Дата документу Справа № 310/3119/17
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №11-кп/778/1403/17 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №310/3119/17 Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.185 КК України
Ухвала
05 грудня 2017 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянська Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винним і засуджено за те, що він 15 квітня 2017 року, приблизно о 22 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом проникнення, через хвіртку проник на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_3 звідки проник до підсобного приміщення розташованого на вказаній території, з якого таємно викрав металеві лещата вартістю 700 грн., належні потерпілому ОСОБА_9 . Відразу після цього, діючи з єдиним умислом на викрадення чужого майна ОСОБА_8 з території двору вказаного домоволодіння таємно викрав брухт кольорового металу у виді алюмінієвих прутів загальною масою 20 кг., вартістю 25 грн. за 1 кг. на загальну суму 500 грн., які належали потерпілому ОСОБА_9 та брухт чорного металу у виді відрізків труби, які для потерпілого ОСОБА_9 матеріальної цінності не становлять.
Відразу після цього ОСОБА_8 разом з викраденим майном залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 1200 грн.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення та сховище. Йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.2016 року, остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Вирішено питання про початок строку відбування покарання, запобіжний захід, речові докази.
В апеляційній скарзі обвинувачений та його захисник, не оспорюючи висновків суду про доведеність вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, просять вирок змінити, на підставі ст.75 КК звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Свої вимоги мотивують тим, що обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні бабусю, має намір створити сім'ю, задовільно характеризується, відшкодував потерпілому завдану шкоду, вибачився перед потерпілим та останній не має до нього претензій.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти задоволення скарги та вважала за необхідне вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_8 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині судовою колегією не переглядався.
З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_8 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості призначеного ОСОБА_8 покарання, судова колегія виходила з наступного.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі, з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину.
Разом з тим, суд обґрунтовано прийняв до уваги дані про особу обвинуваченого, який не працює, раніше судимий. Новий тяжкий злочин обвинуваченим вчинено в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та перевиховання.
За таких обставин призначене ОСОБА_8 покарання, яке призначено у мінімально можливому розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.185 КК, не можна визнати занадто суворим.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 було засуджено вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.2016 року за ч.1 ст.309 КК до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК обвинуваченого було звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
Злочин у даній справі ОСОБА_8 вчинено в період іспитового строку.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
За таких обставин вимога сторони захисту про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК є безпідставною.
Відтак вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4