Копія
Справа № 822/3150/17
08 грудня 2017 року 11:25м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участі:представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгекокадастру у Хмельницькій області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Уласово-Русанівка Старосинявського району Хмельницької області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у листах №Ф-25800/0-13257/6-17 від 15.09.2017 та №Ф-28613/0-14199/6-17 від 26.10.2017 відсутнє посилання на підстави, передбачені ч.7 ст.118 ЗК України. Відповідач безпідставно не надав йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому просить позов задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився та повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Паправив суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та наданих письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачу надано відповідь, а не відмову, про те, що вищезазначена земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб та запропонував повторно звернутись до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, до якої додати підтверджуючі документи про право користування цією земельною ділянкою. Вважає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення з питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень, визначених законодавством.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з підстав наведених нижче.
Суд встановив, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 15.09.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами Уласово-Русанівкої Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.
03.10.2017 листом №Ф-25800/0-13257/6-17 відповідач повідомив позивача, що до матеріалів заяви додано графічний матеріал, на якому не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою від 20.10.2017.
26.10.2017 листом №Ф-28613/0-14199/6-17 відповідач повідомив позивача, що зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб та запропонував повторно звернутись до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою, до якої додати підтверджуючі документи про право користування цією земельною ділянкою (рішення сесії місцевої ради/архівний витяг).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина 4 статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14).
Згідно з пунктом "б" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства), забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.
Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (ч. 7 ст. 118 ЗК України)
Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.
Суд встановив, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивач подав усі документи, передбачені нормами ЗК України, а саме: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідач листами №Ф-25800/0-13257/6-17 від 15.09.2017 та №Ф-28613/0-14199/6-17 від 26.10.2017 вказав позивачу на наявність перешкод в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Уласово-Русанівка Старосинявського району Хмельницької області.
Проаналізувавши зміст зазначених листів відповідача, суд вважає, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача у спосіб та строки відповідно до вимог ст.118 ЗК України.
За змістом ч. 2 ст.162 КАС України адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Крім того, слід зауважити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає в подальшому обов'язкового позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи, що відповідач безпідставно двічі не надав позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Уласово - Русанівка Старосинявського району Хмельницької області, позов слід задовольнити.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Уласово - Русанівка Старосинявського району Хмельницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2017 року
Суддя/підпис/ОСОБА_1
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1