Справа № 815/5878/17
12 грудня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дії, скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000036/2 від 21.10.2017 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00294 від 21.10.2017 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+»., за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;
- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00294:
- визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості від 21.10.2017 року № UA500030/2017/000036/2.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (а.с. 58).
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях та доповненнях до заперечень на адміністративний позов (а.с. 59-63, 115).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 11.11.2016 року між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD », Китай (CN) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100T-SAI (Додаток № 1), відповідно до умов якого Продавець відвантажує , а Покупець приймає та оплачує СТАЛЕВІ ДИСКИ в асортименті , Виробник : «SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD », у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсі, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойсу, умови поставки визначаються на умовах FOB(Qingdao) Інкотермс 2010 (а.с. 15-18).
На підставі проформи №UA20170703 від 03.07.2017, відповідно до умов договору ТОВ « 100 ШИН+» здійснило 100% попередню оплату, платіжне доручення б/н від 21.08.2017 та платіжне доручення б/н від 12.10.2017 (а.с. 19-21).
28.08.2017 року з метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс № UА20170703 (а.с. 22) відповідно до якого, загальна кількість товару складає 544 штуки, загальна вартість товару становить 20832,00 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Одеської митниці ДФС електронна вантажна митна декларація № UА 500030/2017/016034 від 19.10.2017, відповідно до якої, митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору, на рівні 0,9823 доларів США за 1 кг. нетто (а.с. 23).
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів за цією МД декларантом позивача до митниці подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.11.2017 року № 100T-SAI та додаткову угоду до нього від 25.02.2017 № 1, рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2017 № UA20170703, копія митної декларації країни відправлення 425820170000799721 від 03.09.2017 року та інші товарно-супровідні документи.
20.10.2017 р. на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані наступні документи: лист пояснення, переклад митної декларації країни відправлення № 425820170000781905 від 28.08.2017, ВМД (а.с. 25-34).
За результатами опрацювання поданої ВМД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UА500030/2017/00294 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 року № UА 500030/2017/000036/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3.7714 Долари США за 1 кг. нетто (а.с. 35-38).
Не погоджуючись з рішенням митного органу Позивач 23.10.2017р. подав до Митниці нову ВМД № иА500030/2017/016241, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу X Митного кодексу України (а.с. 39-40).
Позивач вважає протиправними рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів № UА500030/2017/000036/2 від 21.10.2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00294 від 21.10.2017 року, а тому звернувся із даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачені Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що митним органом під час візуального контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів встановлено, що у вказаних документах містяться розбіжності та не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару, а тому відповідач правомірно витребував від позивача додаткові документи для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.
Судом встановлено, що Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертним організаціями та (або) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім того, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів ТОВ « 100 ШИН+» надані: переклад митної декларації країни відправлення № 425820170000781905 від 28.08.2017, ВМД, лист пояснення, в якому зазначено про те, що виписка з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертним організаціями та (або) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини надаються за наявності. Такі документи у ТОВ « 100 ШИН+» відсутні, інші додаткові документи надаватися не будуть (а.с. 27).
Відповідно до ст. 54, 55 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.
Оскільки, подані позивачем разом з електронною митною декларацією № UА 500030/2017/016034 від 19.10.2017 документи містили зазначені вище розбіжності,які не були усунуті позивачем, Одеською митницею ДФС 21.10.2017 року складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500030/2017/00294 та того ж дня, прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 500030/2017/000036/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3.7714 Долари США за 1 кг. нетто
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Згідно з ч. 4 статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями.
У відповідності до практики суду касаційної інстанції, наприклад, згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 у справі № К/800/19445/14 за позовом ТОВ "ТБ Сервіс" до Південної митниці Міндоходів, інших способів, ніж витребування додаткових документів із наданням часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору відносно товару позивача.
Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товару (метод 2) у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару, якості та репутації на ринку. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 Митного кодексу). При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3) - у даному випадку, не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ст.60 Митного кодексу України).
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 4), не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат).
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (метод 5) не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну).
Частинами 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 -63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
Згідно з Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 статті Кодексу (резервного методу), повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами за методами митних вартостях, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні методів 1-5. Наприклад, вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами може бути "гнучко застосована", аби дозволити митному органу використати вартість операції ввізних товарів того самого "класу або виду" та/або виготовлених в різних країнах походження.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитолужб и України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.
Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.94 №475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС ДФС, за результатами якого встановлено, що рівень митної вартості товару № 1 є більшим, а саме - 3,7714 долара США за кг нетто (МД від 20.10.2017 № UА125110/2017/611078).
Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Крім того, у вказаному рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи, у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю - митні декларації, за якими здійснено митне оформлення подібних товарів.
Декларанту додатково роз'яснено вимоги п.2 ч.3 статті 52 Митного кодексу України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.
Отже, Одеською митницею ДФС правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства та у межах своєї компетенції прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 №ІІА500030/2017/000036/2. При цьому прав та законних інтересів позивача митницею порушено не було, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вказаного рішення про коригування митної вартості товарів задоволенню не підлягають.
Пунктом 2 ч. 6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення.
Враховуючи викладене, а також положення ч. 6 ст. 54, ч. 1, 2, 3 ст. 256 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІІА500030/2017/00294.
Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Отже декларанту у належний спосіб було роз'яснено права, викладені у статті 55 Кодексу, а митному органу поставлено в обов'язок випустити товари, що декларуються, у вільний обіг (частина четверта статті 54 Кодексу), за умови сплати декларантом або уповноваженою ним особою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу.
Таким чином, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митницею прийнято правомірно та у відповідності до чинного законодавства, права та законні інтереси позивача при цьому не порушувалися, а відтак позовні вимоги щодо скасування цієї картки відмови задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про Перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Так, у постанові від 30.06.2015 у справі № 21-591а15 Верховний Суд України дійшов висновків, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-52а12 зазначено, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
В постанові від 01.10,2013 у справі №21-354а13 Верховний Суд України також дійшов до висновків про те, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Також в постанові від 15.10.2013 у справі № 21-270а13, в постанові від 22.10.2013 у справі 21-342а13 дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність своїх дій та оскаржуваних рішень, що є підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ « 100 ШИН+».
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ТОВ « 100 ШИН+» є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дії, скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000036/2 від 21.10.2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00294 від 21.10.2017 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Бутенко А.В.