11.12.2017 Справа № 904/9205/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ",
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 20 836,05 грн. за договором купівлі - продажу теплової енергії
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 3414/01 від 03.10.2017
Від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" про стягнення заборгованості у розмірі 20 836,05 грн. за договором купівлі - продажу теплової енергії, з яких: 15413,36 грн. - основного боргу, 2853,20 грн. - інфляційних втрат, 612,00 грн. - 3% річних, 1271,22 грн. - пені та 7% штрафу у розмірі 686,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу теплової енергії №1633 від 10.04.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.11.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 відкладено розгляд справи на 11.12.2017.
20.11.2017 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, якою просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" 15413,36 грн. - основного боргу, 3071,27 грн. - інфляційних втрат, 639,87 грн. - 3% річних, 1267,19 грн. - пені та 7% штрафу у розмірі 686,27 грн., а всього 21077,96 грн.
Судом встановлено, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог фактично є заявою про збільшення позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.
Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.
07.12.2017 позивач подав пояснення щодо порядку обліку теплової енергії, поставленої відповідачу на протязі спірного періоду.
11.12.2017 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзив на позов не надав, повторно явку повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду справи не забезпечив. 11.12.2017 до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача.
Позивач проти клопотання відповідача заперечив, зазначив, що відповідач навмисно затягує розгляд справи та наполягав на розгляді справи в цьому судовому засіданні.
Дане клопотання не підтверджено жодним доказом та не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглянутись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Відповідачем неможливість такої заміни представника не доведена, як і не надано належних доказів на підтвердження свого клопотання.
Крім того, суд зазначає, що це вже друге судове засідання, в яке відповідач не з'явився.
Також слід зазначити, що навіть в разі неможливості явки в судове засідання представника відповідача, останній не був позбавлений можливості подати до суду разом із вищеозначеним клопотанням відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.
В судовому засіданні 11.12.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
10.04.2014 між Державним підприємством "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (теплопостачальна організація - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" (споживач - покупець) укладений Договір № 1633 купівлі-продажу теплової енергії з протоколом узгодження розбіжностей (а.с.26).
Відповідно до п. 1.1. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей (а.с.26), теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві - покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах на власні потреби підприємства згідно до доданого до договору переліку об'єктів, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Сторони зобов'язуються керуватись цим договором, чинним законодавством України та наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж" ГКД 34-20.507-2003, "Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж" №71 від 14.02.2007, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою КМУ №1198 від 03.10.1997 року, Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 року (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу - покупцю в обсягах визначених Додатком 1 до цього Договору що є його невід'ємною частиною, на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму породного газу).
Згідно п. 3.2.5. договору споживач - покупець зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які визначені Договором.
Цей Договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014 року, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.1., 10.3. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 6.3. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей (а.с.26) визначено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем - покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів протягом 15-ти календарних днів з дня отримання рахунку за конкретний місяць споживання. Рахунок на оплату теплопостачальна організація має надати до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем виключно до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з додатком №3 до договору «Дислокація об'єктів споживача», було визначено перелік об'єктів теплопостачання:
1. Майстерня за адресою пр. Південний, 17,
2. Адміністративне приміщення за адресою вул. Панаса Мирного, 20,
3. Технічна дільниця за адресою вул. Переяславська, 18.
07.04.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони прийшли до згоди виключити із Додатку №3 до договору купівлі-продажу від 10.04.2014 об'єкт споживача, що знаходиться за адресою пр. Південний, 17, як такий що не належить та не використовується ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР». Вказана додаткова угода набирає чинності з 01.05.2015 (а.с.25).
На виконання умов Договору в період з січня 2015 по березень 2017 позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 109 836,01 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень, березень, квітень 2015 року, грудень 2016 та січень 2017 не були підписані відповідачем, про що були складені акти про відмову від підписання в зв'язку з спірними питаннями щодо одного об'єкту теплопостачання та з незгодою з нарахованою сумою. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за лютий та березень 2017 підписані відповідачем без заперечень.
Позивач у позові зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату теплової енергії на суму 66 621,46 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості складає 15 413,36 грн. (а саме за січень 2015 - борг 1 619,76 грн.; за березень 2015 року - борг 1 701,47 грн., за квітень 2015 - борг 2 288,29 грн., за грудень 2016 - борг 1 776,55 грн., за січень 2017 - борг 4 286,34 грн., за лютий 2017 - борг 3 740,95 грн.).
Відповідно до п. 7.3. договору, в редакції протоколу розбіжностей (а.с.26) визначено, що за порушення строків оплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми. Період за який нараховуються штрафні санкції на строк позовної давності встановлюються згідно норм чинного законодавства.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати послуг теплопостачання в січні, березні, квітні 2015, грудні 2016 та січні, лютому 2017 на суму 15 413,36 грн.
За неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував на суму основного боргу 3071,27 грн. - інфляційних втрат, 639,87 грн. - 3% річних, 1267,19 грн. - пені та 7% штрафу у розмірі 686,27 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З огляду на приписи п. 6.3. Договору строк оплати наданих послуг за спірний період є таким, що настав.
Відповідач у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті не виконав, доводи позивача, наведені в позовній заяві не спростував.
На момент розгляду справи борг відповідача складає 15413,36 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3071,27 грн. - інфляційних втрат, 639,87 грн. - 3% річних, 1267,19 грн. - пені та 7% штрафу у розмірі 686,27 грн.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.3. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей (а.с.26), за порушення строків сплати споживачем - покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції та строк позовної давності встановлюється згідно норм чинного законодавства.
Позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1267,19 грн. за період з 26.01.2017 по 24.09.2017 та штраф у розмірі 7% у сумі 686,27 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені у сумі 1267,19 грн. та штрафу у сумі 686,27 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних у сумі 639,87 грн. за період з 26.02.2015 по 15.11.2017 та інфляційних втрат у розмірі 3071,27 грн. за період з березня 2015 по листопад 2017, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних за період з 26.02.2015 по 15.11.2017 становить 639,87 грн. та підлягає до стягнення.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня 2015 по листопад 2017 складають 3071,27 грн.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з стягненням з відповідача на користь позивача 15413,36 грн. - основного боргу, 3071,27 грн. - інфляційних втрат, 639,87 грн. - 3% річних, 1267,19 грн. - пені та 7% штрафу у розмірі 686,27 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тинка, 34а, офіс 3, код ЄДРПОУ 38788964) на користь Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 15413,36 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста тринадцять грн. 36 коп.) - основного боргу, 3071,27 грн. (три тисячі сімдесят одна грн. 27 коп.) - інфляційних втрат, 639,87 грн. (шістсот тридцять дев'ять грн. 87 коп.) - 3% річних, 1267,19 грн. (одна тисяча двісті шістдесят сім грн. 19 коп.) - пені, 7% штрафу у розмірі 686,27 грн. (шістсот вісімдесят шість грн. 27 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн.00 коп.), про що видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 12.12.2017.
Суддя ОСОБА_2