"06" грудня 2017 р.Справа № 916/2330/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі Філії «Інфоксводоканал»;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дюг Володимира Володимировича;
про стягнення;
Суддя Оборотова О.Ю.
У судове засідання з'явились:
від позивача: Шепелева І.О., за довіреністю №6943 від 19.10.2017р.;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 25.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дюг Володимира Володимировича (ФОП Дюг В.В.) про стягнення заборгованості за послуги водопосточання та водовідведення за період з 01.10.2016р. по 01.08.2017р. у сумі 2239,10грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №916/2330/17.
08.11.2017р. у судовому засіданні представником позивача надано письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2017р. продовжено строк розгляду справи №916/2330/17 на п'ятнадцять днів, а саме до 10 грудня 2017 р.
Відповідач в засідання суду не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 06.12.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
10.04.2009р. між ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (Водоканал) та ФОП Дюг В.В. (Абонент) був укладений Договір на послуги з водопостачання та водовідведення №4199/3 (Договір), згідно якого Водоканал надає послуги по наданню питної води на об'єкти Абонента, а також по прийманню стічних вод, що скидаються Абонентом в мережу комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Договір діє з 10.04.2009р. по 31.12.2012р., договір вважається продовжений на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинити його дію.
Згідно пояснень представника позивача, згоди сторін щодо припинення договору, або внесення змін до нього на адресу ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» не надходило, а тому договір автоматично пролонговано на тих же умовах до 31.12.2017р.
Відповідно п.1.1 Договору послуги по прийманню стоків (послуги з водовідведення) здійснюються в межах встановлених об'ємів 4,6 м3 за місяць.
Згідно п. 2.1 Договору сторони зобов'язуються керуватися «Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.
За умовами п.3.2 Договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяцю, кінцевий розрахунок 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Водоканалу.
Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» надавало відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, однак відповідач послуги з водопостачання сплачував не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього за період з 01.10.2016р. по 01.08.2017р. виникла заборгованість в сумі 2239,10грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком суми боргу, довідкою про розрахунки з абонентом та звітами відповідача з водокористування, що містять показники водолічильників, копії яких містяться в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, вказана сума боргу не сплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення вказаної суми заборгованості.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання і водовідведення є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Суд встановив, що позивачем належними та допустими доказами доведено надання послуг з водопостачання та водовідведення, а саме: жовтні 2016р. було надано 157м. куб., в листопаді 2016р. 19м.куб., в грудні 2016р. 6м.куб. та в січні 2017р. 5м.куб.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з водопостачання є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Враховуючи часткову оплату відповідачем наданих послуг, у ФОП Дюг В.В. утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 2239,10грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, як зазначалось вище, умовами п. 3.2 договору № 4199/3 передбачено порядок оплати відповідачем послуг з водокористування. Однак, відповідач не сплачував щомісячно вказані послуги, як передбачено умовами договору, у зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість по цим послугам, що складає за період з 01.10.2016 р. по 01.08.2017 р. в сумі 2239,10грн. згідно наданого позивачем розрахунку.
Як з'ясовано судом, розрахунки заборгованості за послуги водопостачання у спірному періоді здійснювались позивачем згідно даних засобів обліку, що зазначені в звітах про водоспоживання, а також діючих тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011р.
Між тим відповідачем не спростовано наявність спірної заборгованості перед позивачем, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 4199/3 від 10.04.2009р. послуги з водопостачання відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2239,10грн. повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дюг Володимира Володимировича (АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ «Південний», МФО 307123) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 2239,10грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2017 р.
Суддя О.Ю. Оборотова