Справа № 819/1833/17
06 грудня 2017 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді : Шульгача М.П.,
при секретарі: Музиці О. М.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, третя особа управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач ОСОБА_3 є власником автомобіля TOYOTA HIGHLANDER 3.5, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см. куб. 17.06.2015 року тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення № 86834-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн. 31.08.2015 р. позивачем сплачено нараховану суму транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. Проте позивач вважає, що не повинен був сплачувати вказаного податку, а дії контролюючого органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення є незаконними, оскільки транспортний податок повинен встановлюватись відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Крім того зазначає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях та додатково пояснив, що відповідно до податкового законодавства та враховуючи зазначені характеристики транспортного засобу, Тернопільська ОДПІ дійшла висновку, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER 3.5, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см. куб., який належить громадянину ОСОБА_3, є об'єктом оподаткування, згідно ст.267 ПК України, тому податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 року № 86834-17.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з таких підстав.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 134944, виданого 01.11.2011 p., ОСОБА_3 є власником автомобіля TOYOTA HIGHLANDER 3.5, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см. куб.
Враховуючи зазначені характеристики транспортного засобу, Тернопільська ОДПІ дійшла висновку, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER 3.5, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см. куб., який належить ОСОБА_3 є об'єктом оподаткування, згідно ст.267 ПКУ про що винесла податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №86834-17.
З урахуванням того, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень, сума визначеного податкового зобов'язання складає 25000,00 грн.
Відповідно до квитанції № 3069879 від 31.08.2015 року ОСОБА_3 сплатив транспортний податок у сумі 25000,00 грн., вказана сума транспортного податку зарахована до місцевого бюджету 31.08.2015 року, що підтверджується довідкою управління державної казначейської служби України у м. Тернополі № 3283 від 14.11.2017 р.
Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивач є власником зареєстрованого в Україні легкового автомобіля, який використовувався до 5-ти років і має об'єм двигуна понад 3000 куб. см., а тому він віднесений до кола платників транспортного податку.
Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПК України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством.
З 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” (надалі - Закон № 71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Пунктом 267.4 статті 267 ПК України передбачено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/ податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України).
Згідно з підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Доводи ж позивача про те, що відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд до уваги не приймає, оскільки у даному випадку законодавцем не змінено вид податку, а запроваджено новий місцевий податок.
Вказана норма щодо застосування транспортного податку у 2015 році є чинною, Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VIII неконституційним визнано не було. Жодного Рішення з цього приводу Конституційним Судом України не приймалось. Відтак, ця норма є діючою та такою, що підлягає виконанню на всій території України.
Суд звертає увагу на те, що Закон №71-VIII прийнято пізніше у часі ніж норми ст.4 ПК України, тому при розв'язанні колізій положень нормативно-правових актів рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, який прийнято пізніше, тобто Закону №71-VIII (п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 “Про судове рішення у цивільній справі”).
Крім того, такі доводи позивача стосуються фактично не протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а протиправності розгляду та прийняття Закону № 71-VIII щодо внесення змін до ст.267 ПК України, який на даний момент є чинним, не визнаний неконституційним і є обов'язковим до застосування на всій території України.
Згідно із пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
З вище викладеного, випливає те, що Законом № 71-VIII сільським, селищан та міським радам дозволено приймати рішення на 2015 рік протягом січня 2015 року.
Водночас, згідно ст. 265 ПК України транспортний податок є складовою частиною податку на майно. Відповідно до п.10.2. ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). До повноважень міських рад щодо податків та зборів належить: виключно встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПК України (пп. 12.4.1 ПК України). У разі якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами ПК України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК України із застосуванням їх мінімальних ставок (пп.12.3.5. п.12.3 ст.12 ПК України). Таким чином, згідно з п.267.4 ПК України дана сума становить 25 000 грн.
Таким чином, рішення міської ради не може вплинути на визначення платників податку, об'єкта та бази оподаткування, ставки податку, порядку обчислення податку, податкового періоду, строку та порядку сплати податку, оскільки зазначене чітко визначено ПК України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Тернопільської міської ради від 27 січня 2015 року № 6/55/13 “Про внесення змін до рішення від 05.01.2011 №6/4/3 “Про місцеві податки і збори” (пп.2.2.2 п.2.2. 4.2) Тернопільська міська рада встановила з 01 січня 2015 року ставку транспортного податку - із розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування згідно із ст.267 ПК України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція правомірно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 року №86834-17 про нарахування позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 року № 86834-17 та зобов'язання Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення сплаченого ОСОБА_3 транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн. - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шульгач М.П.
копія вірна
Суддя Шульгач М.П.