79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"06" грудня 2017 р. Справа № 926/3327/16
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Данко Л.С.,
суддів: Галушко Н.А.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання: Фака С.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет», б/н від 23.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5193/17 від 06.11.2017 р.),
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09 жовтня 2017 року
у справі № 926/3327/16 (головуючий суддя Дутка В.В.; судді: Проскурняк О.Г., Миронюк С.О.),
порушеній за позовом
позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м ОСОБА_2, в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет», м. Чернівці,
про стягнення штрафу в сумі 96995,00 грн. за неправильне зазначення маси вантажу в кг у накладній, заповненій відправником у накладній та стягнення судових витрат.
За участю представників сторін:
від апелянта/відповідача: ОСОБА_3 (п/к на підставі договору про надання правової допомоги № 6-к від 14.08.2016 р.);
від позивача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності б/н від 26.10.2017 р.).
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представником позивача подано у попередньому судовому засіданні письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2017 р., справу № 926/3327/16 Господарського суду Чернівецької області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет», б/н від 23.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5193/17 від 06.11.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 22.11.2017 року, про що сторони були повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 197, 213, 214).
Ухвалою від 14.11.2017 р. по справі № 926/3327/16 Львівського апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання відповідача б/н від 10.11.2017 р. (за вх. № ЛАГС 01-04/7646/17)(том ІІ, а. с. 192-193) про проведення судового засідання 22 листопада 2017 року о 10 год. 10 хв. у режимі відеоконференції, визначивши Господарський суд Чернівецької області відмовлено, у зв'язку із зайнятістю залу № 2 Львівського апеляційного господарського суду пристосованого для проведення інших судових засідань у режимі відеоконференції.
У судове засідання, яке відбулося 22.11.2017 р., представник апелянта/відповідача не прибув, по-пошті, 20.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7849/17) надіслав Клопотання про відкладення розгляду справи (том ІІ, а. с. 198-199) з підстав зайнятості представника у іншій судовій справі. У апеляційній скарзі в п. 1 прохальної частини апеляційної скарги, просить: скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від «09.11.2016 року» по справі № 926/3327/16 про стягнення з ТзОВ «Вторчермет» на користь позивача штрафу в розмірі 96 995 грн. та 1454,93 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вирішити питання про стягнення з позивача судового збору (том ІІ, а. с. 183-187)
Представник позивача прибув, через канцелярію суду подав Відзив на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення по суті апеляційної скарги, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб визначений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а. с. 211-212/зворот).
Від апелянта 05.12.2017 р. за вхідним №ЛАГС 01-05/5738/17 на електронну пошту Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання, датоване 05.12.2017 р., про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розслідування у кримінальному провадженні № 12017260020001092 (п. 1 прохальної частини клопотання) та надіслати матеріали справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Руська, 183, м. Чернівці, 58023 (п. 2 прохальної частини клопотання).
В судове засідання, яке відбулося 06.12.2017 р., в режимі відеоконференції, представник апелянта/відповідача прибув, за вхідним №ЛАГС 01-04/8277/17, на електронну пошту Львівського апеляційного господарського суду надіслав, повторно, клопотання, датоване 05.12.2017 р. про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розслідування у кримінальному провадженні № 12017260020001092 (п. 1 прохальної частини клопотання) та надіслати матеріали справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Руська, 183, м. Чернівці, 58023 (п. 2 прохальної частини клопотання), на зупиненні провадження наполягає, просить надіслати матеріали справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.
У судовому засіданні 06.12.2017 р. представник апелянта заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15 про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 64 090,00 грн., яка зупинена для проведення Львівським науково-дослідним інститутом судової експертизи.
На зупиненні провадження у даній справі представник апелянта наполягає та покликається на те, що ним було надіслано по електронній пошті до Львівського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15, але суд, безпідставно, його не розглядає.
В судовому засіданні оголошувалась перерва на 8 хвилин для отримання по електронній пошті поданого апелянтом клопотання у письмовій формі про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15, яка ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.17 р. зупинена для проведення Львівським науково-дослідним інститутом комплексної залізнично-транспортної експертизи.
Після перерви, розгляд даної справи було продовжено.
Колегією суддів встановлено, що 06.12.2017 р., станом на 11 год. 30 хв. (судове засідання розпочато в режимі відеоконференції об 11 год. 00 хв.), через канцелярію суду, від апелянта/відповідача поступило 2 (два) клопотання, датовані 05.12.2017 р., за вх. № №ЛАГС 01-05/5738/17 та за вх. №ЛАГС 01-04/8277/17 про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розслідування у кримінальному провадженні № 12017260020001092 (п. 1 прохальної частини клопотання) та надіслати матеріали справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Руська, 183, м. Чернівці, 58023 (п. 2 прохальної частини клопотання), інших заяв та клопотань - не надходило.
Представник апелянта, в судовому засіданні, переговоривши по-телефону, заявив, що ним 06.12.2017 р. подано по електронній пошті клопотання про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15, яка зупинена для проведення Львівським науково-дослідним інститутом судової експертизи, однак апеляційний суд, безпідставно, не розглядає зазначеного клопотання.
В процесі розгляду даної справи Львівським апеляційним господарським судом, 06.12.2017 р. об 11 год. 48 хв. (судове засідання розпочато в режимі відеоконференції об 11 год. 00 хв.), на електронну пошту Львівського апеляційного господарського суду поступила копія письмового клопотання, датоване 06.12.2017 р., про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15 про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 64090,00 грн., яка зупинена ухвалою ЛАГС від 27.11.2017 р. у справі № 926/1341/15 до проведення Львівським науково-дослідним інститутом судової комплексної залізнично-транспортної експертизи з долученням до клопотання копії ухвали у справі № 926/1341/15.
Представник апелянта наполягає на зупиненні провадження у даній справі.
По суті апеляційної скарги, представник апелянта надав усні пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, просить не брати до уваги правову позицію викладену у постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2017 р. по справі № 927/212/16, вважає свої доводи єдино правильними та законними, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/2136/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» про стягнення суми 96 995,00 грн штрафу, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання 06.12.2017 р. прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, при цьому покликався на правову позицію викладену у постановах Вищого господарського суду України від 15.03.2017 р. по справі № 927/212/16, від 13.04.2017 р. у справі № 905/3471/16, від 11.04.2017 р. у справі № 910/2699/16, від 08.02.2017 р. у справі № 910/12165/16, від 29.03.2017 р. у справі № 918/891/16, від 24.01.2017 р. у справі № 905/2533/16, від 16.05.2013 р. у справі № 5017/2133/2012, проти заявленого апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розслідування у кримінальному провадженні № 12017260020001092 та надіслання матеріалів справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Руська, 183, м. Чернівці, 58023, заперечив з мотивів їх безпідставності та затягування розгляду справи; заперечив проти усного та письмового клопотання апелянта заявленого та поданого 06.12.2017 р., про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15 про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 64090,00 грн., яка зупинна для проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, з підстав їх непов'язаності та штучного затягування розгляду даної справи у встановлені законом строки, просить розглядати справу по суті, рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доводи та усні пояснення представників сторін у справі, які прибули в дане судове засідання, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено сторін конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.
Колегія суддів заслухала пояснення представників сторін на письмові клопотання апелянта/відповідача від 05.12.2017 р. (вх. №ЛАГС 01-05/5738/17 та вх. № 01-04/8277/17 від 06.12.2017 р.) подані на електронну пошту Львівського апеляційного господарського суду, про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розслідування у кримінальному провадженні № 12017260020001092 та надіслання матеріалів справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Руська, 183, м. Чернівці, 58023, оглянула та дослідила обставини, на які покликається апелянт у зазначеному клопотанні, як на підставу зупинення провадження у даній справі та надіслання матеріалів справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Руська, 183, м. Чернівці, приходить до висновку, вказані клопотання слід відхилити, виходячи з наступного.
Як встановлено колегією суддів предметом позову у даній справі є стягнення штрафу відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній № 44952778, вагон № 65945248, маси вантажу. Накладна оформлялася представником відповідача, без участі представника залізниці. Вантаж: лом чорних металів, навалом, не поіменований в алфавіті, ОСОБА_4 № 9, маса вантажу 65100 (графа 24 накладної).
Частиною першою ст. 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Частиною другою зазначено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) Призначення господарським судом судової експертизи;
2) Надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органів досудового розслідування;
3) Заміни однієї з сторін її правонаступником.
Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органів досудового розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).
Виходячи зі змісту частини другої статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органів досудового розслідування, про що клопоче апелянт у зазначеному клопотанні, не перешкоджають розгляду даної справи по суті заявлених позовних вимог, судом зібрано достатньо доказів, що входять до предмета доказування, справа розглядалася господарськими судами неодноразово, що підтверджується матеріалами справи, а висновок (постанова, ухвала тощо) Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, не має преюдиціального значення для господарського суду, оцінюється на рівні з іншими доказами у справі, відповідно до ст. 43 ГПК України, тим більше, що до ЄРДР повідомлення (заява) заявника про порушення кримінального провадження внесена - 08.08.2017 р., правова кваліфікація (КК України 2001) ст. 366 ч. 1, юридична особа, яку повідомлено про підозру.
Покликання апелянта на постанову Вищого господарського суду України від 27.03.2017 р. у справі № 908/2394/16 (том ІІ, а. с. 152-154) колегією суддів до уваги не приймається, оскільки предметом спору у справі № 908/2394/16 є визнання недійсним договору позики, у справі № 908/2394/16, на яку покликається апелянт, грошові кошти, отримані від ТзОВ «Запоріжалюмінторг» за оспорюваним договором в сумі 43 000 000,00 грн. були перераховані на користь афільованої компанії країни агресора - Російської Федерації, RS International GMBH, яка є афільованим підприємством Об'єднана компанія «РУСАЛ», кінцевий бенефіціар - російський олігарх ОСОБА_9 і відповідно до Рішення ради національної безпеки і оборони України від 16.09.2016 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» Об'єднана компанія «РУСАЛ» та ОСОБА_9 є особами, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), і дії посадових осіб ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та ТзОВ «Запоріжалюмінторг» свідчать про наявну змову щодо умисної розтрати, розкрадання, знищення майна підприємства та зради держави, оскільки власником більше як 68% акцій є держава.
Предметом спору у даній справі № 926/3327/16, як зазначено вище у цій постанові, є інші обставини, ні до позивача, ні до відповідача не застосовано обмежувальних заходів (санкцій) згідно рішення РНБО, ні позивач, ні відповідач не є афільованими підприємствами країни агресора, а пояснення представника апелянта не свідчать про наявну змову щодо умисної розтрати, розкрадання, знищення майна підприємства та зради держави.
Разом з тим, покликання апелянта на постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2016 р. у справі № 911/5520/15 (том ІІ, а. с. 155-157), колегією суддів теж до уваги не приймається, оскільки предметом спору у справі № 911/5520/15 є повернення земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії, і, як вбачається з тексту цього судового рішення, передача в оренду земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована в адміністративних межах Щасливської сільської ради відбулася 15.09.2000 р. за актом передачі згідно з Договором на право тимчасового користування на умовах оренди, а судом встановлено, що акт фактичного огляду земельної ділянки від 15.12.2015 р., площею 2 га, яка перебувала в оренді у відповідача, підписаний особою, посадове становище якої не встановлено, при цьому, що на момент укладення договору був відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обтяжень у її використанні та встановлення земельних сервітутів.
Предметом спору у справі № 926/3327/16, як зазначено вище у цій поставові, є інші факти та обставини, які не є ні аналогічними, ні тотожними обставинам та фактам, які належить дослідити правоохоронним органам у справі № 911/5520/15.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які мають значення для вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
При цьому, на думку колегії суддів, зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ст. 79 ГПК України, порушує розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права сторони на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав в національному органі, має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
З огляду на все вищенаведене в сукупності та враховуючи обставини справи встановлені місцевим судом, колегія суддів приходить до висновку, клопотання апелянта про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розслідування у кримінальному провадженні № 12017260020001092 та надіслати матеріали справи у Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Руська, 183, м. Чернівці, відхилити.
Колегія суддів заслухала усне клопотання представника апелянта про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15, яка зупинена для проведення Львівським науково-дослідним інститутом судової експертизи та, подане 06.12.2017 р. о 11 год. 48 хв., в процесі розгляду даної справи, письмове клопотання (вх. № 01-04/8278/17) про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 926/1341/15, яка зупинена для проведення Львівським науково-дослідним інститутом судової експертизи, встановила наступне.
Частиною першою ст. 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органів досудового розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого обов'язкового виду зупинення провадження у справі має бути неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частина третя і четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Справа № 926/1341/15, на яку покликається апелянт у клопотанні, як на підставу зупинення провадження у даній справі, зупинена для проведення Львівським науково-дослідним інститутом судової експертизи, не є пов'язаною зі справою № 926/3327/16 ні предметом спору, ні обставинами справи, вони фактично є подібними, що не заперечується апелянтом.
Як зазначає апелянт у клопотанні (вх. № 01-04/8278/17 від 06.12.2017 р.), що справа № 926/1341/15 до закінчення розгляду якої, він просить зупинити провадження у даній справі є «подібна» (абзац четвертий клопотання, на сторінці першій (титульній).
Та обставина, що спір виник між тими самими сторонами, як у даній справі, так і у справі № 926/1341/15, не підтверджує пов'язаності цих двох справ.
Є помилковим твердження апелянта, що спір у вказаних двох справах про той же предмет спору, оскільки стягнення штрафу вимагає позивач, стосується іншого вагону та іншої накладної.
Відтак дана справа не є пов'язаною із справою № 926/1341/15, оскільки пов'язаною справою є така інша справа, у якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частина третя і четверта статті 35 ГПК).
Висновок судового експерта у іншій справі № 926/1341/15 жодним чином не може вплинути на обставини справи у даній справі, разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
При цьому, на думку колегії суддів, зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ст. 79 ГПК України, порушує розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права сторони на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав в національному органі, має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
З огляду на все вищенаведене в сукупності та враховуючи обставини справи встановлені місцевим судом, колегія суддів приходить до висновку, клопотання апелянта про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом іншої справи № 926/1341/15, слід відхилити.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
В ході нового розгляду даної справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09 жовтня 2017 року у справі № 926/2136/17 (судді В.В. Дутка, О.Г. Проскурник, С.О. Миронюк) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вторчермет” (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 20, код 37148102) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, р/р 2600757872107 АБ “Експрес-Банк”, МФО 322959, код 40081237) 96 995,00 грн. основного боргу та 1454,93 грн. судового збору (п. 2 резолютивної частини судового рішення). Відмовлено у задоволенні заяви позивача від 06.10.2017р. про стягнення витрат на відрядження у сумі 9561,47 грн.(п. 3 резолютивної частини рішення)(том ІІ, а. с. 169, 170-173).
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторчермет») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 183-187), просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 року по справі № 926/2136/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» на користь позивача 96 995,00 грн. штрафу та 1454,93 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та вирішити питання про стягнення з позивача судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.
Так, апелянт в апеляційній скарзі, в основному, покликається на те, що штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу та наводить правову позицію Вищого господарського суду України у постанові від 24.05.2017р. у справі №904/10497/16, що перед відправкою вагону зважування вантажу Відповідачем здійснювалось належним способом, а саме: із зупинкою і розчіплюванням вагонів на повірених та зареєстрованих 150-тонних вагах СКІФ-АВК-150, власником яких є ТОВ «Агротермінал Констракшн», покликається на те, що суд першої інстанції не з'ясував чи було належним способом здійснено контрольне переважування вантажу у вагоні № 659452548, який слідував за накладною № 44952778 від 13.05.2016 р. на транзитній станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, а так як у комерційному акті НА № 001300/597 від 18.05.2016 р. взагалі не зазначено яким способом здійснюється таке контрольне переважування вагону, висновки місцевого суду вважає помилковими, а рішення таким, що підлягає скасуванню.
Апелянт також покликається в апеляційній скарзі на те, що довідка № 10 від 23 січня 2017 року, в якій вказано, що на станції Запоріжжя-Ліве, 18.05.2016 року зважування вагону № 659452548 проводилося з розщепленням вагону у нього викликає сумніви щодо юридичної сили та її законності, так як на адвокатський запит начальником станції Запоріжжя-Ліве, ОСОБА_5, надано відповідь № 81 від 07.02.2017 року, в якій вказано, що «переважування вагону № 44952778 на ст. Запоріжжя Ліве, здійснювалося 18 травня 2017 року із зупинкою вагона, та без відчеплення від тепловоза». Відтак апелянт вважає, що відповідь, яку він отримав на адвокатський запит у встановленому законом порядку підтверджує той факт, що на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці зважування було здійснено у інший спосіб, ніж на початковій станції.
Апелянт також покликається в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд не вірно надав оцінку доказам, наданим позивачем, зокрема, Журналу реєстрації вихідної та внутрішньої документації станції Запоріжжя-Ліве, де записів про вихідну кореспонденцію взагалі немає, а також не звернув уваги на те, що Журнал реєстрації вихідної та внутрішньої документації станції Запоріжжя-Ліве є внутрішнім документом та не може братися судом за основу, оскільки, як стверджує апелянт, такий може бути зміненим позивачем на той варіант, який йому потрібний, та, не може підтверджувати спосіб зважування вагона та процедуру прийняття вантажу.
Скаржник зазначає, що відповідно до положень п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться таким способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, однак позивачем не надано суду жодного доказу стосовно дотримання ним способу зважування вантажу: лому чорного металу на станції Сартана, на якій було зафіксовано невідповідність маси вантажу, хоча відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування покладається на позивача.
Разом з тим, скаржник покликається на те, що не погоджується з розміром нарахованого штрафу, так як на думку апелянта, нарахування штрафу має обчислюватися від надлишку (недостачі) маси вантажу, виявленої залізницею, ототожнивши штраф визначений ст. 122 Статуту залізниць України з неустойкою, штрафом відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягав штраф у розмірі 2028,04 грн. з розрахунку (5 х 174,5 грн.), провізна плата вантажу масою 65100 кг становить 21976,60 грн., фактична маса вантажу - 59600 кг, що на 5500 кг менше, ніж зазначено у накладній, 21976,16 грн./59600 кг х 5500 кг.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/позивач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Регіональна філія «Придніпровська залізниця» є відокремленим структурним підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без права юридичної особи, діє на підставі Положення, керівник філії за довіреністю, виданою юридичною особою, місцезнаходження філії: п. і. 49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 37148102, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв майдану, буд. 20.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” 04.10.2016 р. (том І, а.с.28) поштою направило до Господарського суду Чернівецької області позовну заяву з додатками (вх. № 3327 від 11.10.2016 р.)з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вторчермет” про стягнення штрафу в сумі 96 995,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2016 року зі станції ОСОБА_4 Південної залізниці на адресу ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь”” в залізничному вагоні № 65945248 направлений вантаж “Лом черных металлов”, згідно накладної №44952778. При проходженні вагону через станцію ОСОБА_6 - Ліве, Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Зазначене і стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 96 995,00 грн.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.11.2016 р. позов Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” до товариства з обмеженою відповідальністю “Вторчермет” про стягнення штрафу в сумі 96995,00 грн. задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. рішення суду від 17.11.2016 р. - залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вторчермет” задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2017р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 17.11.2016 р., справу № 926/3327/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
В ході нового розгляду даної справи, Господарський суд Чернівецької області 09 жовтня 2017 року постановив рішення у справі № 926/2136/17, яким позов було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96 995,00 грн. основного боргу та 1454,93 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні заяви позивача від 06.10.2017р. про стягнення витрат на відрядження у сумі 9561,47 грн. (том ІІ, а. с. 169, 170-173).
Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою місцевого суду від 10.08.2017 р. у даній справі, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 08.08.2017 р. про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 та надіслання матеріалів справи до слідчого управління Головного управління МВС України в Чернівецькій області.
За клопотанням відповідача, ухвалою місцевого господарського суду від 10.08.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.08.2017 р. визначено склад колегії суддів для колегіального розгляду справи № 926/13327/16 у складі: Головуючий суддя Дутка В.В., суддя Проскурняк О.Г., суддя Миронюк С.О.
З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 09.10.2017 р., представник відповідача, повторно, подав клопотання від 07.09.2017 р. про зупинення провадження у справі № 926/3327/16 та надіслання матеріалів справи до слідчого управління Головного управління МВС України в Чернівецькій області.
Ухвалою місцевого господарського суду від 09.10.2017 р. у даній справі, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, у судовому рішенні зазначено, що судом першої інстанції оглядався наданий позивачем оригінал Комерційного акту від 18.05.2016 НА№001300/597.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України від 16 травня 2017 року у даній справі, колегія суддів суд встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.05.2016 зі станції відправлення ОСОБА_4 Південної залізниці, Товариством з обмеженою відповідальністю “Вторчермет” здійснено відправлення вагону № 65945248 до станції Сартана, Донецької залізниці. Одержувачем за даним відправленням є ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь”, що підтверджується накладною № 44952778. В накладній вказана маса вантажу (графа 24 накладної) 65100 кг, номенклатура вантажу: «лом чорних металів, не поіменований в алфавіті, навал, вид № 9. Завантаження в вагоні рівна нижче рівня бортів. Вантаж промаркований білою масляною фарбою» /«лом черных металлов, не поименованный в алфавите, навал, вид № 9. Погрузка в вагоне ровная ниже уровня бортов. Груз промаркирован белой масляной краской»/ (графи 20,21, 22 накладної), у графі 26 накладної зазначено, спосіб визначення маси: на вагонних вагах відправником у розмірі 65100 кг.
Вантаж завантажено у вагон № 65945248: вантажовідправником (графа 28 накладної), без оголошення вартості (графа 27 накладної).
18 травня 2016 року, залізницею при проходженні вагону № 65945248 через станцію ОСОБА_6 - Ліве, Придніпровської залізниці, проведено перевірку маси вантажу та складено Комерційний акт від 18.05.2016 НА№001300/597, в якому, зокрема, зазначено, що 17.05.2016 р. проводилась контрольна перевірка вагону № 659452548 та при переважуванні вагону в статичному режимі на справних вагонних вагах станції Запоріжжя-Ліве № 87, які пройшли держповірку 01.02.2016, виявилось, що вага брутто - 83400 кг, тара по документу - 23800 кг, нетто - 59600 кг, що менше ваги вказаній в накладній № 44952778 на 5500 кг. Також вказано, що навантаження вантажу нижче бортів 20 см, вантаж накритий металічним покриттям, маркований білою фарбою, що відповідає перевізному документу. Маркування не порушено. Слідів розкрадання і втрати вантажу не було. В технічному стані вагон справний, розвантажувальні люки, закручені дротом.
Як зазначено вище у цій постанові, місцевий суд оглядав у судовому засіданні оригінал Комерційний акт від 18.05.2016 НА№001300/597.
Позивач на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси нетто вантажу у залізничній накладній № 44952778, вагон № 659452548, нарахував відповідачу штраф у розмірі 96 995,00 грн. з розрахунку: провізна плата за всю відстань перевезення 19399,00 грн. *5.
Відмова відповідача від сплати штрафу і зумовила звернення позивача до суду з указаним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають судом задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, далі Статут, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, далі Правила, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено, право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У відповідності до норм ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником.
Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Штраф відповідно до ст. 118 Статуту стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як вбачається з залізничної накладної № 44952778 відправником вантажу зазначено масу вантажу 65100 кг. у вагоні № 65945248.
Зважування вантажу на станції відправлення здійснено на справних 150-тонних вагонних вагах ТОВ “Агротермінал Констракшин”, про що свідчить виданий технічний паспорт. Довідкою начальника станції ОСОБА_4Вакуленко від 01.12.2016 р. підтверджено зважування вантажу разом із вагоном № 65945248 із зупинкою і розчепленням.
На станції Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагону № 65945248, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.
Як зазначалося вище у цій постанові, накладна на вагон № 65945248 оформлялася вантажовідправником /грузоотправителем/ (графа 28 накладної).
За результатами перевірки станцією ОСОБА_6 - Ліве, Придніпровської залізниці, складений Комерційний акт НА№001300/597 від 18.05.2016 р., відповідно до якого зважування вагону № 65945248 проводилось на справних вагонних вагах станції ОСОБА_6 - Ліве (держ. повірка від 01.02.2016 р.) та виявлено, що при переважуванні вага брутто складає 83400 кг., тара з документа 23800 кг., нетто 59600 кг., що менше ваги зазначеної в документі на 5500 кг.
У Комерційному акті також містяться відомості про те, що за документами значиться: лом чорних металів, навантаження в вагоні нижче бортів 20 см., вантаж накритий металевим покриттям, маркований білою фарбою, що відповідає перевізному документу. Маркування не порушено. Слідів крадіжки і втрати немає. Вагон технічно справний, люки закриті, скручені дротом. У документі значиться охорона ж.д., прибув без охорони, переданий під охорону.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається з Комерційного акту НА№001300/597 від 18.05.2016 р., зважування вагону № 65945248 проводили у присутності Вохр. стрілка Терновського Н, заступника начальника станції ОСОБА_7, чий підпис міститься на комерційному акті, як і підписи прийомоздавальника ОСОБА_8, начальника вантажного району ОСОБА_9 У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що вказаний комерційний акт підписано уповноваженими на те особами.
З матеріалів справи вбачається, що Комерційний акт НА№001300/597 від 18.05.2016 р., якій засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній вантажовідправником, складений у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів та є чинним.
Отже, факт невідповідності маси вантажу проти зазначених даних у накладній та відсутність ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення встановлений згаданим вище Комерційним актом. Крім цього, на станції призначення Сартана, Донецької залізниці відміткою в Комерційному акті зазначено, що при перевірці вантажу різниці з актом не встановлено (том І, а.с.122).
Щодо тверджень апелянта/відповідача про те, що позивачем при здійсненні контрольного переважування взагалі не зазначено яким способом здійснювалось контрольне зважування, колегія суддів зазначає таке.
До матеріалів справи позивач додав: оригінал довідки транзитної станції Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці, за вих. № 10 від 23.01.2017 р. за підписом в.о. ДСЗМ ОСОБА_10, якою підтверджено, що 18.05.2016 р. на справних станційних вантажних вагонних вагах № 87 зважувався вагон № 65945248 з вантажем “брухт чорних металів”, вантажовідправник ТОВ “Вторчермет”, ст. відправлення ОСОБА_4 Півд. Залізниці. В результаті проведення зважування підтвердилось недовантаження вантажу у розмірі 5500. Зважування на вагах № 87 проводилось з розчепленням вагону (том І, а.с.121).
Наведена довідка зареєстрована в Журналі реєстрації вихідної та внутрішньої документації Станції Запоріжжя-Ліве під номером 10 (том ІІ а. с.19-20).
Судом встановлено, що виконання обов'язків заступника начальника станції Запоріжжя-Ліве на час тимчасової непрацездатності ОСОБА_11 покладено з 23.01.2017 р. на ОСОБА_10, згідно наказу першого заступника начальника Запорізької дирекції залізничних перевезень від 23.01.2017р. № 48 (том ІІ а.с.163-164).
Поряд з цим, відповідач надав суду оригінал довідки транзитної станції Запоріжжя- Ліве, за вих. № 81 від 07.04.2017 р. (том І, а. с. 180, том ІІ, а. с. 27) за підписом начальника станції ОСОБА_5, отриману на адвокатський запит від 12.01.2017 р. (том І, а. с.179-181), де вказано про зважування вагона № 65945248 накладна № 44952778 на вагонних вагах станції ОСОБА_6 № 87 дер. повірка 01.02.2016 р. із зупинкою вагона та без відчеплення від тепловоза, що суперечить змісту вищезгаданої довідки Станції Запоріжжя-Ліве вих. № 10 від 23.01.2017 р.
Місцевим господарським судом, в засіданні дослідженні записи в оригіналі Журналу реєстрації вихідної та внутрішньої документації Станції Запоріжжя-Ліве, копія якого міститься в матеріалах справи, та встановлено, що під номером 81 міститься запис від 09.02.2017 р. під назвою “ЛВД-сектор ком. 405”, а 07.04.2017 р. записів про вихідну кореспонденцію взагалі немає.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що довідка Станції Запоріжжя-Ліве, вих. № 81 від 07.04.2017р. не є належним доказом по справі та правомірно не взята місцевим судом до уваги.
Як вбачається з матеріалів даної справи переважування вагону № 65945248 мало місце на транзитній станції Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці, тобто не станцією відправлення вагона з вантажем, і не станцією призначення.
Пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення, передбачено, що зважування вантажів на вагонних вагах проводиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення.
Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування.
Із зупинкою і розчепленням вагонів зважуються вантажі:
зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом;
харчові в цистернах (олія, меляса тощо);
картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом.
При зважуванні зернових вантажів, насіння, комбікормів і висівок, олії, меляси та інших харчових вантажів маса тари вагонів може перевірятися відправником перед навантаженням і одержувачем після вивантаження.
При зважуванні решти зазначених у цьому параграфі вантажів маса тари вагонів може перевірятися один раз: відправником - перед завантаженням або одержувачем - після вивантаження.
Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.
У п. 22 Правил приймання вантажів до перевезення, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
При видачі з перевіркою маси вантажів, що перевозяться із знімним обладнанням (овочевими, хлібними щитами тощо) , а також з матеріалами утеплення, маса нетто вантажу визначається як різниця між масою брутто і сумою маси тари вагона, зйомного обладнання і матеріалів для утеплення.
Маса матеріалів для утеплення овочевих, хлібних щитів та іншого знімного обладнання приймається за даними, вказаними у накладній.
Пунктом 7 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
На думку колегії суддів, виходячи з наведеного вище, пункт 10 Правил приймання вантажів та п. 22 Правил видачі вантажів застосовуються на станції відправлення та призначення, а не на транзитній станції. Станція ОСОБА_6 є транзитною станцією, і здійснювала контрольне зважування, а не приймала вантаж до перевезення або здійснювала видачу вантажу на станції призначення, відтак остання не вправі дотримуватись приписів п. 10 Правил приймання вантажів та п. 22 Правил видачі вантажів, оскільки такі поширюють свою дію на станції відправлення та призначення, а не на транзитні станції.
Колегія суддів вважає, що не можуть братися до уваги покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що «У відповідь на адвокатський запит, начальником станції Запоріжжя-Ліве, ОСОБА_5, надано відповідь № 81 від 07.02.2017 року, в якій вказано, що переважування вагону № 44952778 на ст. Запоріжжя-Ліве здійснювалося 18 травня 2017 року із зупинкою вагона, та без відчеплення від тепловоза», що виділено апелянтом у тексті апеляційної скарги чорним «жирним» шрифтом /абзац другий зверху мотивувальної частини апеляційної скарги)(том ІІ, а. с. 185).
Оскільки про «переважування вагону № 44952778 на ст. Запоріжжя-Ліве, 18 травня 2017 року із зупинкою вагона, та без відчеплення від тепловоза» на який покликається скаржник в апеляційній скарзі, у даній справі та у відповіді № 81 від 07.02.2017 р. - не йдеться, відтак вищезазначене твердження скаржника в апеляційній скарзі, колегією суддів оцінюється критично.
Щодо посилання відповідача на п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, яким, зокрема, визначено, що зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення, а із зупинкою і розчепленням вагонів зважуються вантажі: зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом; харчові в цистернах (олія, меляса тощо); картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом, вимоги якого, за твердженням відповідача, розповсюджуються і на вантаж відповідача - лом чорних металів, а зважування іншим способом могло суттєво вплинути на показник маси вантажу, то суд зазначає, що твердження відповідача про вплив різного способу зважування на показник маси вантажу є лише припущеннями відповідача/апелянта, стосується станції відправлення, та недоведені суду належними та допустимими доказами.
Як вже відзначалося, зважування проводилось на вагах № 87 з розчепленням вагону № 65945248 і, встановлено факт невідповідності маси вантажу проти зазначених даних у накладній, а на станції призначення при перевірці вантажу різниці з Комерційним актом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 96 995,00 грн. (19399,00 грн. (сума провізної плати нарахованої вантажовідправнику від станції відправлення до станції призначення за вагон) х 5), внаслідок невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній № 44952778 маси вантажу у вагоні № 65945248, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 96995,00 грн. обґрунтованими.
Висновки місцевого суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.03.2017 р. по справі № 927/212/16, від 13.04.2017 р. у справі № 905/3471/16, від 11.04.2017 р. у справі № 910/2699/16, від 08.02.2017 р. у справі № 910/12165/16, від 29.03.2017 р. у справі № 918/891/16, від 24.01.2017 р. у справі № 905/2533/16, від 16.05.2013 р. у справі № 5017/2133/2012.
При цьому слід зазначити, що відповідач/апелянт не клопотав перед судом про зменшення розміру штрафних санкцій, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.23 Статуту).
Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Статтею 122 Статуту установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою статті 26 Закону № 273 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за № 567/6855.
Згідно з п.2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Як уже було зазначено вище у цій постанові та вбачається із вищевказаного комерційного акту НА№ 001300/597 від 18.05.2016 р. підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, яка перевозилась у вагоні № 65945248, із зазначених вантажовідправником у накладній даних.
Відповідно до ст.13 Статуту, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442, зареєстрованому в Мінюсті України 11.10.2012 за № 30/143-08(39366-07(10/348-06), затверджено Інструкцію про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки (на залізничному транспорті України (далі Інструкція), розроблена відповідно до положень Законів України «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про залізничний транспорт».
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи (п.13. Інструкції).
Відповідно до п.1.4 Інструкції, огляд-перевірка придатності ЗВВТ для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.
Відповідно до п.5.6 Інструкції, під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг.
Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі (п.5.7 Інструкції).
Згідно з п.3.46 Інструкції не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних).
Згідно з п.3.47 Інструкції не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу ІІ цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.
Місцевим судом встановлено, що вага на яких проводилась перевірка спірного вагону проходили своєчасні перевірки.
У п.3.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею” в редакції роз'яснення президії ВГСУ від 29.09.2008 № 04-5/225, роз'яснено, що статтею 34 ГПК передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
В даному випадку вбачається, що допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до п.8 листа ВГСУ від 29.11.2007 № 01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства, зокрема, вказано, що господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, акту загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, іншим нормативно-правовим актам.
Відповідно до вищенаведеного, місцевим господарським судом, надаючи оцінку складеними залізницею комерційному акту, оригінал якого оглядався судом, було встановлено, що даний акт відповідає вимогам законодавства та є допустимими доказами, які засвідчують матеріальну відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет».
Є помилковими твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що у випадку якби суд і знайшов підстави для стягнення штрафу з відповідача, він становить 2028,04 грн., виходячи з розрахунку, наданого скаржником: провізна плата вантажу масою 65100 кг становить 21976,60 грн., фактична маса вантажу - 59600 кг., що на 5500 кг менше, ніж зазначено у накладній, відтак (21976, 16 грн. - так написав апелянт - / 59600 кг х 5500 кг), а правильний розмір штрафу, який підлягав би стягненню з відправника у зв'язку із зазначенням у накладній маси вантажу на 5500 кг менше фактичної маси вантажу, становить 2028,04 грн. (рядки 40-46 зверху мотивувальної частини апеляційної скарги)(том ІІ, а. с. 186), оскільки, на думку апелянта, штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу (рядки 32-34 зверху мотивувальної частини апеляційної скарги)(том ІІ, а. с. 186), оскільки суперечать приписам ст. 188, 122 Статуту залізниць України.
Вищезазначені твердження апелянта/відповідача з підстав невірного розрахунку штрафу, а саме, штраф за неправильно зазначену в накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, яка кореспондується з положеннями п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Абзацом 1 статті 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відтак, місцевий суд, керуючись приписами вказаних вище норм права та встановленими обставинами справи, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі у розмірі п'ятикратної провізної плати.
Зазначені вище норми чинного законодавства, які регулюють правовідносини перевезення вантажів залізничним транспортом, не передбачають стягнення з відправника, за неправильно зазначені ним у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати, «виходячи із вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу», як стверджує апелянт в апеляційній скарзі, а за всю відстань перевезення.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 96 995,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку апелянтом/відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заява позивача від 06.10.2017 р. про стягнення з відповідача 9561,47 грн. витрат на відрядження задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом явка представника позивача в судові засідання не визнавалась обов'язковою, витрати позивача на відрядження свого представника у розмірі 9561,47 грн. не входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи, та не є збитками позивача в розумінні статей 224 та 225 Господарського кодексу України, у зв'язку з відсутністю елементів правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою; вини відповідача у понесенні відповідних витрат позивачем, тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Як зазначено вище у цій постанові, апелянт в резолютивній частині апеляційної скарги (п. 1 прохальної частини) просить: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 року по справі № 926/3327/16 (том ІІ, а. с. 187).
З огляду на вищезазначені вимоги апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 09.11.2016 року Господарський суду Чернівецької області по справі № 926/3327/16, яке апелянт просить скасувати у даній справі (п. 1 прохальної частини апеляційної скарги)(том ІІ, а. с. 187) - не ухвалював, таке рішення в матеріалах справи відсутнє.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 17 листопада 2016 року у справі № 926/3327/16 місцевий суд постановив рішення, яким позов було задоволено. Зазначене рішення було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.17 р. Однак з підстав зазначених у постанові ВГСУ від 16.05.2017 р. вказані судові рішення були скасовані, а справу передано до місцевого суду на новий розгляд.
За наведених вище обставин судове рішення у справі № 926/3327/16 від 17.11.2016 року не може бути оскаржено повторно, оскільки станом на дату подання апеляційної скарги (вх. №ЛАГС 01-05/5193/17)(том ІІ, а. с. 183) останнє вже було скасовано постановою ВГС України.
Як вбачається з тексту поданої відповідачем/апелянтом апеляційної скарги, останній не погоджується з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09 жовтня 2017 року у справі № 926/2136/17, однак в прохальній (резолютивній) частині апеляційної скарги просить скасувати судове рішення від 09.11.2016 року по справі № 926/3327/16 (п. 1 прохальної частини апеляційної скарги), якого не існує.
Апеляційна скарга складається зі вступної, описової, мотивувальної, резолютивної частини та додатків (ст. 94 ГПК України). У вступній частині зазначається найменування суду, найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково; перелік документів, доданих до скарги. В описовій частині позивач стисло та об'єктивно розписує свою ситуацію у справі. У мотивувальній частині позовної заяви викладається хід своїх думок стисло, неемоційно та з посиланням на чинне законодавство. Зміст аргументів викладається у цілком довільній формі. У мотивувальній частині позовної заяви заявник наводить обґрунтування своєї правової позиції. У цій частині заявник посилається на конкретні фактичні обставини справи та юридичні факти, які підтверджують його вимоги, вказуючи у мотивувальній частині позовної заяви конкретні норми матеріального права, які, на його думку, порушені судом першої інстанції, та норми процесуального права, що визначають зміст та форму позовної заяви. У апеляційній скарзі можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. Резолютивна частина - найважливіша частина апеляційної скарги, бо у ній заявник визначається що Він хоче від даного розгляду справи. Її ще називають прохальною частиною, тому що заявник просить суд скасувати судове рішення першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовільнити його апелянта вимоги до іншої сторони (сторін) у даній справі. Дана частина позову викладається чітко, фрази мають бути лаконічно побудовані, оскільки від цього буде залежать кінцевий результат справи та виконання судового рішення. У вказаній частині містяться безпосередньо апеляційні вимоги. До скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
В процесі розгляду справи № 926/2136/16 судом апеляційної інстанції представник апелянта не виправив та не уточнив вимог апеляційної скарги, такі докази в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищезазначене вимоги апелянта «Скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 року по справі № 926/3327/16» не можуть бути задоволені судом апеляційної інстанції, оскільки місцевим господарським судом, 09.11.2016 року жодного рішення у справі № 926/2136/16 не ухвалювалося та місцевим.
Інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків місцевого господарського суду по даній справі.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09 жовтня 2017 року у справі № 926/3327/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин
06.12.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 12.12.2017 р.