36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.12.2017 Справа № 917/99/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/99/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Насінневе"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"
про стягнення 6 245 233,58 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники:
від позивача (стягувача): ОСОБА_1 дов. б/н від 08.12.2017 року
від відповідача (заявника, боржника): ОСОБА_2 дов. б/н від 15.09.2017 року
Обставини справи: рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 року у справі №917/99/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Насінневе" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення 5 244 890,77 грн. основного боргу, 708 723,25 грн. пені, 83 164,18 грн. 3% річних, 208 455,38 грн. інфляційних за договором поставки №3001 від 30.01.2015 року були задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 5 244 890,77 грн. основного боргу, 708 723,25 грн. пені, 83 164,18 грн. 3% річних, 208 455,38 грн. інфляційних, 93 678,50 грн. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/99/16 на 48 місяців. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/99/16 на 12 місяців рівними частинами.
23.08.2016 року господарським судом Полтавської області по даній справі було прийнято додаткове рішення про повернення Приватному акціонерному товариству "Насінневе" з Державного бюджету України 20 036,03 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 року рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 року у справі № 917/99/16 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/99/16 на 12 місяців рівними частинами скасовано. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область від 18.08.2016 про розстрочку виконання рішення суду по справі №917/99/16 на 12 місяців рівними частинами відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 103 051,30 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
09.11.2016 року господарським судом Полтавської області на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 року по справі №917/99/16 було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 5 244 890,77 грн. основного боргу, 708 723,25 грн. пені, 83 164,18 грн. 3% річних, 208 455,38 грн. інфляційних, 93 678,50 грн. витрат по сплаті судового збору; а також було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 103051,30 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
04.12.2017 року до господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 р. у справі № 917/99/16, в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців з моменту винесення ухвали (том 15, арк. с. 34 - 40)
Ухвалою суду від 05.12.2017 року заяву відповідача призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2017 року (том 15, арк. с. 180).
12.12.2017 року від позивача (стягувача) до суду надійшли заперечення на заяву про надання відстрочки виконання рішення суду, в яких позивач заперечує проти надання відстрочки, посилаючись, зокрема, на те, що відповідачем вже подавалась ідентична заява по даній справі, яка була розглянута господарським судом Полтавської області з винесенням ухвали про відмову в задоволенні заяви про надання відстрочки, яка була залишена в силі Вищим господарським судом України, відповідач не вживає жодних заходів щодо погашення заборгованості перед стягувачем та вказує на наявність свого скрутного фінансового положення.
Також від позивача (стягувача) 12.12.2017 року до суду надійшло клопотання про витребування доказів, які можуть повноцінно підтвердити майновий стан боржника станом на цей час, а саме: засвідчені належним чином копії фінансової звітності ТОВ «Лозівський молочний завод», які подавалися у 2017 році (за 2016 рік, за 1 кв.2017року, за 1 півріччя 2017 року, за 3 квартал 2017 року); засвідчені належним чином копії оборотно-сальдових відомостей ТОВ «Лозівський молочний завод» по всім рахункам бухгалтерського обліку станом на поточну дату. Крім того, в поданому клопотанні позивач (стягувач) просить суд відкласти розгляд справи (том 15, арк. с. 181-182).
Представник заявника (боржника) в судовому засіданні 12.12.2017 року виклав зміст заяви про відстрочку виконання рішення суду та просив суд її задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні 12.12.2017 року проти задоволення заяви заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та підтримав свої клопотання.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки воно є невмотивованим та необґрунтованим з огляду на зазначені положення статті 38 ГПК України, а також на наявність частини вказаних доказів в матеріалах справи. Крім того, суд звертає увагу позивача на скорочені строки розгляду заяви на підставі ст. 121 ГПК України.
При розгляді заяви суд виходить з наступного.
В обґрунтування свої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" посилається на скрутний фінансовий стан підприємства обумовлений втратою основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими зобов'язаннями та інше. Крім того відповідач посилається на висновки аудиту, якими підтверджено неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів, що призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства. Також відповідач вказує на те, що у 2017р. - 2018р. їхнє підприємство розраховує на надходження значних коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів.
Таким чином, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2017 року у справі № 917/99/16 на 12 місяців з моменту винесення ухвали.
Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Положеннями пунктів 7.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Крім того, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан.
Боржник є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.
Отже, у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Оскільки як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, тому несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.
Також судом береться до уваги те, що відповідач з такою самою заявою вже звертався до суду по даній справі та у її задоволенні було відмовлено. Крім того, підстави наведені у даній заяви про відстрочку виконання рішення суду та в попередній заяві про відстрочку виконання рішення суду ті ж самі.
Доказів, що відповідач вживає будь-які заходи, спрямовані на виконання рішення суду, відповідачем не подано хоча рішення було прийнято у 2016 році, а борг виник ще у 2015 році.
Обставини справи, на думку суду, свідчать про відсутність волевиявлення відповідача виконувати рішення суду, що набрало законної сили та зловживання правом щодо звернення з такими заявами.
З огляду на зазначене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 917/99/16 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/99/16.
Суддя Тимощенко О.М.