21 листопада 2017 року Справа № 908/3570/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівМалетича М.М., Плюшка І.А.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Метаморфоза", м. Маріуполь, Донецька обл.
на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року
у справі господарського суду Запорізької області
за позовомPedwell Holdings Limited (British Virgin Islands), Pedwell Холдінгс Лімітед (Британські Віргінські Острови)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віст-пивоварня", м. Запоріжжя
простягнення суми
за участю представників
скаржника: Алексєєв О.І.,
позивача: не з'явився,
відповідача: Світлицький Д.А.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року позов задоволено: розірвано кредитний договір № 01-К від 30.10.2002 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Віст-пивоварня" (далі за текстом - ТОВ "Віст-пивоварня") і Pedwell Holdings Limited; розірвано договір позики № 05-К від 20.10.2008 року, укладений між ТОВ "Віст-пивоварня" і Pedwell Holdings Limited; присуджено до стягнення з ТОВ "Віст-пивоварня" на користь Pedwell Holdings Limited 175 000 доларів США, що є еквівалентом суми 4 799 987, 50 грн. - частини боргу за кредитним договором № 01-К від 30.10.2002 року, суму 50 000 доларів США, що є еквівалентом суми 1 371 425 грн. - частини боргу за договором позики № 05-К від 20.10.2008 року та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року відхилено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Метаморфоза" (далі за текстом - ТОВ "Метаморфоза") про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року, а апеляційну скаргу повернуто заявнику.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що доводи заявника апеляційної скарги не підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки звертаючись до суду апеляційної інстанції заявник не усував недоліки, на які неодноразово вказував суд в попередніх ухвалах про повернення апеляційної скарги, не надавав відповідні докази щодо необхідності відстрочення сплати судового збору та можливості в подальшому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Метаморфоза" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року та зобов'язати апеляційний господарський суд поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року.
В судовому засіданні представник скаржника просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року - скасувати та зобов'язати апеляційний господарський суд поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
За приписами ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Апеляційним господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Метаморфоза" не однократно зверталось з апеляційним скаргами на рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року, за якими винесено наступні процесуальні документи:
- ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України та відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору;
- ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2017 року повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України та відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору;
- ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України та відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору;
- ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України та відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Звернувшись вп'яте з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження в якості причини пропуску строку заявник зазначав про подання апеляційних скарг, які вже поверталися апеляційним судом через недостатність обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та посилався на тривалий перебіг поштових пересилань ухвал та апеляційних скарг.
Водночас, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що встановлений положеннями ст. 93 ГПК України строк на апеляційне оскарження є процесуальним, а тому у разі його пропуску він може бути відновлений на загальних підставах відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України (аналогічна правова позиція викладена в п. 6.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
При цьому, в абз. 8 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Так, загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 ГПК України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Відхиляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що неодноразово звертаючись до суду апеляційної інстанції заявник не усував недоліки, на які вказував суд в своїх попередніх ухвалах, та не надавав відповідні докази щодо необхідності відстрочення сплати судового збору та можливості в подальшому його сплатити за подання апеляційної скарги, що підтверджує факт пропущення ТОВ "Метаморфоза" строку на подання апеляційної скарги саме з суб'єктивних причин.
Будь-яких інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку ТОВ "Метаморфоза" не вказано.
Поряд з цим, згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що лише факт подання ТОВ "Метаморфоза" клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на приписи ч. 1 ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Таким чином, можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла вірного висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Водночас, згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінка заявника та компетентний органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам руху справи є порушенням частини другої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Смірнов проти України").
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п. п. 22 - 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, п. п. 37 - 38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року судом зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип остаточності рішення, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015 року).
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скаржник, звернувшись вп'яте з апеляційною скаргою із значним пропуском встановленого ст. 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження, не обґрунтував та не довів наявність поважних причин пропуску цього строку, а тому судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.
Посилання ТОВ "Метаморфоза" в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують законних та обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що при поверненні скаржнику апеляційної скарги апеляційним господарським судом було дотримано норми процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року у справі № 908/3570/16 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіМ.М. Малетич
І.А. Плюшко