ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 грудня 2017 року 17:26 № 826/14328/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., при секретарі судового засідання Тарасюк І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за поданням Головного управління ДФС у місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення»
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту
Головне управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - заявник) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» (код ЄДРПОУ 21540309).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року подання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повернуто.
За результатом апеляційного оскарження, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 07 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 грудня 2017 року, яке відкладалось на 11 грудня 2017 року для отримання додаткових доказів.
В судовому засіданні 11 грудня 2017 року представник заявника вимоги подання підтримав, представники відповідача проти задоволення подання заперечили.
Розглянувши подання, документи і матеріали, які були поданні у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Начальником Головного управління ДФС у місті Києві Демченко Л.Д., у зв'язку з наявністю підстав, визначених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а саме, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб, прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» (код ЄДРПОУ 21540309) від 07 листопада 2017 року №35503.
Заявник зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» відмовлено у наданні допуску посадової особи Головного управління ДФС у місті Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки, та, керуючись пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна, накладеного рішенням від 07 листопада 2017 року №35503.
Відповідач подав письмове заперечення проти подання у якому звертав увагу на відсутність законних підстав для проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення», та наполягав на тому, що існує спір про право, оскільки наказ про проведення перевірки від 18 жовтня 2017 року №11055 оскаржено у судовому порядку. При цьому, відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі.
Окружний адміністративний суд міста Києва заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які надані суду, зазначає.
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Таким чином, адміністративний арешт майна платника податків у разі відмови такого платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу для проведення документальної перевірки може бути застосовано виключно за наявності законних підстав для її проведення.
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити зокрема документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлює, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до підпункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 77.6 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Досліджуючи у межах спірних правовідносин наявність законних підстав для проведення перевірки та дотримання умов допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, суд встановив наступне.
Відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, наказом Головного управління ДФС у місті Києві від 18 жовтня 2017 року № 11055 призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Енергорішення» (код 21540309) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, тривалістю 10 робочих днів з 31 жовтня 2017 року по дату завершення перевірки.
Вказаний наказ разом із повідомленням про проведення перевірки від 19 жовтня 2017 року № 398/26-15-140102 направлено рекомендованим листом на адресу ТОВ «НВП «Енергорішення».
Як вбачається з наданих відповідачем заперечень та доказів на їх підтвердження, копію наказу посадові особи ТОВ «НВП «Енергорішення» отримали 25 жовтня 2017 року.
З метою проведення перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» головними державними інспекторами-ревізорами Головного управління ДФС у місті Києві Демянчуком І.Б., Козарчук Т.М., Ятченко М.М., на підставі направлень від 31 жовтня 2017 року та оригіналу довіреності здійснено виїзд за місцем розташування платника податків (копії направлень від 31 жовтня 2017 року № 1244/26-15-14-01-02, № 1245/26-15-14-01-02, № 1246/26-15-14-01-02 та копія довіреності містяться в матеріалах справи).
Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано представниками сторін під час розгляду справи, ТОВ «НВП «Енергорішення» не допустило посадових осіб Головного управління ДФС у місті Києві до проведення перевірки із посиланням на отримання наказу про проведення перевірки у строки, що не узгоджуються із приписами Податкового кодексу України.
На підставі вказаного, посадовими особами ГУ ДФС у місті Києві складено акт про відмову ТОВ «НВП «Енергорішення» та/або посадових осіб платника податків від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведення документальної планової виїзної перевірки від 06 листопада 2017 року № 529/26-15-14-01-02 та прийнято відповідне рішення від 07 листопада 2017 року № 35503 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке й стало підставою для звернення до суду із даним поданням.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок встановлені статтею 81 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
З наведеного вбачається, що платник податків зобов'язаний допустити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання платнику податків, у випадках визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При цьому, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України платнику податків вищезазначених документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, не погоджуючись із призначенням перевірки, оскаржив наказ Головного управління ДФС у місті Києві від 18 жовтня 2017 року №11055 у судовому порядку.
Зокрема, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14345/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування наказу від 18 жовтня 2017 року №110 від 55.
Відтак, наказ Головного управління ДФС у місті Києві від 18 жовтня 2017 року № 11055, яким призначено перевірку, оскаржується у судовому порядку на предмет його належності та відповідності приписам Податкового кодексу України.
Крім цього, відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Слід зазначити, що на підтвердження направлення на адресу відповідача наказу про проведення перевірки заявником надано копію фіскального чеку поштового відділення від 19 жовтня 2017 року.
Згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті УКРПОШТА, конверт із наказом про проведення перевірки від 18 жовтня 2017 року № 11055 та повідомленням про проведення перевірки отримано відповідачем 25 жовтня 2017 року. В свою чергу, 31 жовтня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у місті Києві здійснено виїзд на перевірку, тобто із порушенням встановленого пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.
Наведене в сукупності свідчить про наявність підстав у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП «Енергорішення» для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.
Відтак, подання Головного управління ДФС у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення», застосованого Головним управління ДФС у місті Києві від 07 листопада 2017 року № 35503 не підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що за змістом пункту 2 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.
Водночас, згідно пункту 2 частини 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням чи діями податкового органу, що були підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
На думку суду, оскарження наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 18 жовтня 2017 року №11055 у судовому порядку свідчить саме про наявність спору про право, оскільки предметом судового спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, а саме, - платник податків заперечує не лише проти накладення арешту на майно платника, а й проти законності наказу про проведення перевірки, що унеможливлює розгляд цього подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені обставини стали відомі суду після відкриття провадження у справі під час розгляду справи по суті, а тому, враховуючи відсутність підстав для закриття провадження у справі в разі існування спору про право (стаття 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вичерпний перелік підстав для закриття провадження) та відсутність підстав для застосування аналогії закону в даному випадку, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні подання по суті.
Слід зазначити, що відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Частиною 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Наведене свідчить, що адміністративне судочинство встановлює вичерпний перелік підстав для закриття провадження, а тому застосування як аналогії закону пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (закриття провадження якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства) в розрізі спірних правовідносин (закриття провадження якщо існує спір про право) не є коректним, з огляду на відмінність наведених правовідносин та на виключну підсудність справ адміністративним судам за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: зупинення видаткових операцій платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна; стягнення коштів за податковим боргом; зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення».
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, заявником не доведено обставини, що мають наслідком підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, подання ГУ ДФС у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини восьмої статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.
Пункт 4 частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову, прийняту у справах, визначених статтею 1833 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94,160-165, 167, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні подання Головного управління ДФС у місті Києві відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Аверкова