ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 грудня 2017 року 09:21 № 826/12993/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Бесєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищого адміністративного суду України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених вимог) про визнання протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування і виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ та про зобов'язання Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити судді Черпаку Ю.К. суддівську винагороду відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ з розрахунку базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року, починаючи з 28 липня 2017 року, за мінусом виплачених з цієї дати грошових коштів.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конвенцію про дискримінацію в галузі праці та занять, прийнятої Міжнародною організацією праці 25 червня 1958 року за № 111, Загальну декларацію прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, та зазначає, що він має право на отримання суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів", проте Вищий адміністративний суд України відмовив йому у здійсненні перерахунку суддівської винагороди.
Представник відповідача заперечував по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, та вказав, що для отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суддя повинен відповідати двом критеріям: пройти кваліфікаційне оцінювання та займати штатну суддівську посаду і здійснювати правосуддя у відповідному суді та зазначив, що ОСОБА_1 набуде право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом "Про судоустрій і статус суддів" лише після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя.
Представник третьої особи заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, закони України "Про судоустрій і статус суддів", «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, та зазначив, що розрахунковою величиною, згідно з якою повинна встановлюватися суддівська винагорода суддям, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 обіймає посаду судді Вищого адміністративного суду України.
2 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою, у якій просив нараховувати та виплачувати йому заробітну плату судді, згідно пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Листом від 14 серпня 2017 року № 1060/9-14/17 Вищий адміністративний суд України повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди з тих підстав, що суддя, підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, набуде право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 23 Загальної декларації з прав людини, зокрема передбачає, що працюючий має право на справедливу та задовільну винагороду, яка б забезпечувала гідне існування для нього самого та його родини і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального захисту.
Стаття 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Верховною Радою України від 14 вересня 2006 року, передбачає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду, Договірні Сторони зобов'язуються, зокрема: визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень; здійснювати відрахування із заробітної плати тільки на умовах і в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями. Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження законних систем нарахування заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.
Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права, який прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, гарантовано, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема, справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці (стаття 7).
30 березня 2006 року набрав чинності Закон України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини". Відповідно до цього Закону суди України при розгляді справ повинні застосовувати Конвенцію та практику Суду як джерело права. 31 травня 2006 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
У загальновизнаній класифікації прав людини право на працю та справедливу винагороду відноситься до другого покоління прав людини. Ці права відрізняються не тільки предметом та часом виникнення, але й засобами та ступенем забезпечення, тому що їх реалізація передбачає та спирається на втручання держави.
Як зазначено у висновку Консультативної ради Європейських суддів (КРЄС) № 18 (2015) "Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії" у деяких державах-членах виконавча влада має значний вплив на адміністрування судової влади, ставлячи таким чином під питання інституційну незалежність судової влади та незалежність одноосібних суддів. Економічні кризи та хронічне недостатнє фінансування судової системи в деяких державах-членах піднімають питання бюджетної відповідальності законодавчої влади перед судовою владою.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами другою - п'ятою указаної статті Закону передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Пунктом 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Підпунктом 1 пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, зокрема, що з 1 січня 2017 року розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що суддя, який пройшов кваліфікаційне оцінювання після 1 січня 2017 року, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016 № 1402-VIII.
З приводу підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у разі продовження роботи судді у судді іншого рівня, законодавцем відповідні норми не встановлені, проте суд виходить з аналогії закону та застосовує положення пункту 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, згідно якого право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року № 247/вс-17 ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Згідно з пунктом 44 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, у разі підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у суді рівня суду, у якому він працює, або суді вищого рівня у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді, такий суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді.
Таким чином, на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року № 247/вс-17 ОСОБА_1 вважається таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду, тобто, у складі суду вищого рівня.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач є таким, що підтвердив відповідність займаній посаді - судді Вищого адміністративного суду України, й отже, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016 № 1402-VIII.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині того, що тільки після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя у позивача виникне право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII, оскільки право на отримання суддівської винагороди у нових розмірах Закон № 1402-VIII пов'язує з фактом підтвердження відповідності судді займаній посаді, а не з фактом зарахування до штату іншого суду.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування з 28 липня 2017 року судді Черпаку Ю.К. суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII та наявність підстав для їх задоволення.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог також в частині зобов'язання Вищого адміністративного суду України з 28 липня 2017 року нарахувати і виплатити судді Черпаку Ю.К. суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, з урахуванням: базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року.
Відносно клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в повному обсязі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки судом зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди позивача, суд вбачає за можливе допустити постанову суду у даній справі до негайного виконання.
Разом з тим, суд приймає до уваги доводи позивача щодо ліквідації Вищого адміністративного суду України, проте враховуючи положення статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе допустити до негайного виконання постанову суду в частині нарахування і виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць, який обраховується з 28.07.2017 року. Крім того, судом залучено до участі у справі Державну судову адміністрацію України, яка є розпорядником бюджетних коштів апеляційних та місцевих судів, а до нарахування та виплати підлягає розмір суддівської винагороди, встановлений для суддів апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду тощо та здійснює інші повноваження згідно з розділом ХІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 02.06.2016 № 1402-VIII та щодо ліквідації судів зокрема.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування і виплати судді Черпаку Юрію Кононовичу суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
3. Зобов'язати Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити судді Черпаку Юрію Кононовичу суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з розрахунку базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 липня 2017 року.
4. Допустити до негайного виконання постанову суду в частині нарахування і виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць.
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева
Повний текст постанови складений 12 грудня 2017 року.