Справа № 2-3930/2009р.
27 листопада 2009 року Ялтинський міський суд АР Крим в складі :
судді Коротковой Л.М.
при секретарі Чуйко Л.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 7/10 часток земельної ділянки та розділ земельної ділянки та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки та визнання права власності на ѕ частини земельної ділянки,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з дійсним позовом, в якому просить поділити земельну ділянку з відповідачкою та визнати за нею право власності на 7/10 частку земельної ділянки, розташованої за адресою смт Гурзуф вул. Пролетарська буд. № 10. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вони з відповідачкою є співвласниками вказаної земельної ділянки відповідно до державного акту на земельну ділянку, але частки не визначені. Оскільки вона є співвласником 7/10 часток житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці , тому вважає, що і повинна бути власником саме 7/10 часток і земельної ділянки. Відповідачка забруднює земельну ділянку сміттям, тому спільне користування неможливо, вона просить розділити земельну ділянку відповідно до висновків експерта. В судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі.
Представники відповідачки позовні вимоги не визнали та звернулися з зустрічними позовними вимогами, в яких просять визнати за ОСОБА_2 право власності на ѕ частки земельної ділянки відповідно зі встановленим порядком користування вказаною земельною ділянкою та розділити цю ділянку відповідно до висновку експерта, оскільки між нею та позивачкою відбуваються сварки по поводу користування вказаним майном. В судовому засіданні представники відповідачки позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, а вимоги ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі.
Вислухавши думку сторін, пояснення свідків, висновок експерта, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов належить частковому задоволенню, а в зустрічному позові варто відмовити по наступним підставам.
Судом встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння № 10 по вул. Пролетарській в смт. Гурзуф, яке на підставі рішення Гурзуфської селищної ради № 39 від 02.10.2004р. та наказу територіального виробничого управління житлового-комунального господарства смт. Гурзуф № 140 від 28.12.2004р. було передано на баланс його співвласникам. Домоволодіння складається з двох квартир.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 20.10.2003р. ОСОБА_2 є власником квартири № 1, а ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.11.2005р. є власником квартири № 2.
Згідно з довідкою КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» частка ОСОБА_1 в домоволодінні становить 7/10 часток, в частка ОСОБА_2 - 3/10 частки (ар.с.14).
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 07.07.2006р. земельна ділянка по вказаній адресі розміром 0,0600га була передана сторонам у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень(присадибна ділянка) і сторони отримали в січні 2007 року державний акт на право власності на вказану земельну ділянку без встановлення часток, тобто земельна ділянка була передана сторонам у спільну сумісну власність.
Відповідно до норми ст. 372 ч.2 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. Ст. 89 ЗК України також передбачено , що у спільній сумісній власності співвласників житлового будинку перебуває земельна ділянка і ці співвласники мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Оскільки частка співвласників житлового будинку є нерівною, позивачці належить 7/10 часток житлового будинку, відповідно відповідачці належить 3/10 частки будинку.
Приймаючи до уваги розґяснення Пленуму Верховного Суду України в п. 21 постанови від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» якщо при вирішенні судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарчі будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач(позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Отже, оскільки на час одержання сторонами державного акту на право власності на земельну ділянку 22.01.2007р. вже було встановлено, що частка позивачки в житловому будинку становить 7/10 часток, а відповідачки 3/10 частки, тому їх частки у спільній власності на земельну ділянку повинні бути визначені саме в таких розмірах. Тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 відповідно не підлягають судовому захисту в частині визнання за нею права на ѕ частки земельної ділянки.
Як вбачається з висновку судово-технічно експертизи від 14.02.2008р. (ар.с.46-55) та додаткового висновку експерта в судовому засіданні поділ спірної земельної ділянки між сторонами неможливий, але можливо встановити порядок користування земельною ділянкою та для цього існують варіанти встановлення такого порядку.
Але сторони в своїх позовних заявах наполягають саме на розділі земельної ділянки. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вважає, що в задоволенні позову сторін про розділ земельної ділянки варто відмовити.
Оскільки позивачкою були сплачені судові витрати по справі судовий збір 51 грн. та 1101 грн. 30 коп., витрати ІТЗ -30 грн., відповідачкою за провадження експертизи - 400 грн., тому суд вважає, що судові витрати повинні бути розподілені пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 7/10 часток земельної ділянки були судом задоволені, то понесені нею судові витрати в розмірі 1131 грн. 30 коп. підлягають стягненню з відповідачки. Оскільки в позовних вимогах сторонам про поділ земельної ділянки - відмовлено, то понесені відповідачкою витрати по справі по сплаті ІТЗ-30 грн. та за проведення експертизи - 400 грн. відшкодуванню з позивачки не підлягають.
Керуючись ст. 372 ЦК України, ст.. 89 ЗК України, ст..ст. 212-215 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/10 часток земельної ділянки, розташованої за адресою смт Гурзуф м. Ялта вул.. Пролетарська № 10. В іншій частині вимог - відмовити.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на ѕ частку земельної ділянки та розділ земельної ділянки- відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1131 грн. 30 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та терміни, передбачені ст. 294 ЦПК України.
Суддя: