вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10.12.09 Справа №2а-10697/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Республіканського комітету АРК з охорони навколишнього природного середовища треті особи Роздольненське лісогосподарське підприємство
Республіканський комітет АР Крим з земельних ресурсів
за участю прокуратури АРК
про визначення незаконним та скасування висновку, спонукання до виконання певних дій.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - пред-к, за договором від 04.12.2009 р.
від відповідача - Рева Ю.А. - пред-к, дов. № 3 від 17.08.2009 р.
від третіх осіб - не з'явились.
за участю прокурора Штрехбарт Д.В. - посвід. № 09170.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати висновок Роздольненської екологічної інспекції Перекопського регіону Республіканського комітету АРК з охорони навколишнього природного середовища (далі відповідач) № 132/065/09 від 03.09.2009 р., зобов'язати відповідача узгодити проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1га, наданої безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства Славненької сільської ради шляхом надання позивачу відповідного висновку. Вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано надав негативний висновок проекту землеустрою, який був підготовлений позивачем.
Під час розгляду справи представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні , яке відбулось 15.10.2009 р., представник відповідача надав заперечення на позов, в яких зазначив, що позивачу не був наданий позитивний висновок по проекту відведення земельної ділянки в наслідок того, що земельна ділянка, яку намагається отримати у власність позивач, знаходиться в охоронній зоні прибережної смуги Чорного моря та в охоронній зоні регіонального ландшафтного парку «Бакальська коса».
Треті особи пояснення на позов не надіслали, явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, про час та дні їх проведення були сповіщені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
У судовому засіданні, яке відбулось 10.12.2009 р., представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву, наполягали на продовжені розгляду справи по залученим до неї документам. Представник прокуратури АРК вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, не заперечував проти продовження розгляду спавши за участю представників , яки з'явились у судове засідання.
Суд, вислухавши думку представників сторін, прокурора, приймаючи до уваги відсутність клопотання третіх осіб про відкладення розгляду справи , керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
Роздольненська районна державна адміністрація 20.10.2008 р. прийняла розпорядження № 1454, відповідно до якого було дозволено позивачу розробка проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, яка надається безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,0 га на території Славновської сільської ради (далі земельна ділянка
Позивачем був складений Проект землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який був надісланий відповідачу для проведення державної експертизи землевпорядної документації.
Роздольненьскою екологічною інспекцією Перекопського регіону відповідача 03.08.2009 р. був підготовлений висновок № 132/065/09 щодо узгодження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, в р. 19 якого було зазначено, що з урахуванням листа Рескомприроди АРК № 6828/10-4 від 23.07.2009 р., на підставі вимог ст.88, 90 Водного кодексу України, ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд», Раздольненська екологічна інспекція не узгоджує проект землеустрою по відведенню земельної ділянки позивачу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, до яких належить відповідач, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст. 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд має з'ясувати, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
На час розгляду спору порядок регулювання земельних відносин встановлений у Земельному кодексі України ( далі ЗК України).
У ст. 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно зі ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів .
У ст.59 ЗК України визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Ст. 61 ЗК України передбачає, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
У ст.78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки , зокрема, на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (ст. 81 ЗК України).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання( ст. 116 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений у ст. 118 ЗК України, відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності , зокрема, для ведення особистого селянського господарства ( ст. 121 ЗК України ).
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України, відповідно до якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
Наказом Мінприроди України № 434 від 05.11.2004 р., який зареєстрований в Мінюсті України 22.11.2004 р. за № 1470/10069, затверджений Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок (далі Порядок № 434) , який визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування (п.1.3).
У п. 1.6 Порядку № 434 визначено, що головною метою погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок є забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства при набутті чи припиненні прав власників землі та землекористувачів на землю та сприяння формуванню екомережі.
Відповідно до п. 2.4 Порядку № 434 матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, зміст та склад яких відповідає визначеним природоохоронним органом вимогам, розглядаються на предмет дотримання положень законодавчих та інших нормативно-правових актів, стандартів, норм, правил у сфері охорони довкілля, перелік яких визначається з урахуванням конкретної ситуації.
У п. 2.5 Порядку № 434 визначено , що до основних питань, на яких необхідно акцентувати увагу при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, належать , зокрема, недопущення погіршення стану територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших особливо цінних земель, земель, зарезервованих для заповідання, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, водно-болотних угідь, інших територій та об'єктів, які є складовими екомережі;
У разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації (п. 2.9 Порядку № 434) .
Відповідно до п. 4.5. Порядку № 434 негативний Висновок природоохоронного органу про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки має містити обґрунтування із посиланням на конкретні статті законодавчих та інших нормативно-правових актів, стандартів, норм та правил, які порушуються.
Порядок користування землями водного фонду також визначений у Водному кодексі України (далі ВК України), ст. 85 якого передбачає, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У ст. 88 ВК України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо (ст.89 ВК України)
У ст.90 ВК України встановлено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
Матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка , яку бажає отримати у власність позивач, знаходиться у двохкілометровій зоні прибережної смуги Чорного моря, в охоронній зоні регіонального ландшафтного парку «Бакальська коса». Зазначений факт підтверджений представником позивача.
На час розроблення позивачем проекту відведення земельної ділянки в порядку передбаченому ЗК України та ВК України не встановлена прибережна захисна смуга в тому районі, в якому знаходиться ця земельна ділянка.
За таких обставин суд вважає, що під час вивчення проекту відведення земельної ділянки, розробленого позивачем, відповідач , діючи відповідно до вимог п.2.9 Порядку № 434, мав користуватися вимогами ст.88 ВК України щодо встановлення нормативних розмірів прибережних захисних смуг.
Надані відповідачем документи свідчать про те, що зазначені вище положення ВК України , Порядку № 434 ним були дотриманні під час вивчення проекту відведення земельної ділянки, підготованого позивачем, надання негативного висновку про результати розгляду його матеріалів.
На думку суду відповідач діяв вмотивовано та неупереджено, розсудливо, з метою досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами позивача , в наслідок чого відсутні підстави для визнання протиправними його дії щодо надання негативного висновку.
Крім того суд вважає необхідним визначити, що матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка, яку намагається отримати у власність позивач, знаходиться в охоронній зоні регіонального ландшафтного парку «Байкальська коса» , який Постановою Верховної Ради АРК № 913-2/200 від 16.02.2000 р. оголошений територією природного - заповідного фонду в цілях охорони унікальних природних комплексів і об'єктів, раціонального їх використання і відтворення. Наказом відповідача № 630 від 16.09.2008 р. прийнято Положення про Регіональний ландшафтний парк «Байкальська коса», у п.6.2.2. якого вказано, що заповідна зона призначена для збереження в природному стані ландшафтів та коштовних природних комплексів . В межах зони встановлюється заповідний режим, який передбачає заборону будь-якої господарської та іншої діяльності, яка порушує природний розвиток процесів і явищ або створює загрозу шкідливого впливу на природні комплекси і об'єкти.
У матеріалах справи відсутні докази того,що позивач у разі отримання у власність земельної ділянки, має намір вжити заходи щодо недопущення погіршення стану територій та об'єктів природно-заповідного фонду, намагається збудувати споруду, можливість находження яких на цих землях передбачена ст.90 ВК України.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що позивач намагається отримати земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства , тобто для ведення господарського діяльності з метою задоволення потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, що відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачає в тому числі і будівництво різного роду споруд та будівель, яки не використовуються для лікувально-оздоровчих цілей, суд вважає, що у цьому випадку буде порушений не тільки режим використання цих земель, визначений у ЗК України та ВК України, але взагалі не будуть виконані зазначені вище положення чинного законодавства України щодо заборони надання цих земель у приватну власність.
В цих умовах посилання позивача на довідку про встановлення категорії земель , копія якої залучена до матеріалів справи, не є відповідно до ст. 70 КАС України належним доказом неправомірності висновків відповідача . При цього суд приймає до уваги те, що категорія цих земель була визначена ще до встановлення охоронній зони регіонального ландшафтного парку «Байкальська коса», в умовах відсутності визначення відповідним органом розміру прибережної захисної смуги Чорного моря, з урахуванням мети діяльності попередніх суб'єктів господарювання, яким в минулому були надані в оренду ці землі.
Під час розгляду справи представник позивача наполягав на вимогах щодо спонукання відповідача надати позитивний висновок.
Вимоги позивача по спонуканню відповідача надати позитивний висновок щодо погодження проекту землевідведення не підлягають задоволенню, оскільки згідно з КАС України, суд позбавлений права вимагати від державного органу надання позитивного висновку щодо будь-якого питання, віднесеного до його компетенції.
Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.. 163 КАКС України постанову складено 15.12.2009 р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України , суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
У разі неподання заяви про апеляційнеоскарження постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення ( у разі складання постанови у повному обсязі , відповідно до ст..160 КАСУ - з дня складання у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Яковлєв С.В.