказу № 12-к від 19.03.2007 року, Відповідач була звільнена з ТОВ «Банк Фамільний» за ч. 1 ст. 41 КЗпПУ.
Згідно ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.232 Кодексу законів про працю України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989р.№3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» матеріальна відповідальність робітників і за шкоду, заподіяну злочином підприємству, установі, організації, з якими вони перебували у трудових відносинах, визначається згідно з статтями 130-138 КЗпП України.
Стягнення збитків в цьому разі передбачено ст.132 Кодексу законів про працю України, положеннями якої (статті) встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Згідно з п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Як зазначено вище, ОСОБА_2, на момент спричинення шкоди займала посаду заступника директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний», та була посадовою особою.
Протиправність дій відповідача згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, зокрема завдання ним шкоди діями які мають ознаки діянь, переслідуваних кримінальному порядку, встановлено зазначеною постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від по кримінальній справі від 19 листопада 2014 року по кримінальній справі №403/4259/12 (провадження №1/200/38/14 року).
Однак, суд першої інстанції вищезазначені обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав невірного на думку суду обранням позивачем способу захисту його порушених прав.
Окрім того, абзацом 4 п.9. Постанови Пленуму ВСУ №5 від 12.06.2009 року, судам роз'яснено, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунку збитків станом на 01.07.2016 року наданого Позивачем, в результаті протиправних дій Відповідачем ОСОБА_4 завдано матеріальні збитки на загальну суму 35 255,96 грн.
Наданий ПАТ «Банк Фамільний» розрахунок колегія суддів вважає належним, оскільки він є арифметично правильним, чітким та зрозумілим, помилок чи неточностей в собі не містить та Відповідачем не спростований.
Таким чином, на підставі викладеного та виходячи з того, що матеріалами справи, підтверджується факт заподіяння Відповідачем матеріальної шкоди Позивачу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Фамільний» до ОСОБА_2 в повному обсязі.
На підставі ст. 88 ЦПКУ підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний» 2893,80 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» за епізодом кредитування співробітників ЧП «Інтер торг групп» суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 35255 грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 2893,80 грн. судового збору на користь держави.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: Е.Л. Демченко
ОСОБА_5