12.12.2017 Справа № 904/9389/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт"
до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради
про стягнення основної заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір №112 від 15.02.2016 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Добра Я.О. - довіреність №б/н від 01.03.2017;
від відповідача: представник Шкуро ЮА. - довіреність №1459 від 08.12.2017.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 2579,94грн. основної заборгованості; 50,04грн. трьох відсотків річних; 204,80грн. інфляційних втрат.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням укладеного між сторонами договору №112 від 15.02.2016 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти (НСЗШ №8-26 учнів).
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2017 справу №904/9389/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами огляду позовної заяви від 01.11.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 03.11.2017 порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву до розгляду, призначено слухання на 12.12.2017.
Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.
Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.11.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 10.11.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.11.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 08.11.2017 та явкою представника в судове засідання.
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду позовної заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача визнав основну суму заборгованості та надав контррозрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат; в задоволенні витрат на оплату послуг адвоката просив суд відмовити.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.02.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (далі - позивач, виконавець) та Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради (далі - відповідач, замовник) укладено договір №112 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти, відповідно до пункту 1.1 умов якого виконавець зобов'язується протягом 2016 року надати замовникові послуги 56.29.2 - послуги їдалень (Послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів м.Нікополя Дніпропетровської області) (лот №8-КЗ НСЗШ №8-26 учнів).
Кількість послуг та ціна зазначені в Додатку №1 "Специфікація", що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
Ціна цього договору становить 6689,69грн. без ПДВ (пункт 3.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №99 від 11.01.2017).
До рахунку додається акт приймання-передачі послуг (пункт 4.2 договору).
Цей договір набуває чинності з 01.03.2016 і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (10.1 договору).
Додатковою угодою №254 від 31.01.2017 сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору, на період достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2017 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному у 2016 році, якщо видатки на цю закупівлю затверджені в установленому порядку. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору і діє до 10.02.2017 включно, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань за цим договором.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач в повному обсязі надав послуги з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів міста Нікополя Дніпропетровської області, що підтверджується актом приймання-передачі послуг за лютий 2017 року на суму 2579,94грн.
Отримані послуги відповідач не оплатив у повному обсязі.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№б/н від 03.03.2017 та з вимогою за вих.№б/н від 04.05.2017. Вимоги відповідача залишено без відповіді та задоволення.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував:
- три відсотки річних за загальний період прострочення з 11.03.2017 по 01.11.2017 у розмірі 50,04грн.
- інфляційні втрати з березня 2017 року по вересень 2017 року у розмірі 204,80грн.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.
Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов та повідомив наступне.
Відповідач визнав, що в період з 04.02.2017 по 12.02.2017 позивач надав послуги їдалень з організації харчування учнів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів.
Отже, суму основного боргу у розмірі 2579,94грн. відповідач визнав.
Розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідач вважає, що здійснений неправильно.
Відповідач вважає, що прострочення по сплаті суми основного боргу виникло лише 20.05.2017 (через тиждень після отримання вимоги) та тривало до 02.11.2017 (дата подачі позовної заяви до суду).
Отже, на думку відповідача, до стягнення підлягає 32,86грн. трьох відсотків річних та 126,39грн. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Між сторонами укладено договір №112 від 15.02.2016 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти відповідно до пункту 1.1 умов якого виконавець зобов'язується протягом 2016 року надати замовникові послуги 56.29.2 - послуги їдалень (Послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів м.Нікополя Дніпропетровської області) (лот №8-КЗ НСЗШ №8-26 учнів).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Надання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг за лютий 2017 року на суму 2579,94грн.
Акт надання послуг є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому може підтверджувати факт надання позивачем та отримання відповідачем обумовлених договором послуг на платній основі.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором поставити послуги відповідає обов'язок замовника оплатити вартість отриманих послуг.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати отриманих послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явлення належно оформленого рахунка та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування (пункт 4.1 договір).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що акт приймання-передачі послуг на суму 2579,94грн. складено за лютий 2017 року без зазначення конкретної дати, господарський суд визначає датою складення вказаного акту останній день лютого місяця 2017 року. Отже, відлік 60 календарних днів, як передбачено пунктом 4.1 договору, починається з 01.03.2017.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення пункту 4.1 договору та статей 253, 254 Цивільного кодексу України, строк оплати отриманих від позивача послуг є таким, що настав 03.05.2017.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків від 13.02.2017 на суму 2579,94грн.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Доказів оплати послуг в сумі 2579,94грн. відповідач не надав.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2579,94грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).
Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 по справі №904/2868/17.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 38,59грн.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 93,37грн.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1530,56грн., з урахуванням того, що 95,66% позовних вимог позивача судом задоволено.
Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, що підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір №01/17 від 03.03.2017 про надання правової допомоги адвокатом Доброю Яною Олександрівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3213 від 25.11.2016 посвідчення №0667 від 25.11.2016; прибутковий касовий ордер №08/17 від 30.10.2017; квитанція до прибуткового касового ордера №08/17 від 30.10.2017.
Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Господарський суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, не відповідає принципам співрозмірності і розумної, усталеній практиці розміру таких витрат, та договірним відносинам сторін.
Враховуючи фінансовий стан відповідача господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, що складає 135,60грн. (Аналогічна правова позиція висвітлена у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2017 по справі №904/8633/17; рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 по справі №904/8451/17).
Керуючись ст.ст. 3, 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 3; ідентифікаційний код 02142336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Кооперативна, 3; ідентифікаційний код 40013869) 2579,94грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 94коп.) основної заборгованості; 38,59грн. (тридцять вісім грн. 59 коп.) трьох відсотків річних; 93,37грн. (дев'яносто три грн. 37 коп.) інфляційних втрат; 1530,56грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять грн. 56 коп.) судового збору; 135,60грн. (сто тридцять п'ять грн. 60 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
13.12.2017
Суддя І.В. Петренко