Дата документу Справа №
№ 22-ц/778/4086/17 Головуючий у 1 інстанції: Зимогляд В.В.
Є.У.№ 320/2763/15 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
05 грудня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Онищенко Е.А.
Трофимової Д.А.
при секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року у справі за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку у спадщині,
У серпні 2017 року Мелітопольський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_11, про що свідчить свідоцтво про смерть.
Після смерті ОСОБА_11 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.1988 року, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської районної ради, що підтверджується довідкою КП «ММБТІ» № 630 від 26.02.2015 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до даних господарської книги Семенівської сільської ради за 1996-2000 роки на день смерті спадкодавця за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1, разом з ним проживали та були зареєстровані ОСОБА_4, яка є дочкою померлого, про що свідчить копія свідоцтва про народження, дружина померлого ОСОБА_3 дочки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, син ОСОБА_5
За інформацією Семенівської сільської ради від 05.03.2015 року № 0203 позивачка ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з дня народження і до 29.05.2005 року.
Інші спадкоємці першої черги - діти спадкодавця ОСОБА_9 та ОСОБА_12 проживали окремо від спадкодавця на момент його смерті. Однак як вбачається з листа Семенівської сільської ради від 05.03.2015 року № 0203 вони також були зареєстровані у вищезазначеному будинку.
09.07.2003 року відповідачка ОСОБА_3 в інтересах себе та як законний представник неповнолітньої ОСОБА_5 подала до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому, у своїй заяві ОСОБА_3 не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців за законом померлого спадкодавця, в тому числі про позивачку ОСОБА_4
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 883, спадкоємцями спадкового майна померлого ОСОБА_11, яке складається з житлового будинку в АДРЕСА_1, є в рівних долях дружина померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 06.07.2011 року ОСОБА_4 надано додатковий строк в один місяць для подання заяви для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_11
05.08.2011 року позивачка звернулась до Мелітопольської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_11
Однак постановою державного нотаріуса від 26.02.2015 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із видачею свідоцтва про спадщину за законом іншим особам.
Так, оскільки ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, то на спірні правовідносини поширюються вимоги ЦК УРСР 1963 року.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд, встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті батька ОСОБА_11, яка складається із житлового будинку № АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.07.2003 року, видане Мелітопольським районним державним нотаріусом за реєстраційним номером № 883 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку у спадковому майні, яке належало померлому ОСОБА_13, а саме - житлового будинку № АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, а також стягнути судові витрати з відповідачів.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року позовну заяву задоволено.
Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка складається із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.07.2003 року, що видане Мелітопольським районним державним нотаріусом за реєстраційним № 833 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Визнано за ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові збір у розмірі 121 гривень 80 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові збір у розмірі 121 гривень 80 копійок.
Скасувано арешт, накладений ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 06 квітня 2013 року, на житловий будинок № АДРЕСА_1, загальною площею 86,6 кв.м., що належить ОСОБА_13, на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.1988 року, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради.
Скасувано заборону, накладену ухвалою мелітопольського міськрайонного суду від 06 квітня 2013 року, державному реєстратору реєстраційної служби Мелітопольського МРУЮ Запорізької області здійснювати будь-які дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно житлового будинку № АДРЕСА_1, загальною площею 86,6 кв.м. (реєстраційний номер майна 1717314).
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким змінити рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03.06.2015 року в частині визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку житлового будинку АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/72 частину житлового будинку АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За вимогами статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказаних вимог судом не було дотримано при вирішенні питання про визнання права власності на частину будинку.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилась спадщина, до складу якої входить весь житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.1988 року, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської районної ради, що підтверджується довідкою КП «ММБТІ» № 630 від 26.02.2015 року /а.с. 11/ та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 13/.
Відтак суд зробив висновок, що спадковим майном є весь будинок.
Пославшись на правову підставу власності спадкодавця - Свідоцтво про право власності від 20.02.1988 року, видане виконавчим комітетом Мелітопольської районної ради, суд першої інстанції не звернув увагу, що за змістом зазначеного свідоцтва спірне майно належало не особисто спадкодавцеві, а належало колгоспному двору, головою якого був спадкодавець.
Зазначене свідоцтво не оспорено, не визнавалося недійсним, було чинним та на його підставі оформлювалися записи у реєстрі права власності на нерухоме майно.
За законодавством, яке було чинним на час набуття права власності на спірний будинок, зазначений будинок мав статус майна колгоспного двору.
Верховним Судом України 18 листопада 2015 р. в справі № 6-350цс15 про визнання о права власності на частину будинку в порядку спадкування була сформульована та висловлена наступна правова позиція.
У відповідності до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу УРСР, 1963 року, в редакції, яка діяла на час виникнення спірний правовідносин, у випадку смерті члена колгоспного двору, спадкування майна двору не відкривається. Відповідно до ч. 1. ст. 120, ст. 123 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності. Розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів колгоспного двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
У відповідності до роз'яснень, які були надані у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду Україна від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику за позовами про захист права приватної власності», спори з приводу майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 р. мають вирішуватися за нормами, які регулювали власність цього двору, зокрема:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору та збереглося після припинення існування колгоспного двору, мають ті члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 р. не втратили право на частку в його майні.
Такими, що втратили це право вважаються працездатні члени сім'ї, які не менше трьох років поспіль до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання у учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, на час отримання у власність спірного будинку колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_11, у колгоспному дворі перебувала ще його дружина та семеро дітей.
Всі вони, в тому числі позивач, відносилися до членів колгоспного двору та отримали і зберегли право власності на майно, яке належало колгоспному двору.
Так до 15 квітня 1991 р. всі вони не втратили право на частку в майні колгоспного двору, це не оспорюється і апелянтом.
Відтак позивач ОСОБА_4 набула право на 1/9 частку майна колгоспного двору (в тому числі спірного будинку) як один з дев'яти членів колгоспного двору.
Після смерті ОСОБА_14 відкрилася спадщина на належну йому 1/9 частку будинку, яка мала бути розподілена між іншими вісьма членами колгоспного двору, в тому числі позивачкою.
Таким чином позивачка, окрім 1/8 частки будинку, яка належала їй як члену колгоспного двору, отримала право на успадкування 1/8 частки від 1/9 частки будинку (від спадщини, що відкрилася).
Тож у порядку спадкування позивач набула право на 1/72 частку спадкового майна.
Позов заявлений позивачкою щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, які видані лише двом спадкоємцям із семи на все спадкове майно, судом був задоволений, та в цій частині судове рішення не оспорюється.
Враховуючи, що позивач заявила позов про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування, судова колегія не вирішує питання щодо визнання за позивачкою права власності на частку будинку як за членом колгоспного двору, а вирішує лише питання про визнання права на частку у порядку спадкування.
Тож оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині визнання в порядку спадкування права власності за позивачкою на 1/8 частину будинку. В цій частині має бути ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову про визнання права власності за позивачкою в порядку спадкування на 1/72 частку будинку в порядку спадкування 1/9 частки зазначеного будинку, яка залишилася після смерті ОСОБА_11
Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року по цій справі скасувати в частині визнання за ОСОБА_4, право власності на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.
Визнати за ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/72 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: