Справа № 461/8209/17
11.12.2017 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чебоксари Російської Федерації, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 11.07.2014 вироком Галицького районного суду м.Львова за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України
17.08.2017 близько 20год. 15хв. ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу ринку «Вернісаж» по вул.Лесі Українки, 1 у м.Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно намагався викрасти сумку, в якій знаходились шістнадцять жилетів із хутра, ринкова вартість яких, згідно з висновком експерта №9/550 від 30.10.2017, станом на 17.08.2017 становить 4574,29грн., та які належать ОСОБА_5 , однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий вантажником товару ринку «Вернісаж» ОСОБА_6 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст.349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, доведена повністю.
Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_4 є злочином середньої тяжкості.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, раніше судимого, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, а тому суд дійшов висновку, що достатнім покаранням обвинуваченому буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України та відповідно до ст.75 КК України необхідно звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.
Речові докази, а саме: 16 жилетів із хутра - залишити у власності потерпілої ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази, а саме: 16 жилетів із хутра - залишити у власності потерпілої ОСОБА_5 .
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1