11.12.2017 Справа № 904/9324/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором послуг у розмірі 5 037, 73 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт", м. Нікополь, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду із позовом до Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради про стягнення заборгованості за договором послуг у розмірі 4586,56 грн., інфляційних втрат в розмірі 364,09 грн. та 3% річних в розмірі 87,08грн. Витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежними виконанням відповідачем умов договору №134 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів за державні кошти в частині повного та своєчасного розрахунку.
Відповідач надав відзив на позов, в частині стягнення основного боргу позовні вимоги визнає, в частині стягнення інфляційних та 3% річних позовні вимоги просить задовольнити частково з огляду на те, що позивачем невірно визначено період прострочення.
В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 22.11.2017 року оголошувалась перерва до 11.12.2017 року.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.12.2017року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -
15.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (далі- позивач) та Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради (далі- відповідач) було укладено Договір № 134 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів за державні кошти (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується протягом 2016 року надати Замовникові послуги 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів міста Нікополя Дніпропетровської області) (лот №24-КЗ НСЗШ №24-70 уч.), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди №190 від 15.02.2016 року), ціна Договору становить 62718,60грн.
Відповідно до п. 3.2. Договору, ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
За умовами пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явлення належно оформленого рахунка та акта виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування.
Згідно з п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги: приймати надані послуги з актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 6.4.1. Договору, Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Згідно з п. 10.1. та п. 10.2. Договір набирає чинності з 01 березня 2016 року і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Додатковою угодою № 226 до Договору №134 від 15.02.2016 року було продовжено строк дії Договору до 10.02.2017 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На виконання умов Договору позивачем надано обумовлені Договором послуги, що підтверджується двостороннім актом приймання - передачі послуг (а.с.23), проте відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4586,56 грн.
01.03.2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги. Однак, жодної відповіді на відправлену письмову вимогу Позивачем не було отримано.
04.05.2017 року позивач повторно звернувся з аналогічною письмовою вимогою до відповідача.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.
Положеннями ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.03.2017 року по 27.10.2017 року у розмірі 8708грн. та інфляційні за період з березня 2017 по вересень 2017 року у розмірі 364,09 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру річних та інфляційних, суд, враховуючи акт приймання-передачі послуг за лютий 2017 року (а.с.23) та приписи п.4.1 Договору, дійшов висновку щодо невірного визначення позивачем дати початку періоду, з якої він може проводити відповідні нарахування.
За викладених обставин, суд визнає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних обґрунтованими частково, а саме задовольняє суму 3% річних за загальний період з 30.04.2017 року по 27.10.2017 року в розмірі 68,23 грн. та інфляційних за період з травня 2017 року по вересень 2017 року в розмірі 233,18 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 1500,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Між тим, стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.ст. 42, 43 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплати позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, або оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги.
Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані договір №01/17 про надання правової допомоги від 03.03.2017 року, прибутковий касовий ордер №024/17 від 23.10.2017 року про сплату позивачем послуг адвоката на суму 1500,00 грн., копія свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю ДП №3213 від 25.11.2016р.
Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин, суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 1500, 00 грн. є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 300,00 грн.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на адвокатські послуги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За викладених обставин, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 291,08 грн., тоді як в решті витрат позивача на адвокатські послуги відмовляється судом.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 02142336; адреса: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (код ЄДРПОУ 40013869, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3) заборгованість в розмірі 4586,56грн., інфляційні в розмірі 233,18 грн., 3% річних в розмірі 68,23 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 552,43 грн. та 291,08 грн. витрат на адвокатські послуги.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 12.12.2017
Суддя А.В. Суховаров