04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" грудня 2017 р. Справа№ 910/11164/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Прокурор: Винник О.О. (посвідчення №036704 від 15.12.2015);
Від позивача-2: Рибіцька Ю.Б. - представник; Пистіна Т.О. - представник; Погребицький М.П.- представник;
Від відповідача-1: Перепелицін К.М. - представник;
Від відповідача-2: Тунік А.В. - представник;
Від третьої особи-1 на стороні позивачів: Іванюк Н.В.- представник;
Від третьої особи-2 на стороні позивачів: Бандуровський Д.В. - представник;
Від третьої особи-3 на стороні позивачів: Василюк О.В.- представник;
Від третьої особи-1 на стороні відповідача-1: Ткаченко О.О. - представник;
Від третьої особи-2 на стороні відповідача-1: не з'явилися;
Від третьої особи-3 на стороні відповідача-1: не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Національного природного парку "Голосіївський"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2017
у справі № 910/11164/16 (суддя Привалов А.І.)
За позовом 1) Громадської організації "Корчувате-наш дім";
2) Національного природного парку "Голосіївський";
До 1) Київської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд";
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 1) Міністерства екології та природних ресурсів України;
2) Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд";
3) Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина";
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
2) Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
3) Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа";
за участі Прокуратури міста Києва
про визнання договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 недійсним.
До Господарського суду міста Києва звернулись з позовом Громадська організація "Корчувате-наш дім" та Національний природний парк "Голосіївський" до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста Буд" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00791, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", підлягає визнанню недійсним, оскільки договір було укладено з порушенням норм земельного та природоохоронного законодавства України, а саме: не розроблявся проект землеустрою, Київською міською радою не приймалось рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, відсутня згода постійного землекористувача та погодження Верховної ради України на вилучення ділянки природно-заповідного фонду, не проводилась державна експертиза землевпорядної документації про надання в оренду спірної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі № 910/11164/16 в задоволені позовних вимог Громадської організації "Корчувате-наш дім" відмовлено повністю.
В задоволені позовних вимог Національного природного парку "Голосіївський" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1), укладеного 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" за реєстровим номером 79-6-00791, відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності.
В задоволені позову Національного природного парку "Голосіївський" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) державі в особі Національного природного парку "Голосіївський", якому вона передана у постійне користування, відмовлено.
За власної ініціативи суд, в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вийшов за межі позовних вимог та визнав недійсними договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №79-6-00632, та договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №79-6-00791.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 16.03.2017 рішення місцевого суду скасував повністю та прийняв нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог Громадської організації "Корчувате-наш дім" та Національного природного парку "Голосіївський".
Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017р. касаційні скарги задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/11164/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Національного природного парку "Голосіївський" скасовані. Справу в цій частині передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі №910/11164/16 залишено без зміни.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 у справі № 910/11164/16 в задоволенні позовних вимог Національного природного парку "Голосіївський" відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 у справі № 910/11164/16 скасовано повністю заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі № №910/11164/16.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Національний природний парк "Голосіївський" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 у справі № 910/11164/16 про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі № 910/11164/16.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги НПП "Голосіївський" зазначає, що суд першої інстанції, скасувавши застосований судом в іншому складі захід забезпечення позову до настання моменту виконання рішення, неправомірно прийняв на себе права судів вищих інстанцій та не врахував, що всі обставини, які спричинили необхідність забезпечення позову та які викладені в ухвалі господарського суду від 30.08.2016 є незмінними, а саме скасування заборони проведення робіт на спірній земельній ділянці (вирубка цінних лісів, початок будівельних робіт тощо) унеможливить використання цієї ділянки в якості об'єкту природно - заповідного фонду.
Відповідно до протоколу про передачу апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу Національного природного парку "Голосіївський" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Майданевича А.Г. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017, поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу Національного природного парку "Голосіївський" до провадження та призначено до розгляду на 07.12.2017.
Представники відповідача - 1, відповідача - 2 та третьої особи - 1 на стороні відповідача - 1, в судовому засіданні 07.12.2017 надали пояснення по суті спору, заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу Національного природного парку "Голосіївський" відхилити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 по справі № 910/11164/16 залишити без змін.
Прокурор, представники НПП "Голосіївський", третьої особа - 1 та третьої особа - 3 на стороні позивача, в судовому засіданні 07.12.2017 надали пояснення по суті спору, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі 910/11164/16.
07.12.2017 в судовому засіданні, уповноважений представник третьої особи - 2 на стороні позивача просив прийняти, законне та обґрунтоване рішення, відповідно до чинного законодавства.
07.12.2017 уповноважені представники третіх осіб - 2 та 3 на стороні відповідачів у судове засідання не з'явилися.
У відповідності до п. 3.9.1.-3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь в судовому засіданні 07.12.2017 представників Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", судом обов'язковою не визнавалась. Клопотань про продовження строку розгляду не заявлялось.
Застосовуючи відповідно до ч. 1ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників третьої особи - 2 та третьої особи - 3 на стороні відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, її обґрунтовано тим, що в позові Громадській організації "Корчувате-наш дім" відмовлено рішенням.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Згідно із статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно із статтею 115 ГПК України виконанню підлягають тільки ті судові рішення, які набрали законної сили.
Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на яку посилається позивач визначено, що землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну господарську цінність і є відповідно до статті 6 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Таким чином, в разі невжиття заходів забезпечення позову знищення дерев на спірній земельній ділянці та її забудова призведе до утруднення виконання рішення господарського суду, у випадку задоволення позовних вимог НПП "Голосіївський", оскільки в такому випадку земельну ділянку неможливо буде використовувати для цілей природно-заповідного фонду України, тобто для задоволення наукових, естетичних та рекреаційних потреб населення.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права позивача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку що Господарським судом міста Києва помилково прийнято ухвалу від 27.10.2017 у справі № 910/11164/16 про скасування заходів до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі №910/11164/16.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
В силу п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права являється підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у випадку, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Пунктом 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 визначено, що у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Національного природного парку "Голосіївський" обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 у справі № 910/11164/16 підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Національного природного парку "Голосіївський" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 про скасування заходів до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі № 910/11164/16 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 по справі № 910/11164/16 про скасування заходів до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі № 910/11164/16 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі № 910/11164/16 про вжиття заходів забезпечення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.Г. Майданевич
А.І. Тищенко