Справа № 2-а-519-2009 р.
іменем України
21 жовтня 2009 р. Селидівський міський суд Донецької області діючий як адміністративний суд у складі головуючого судді Ясинського О. В., при секретарі Наріжной О. Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Клименко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради та стягнення недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня за 2002-2005, 2007-2008 р. р., -
ОСОБА_1 07.04.2009 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради стягнення недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня за за 2002-2005, 2007-2008 р. р. посилаючись на те, що він є інвалідом 3 групи, у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Згідно ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має статус ветерана війни і згідно з ч.5 ст.13 цього Закону має право на пільги, а саме, на щорічне отримання до 05 травня одноразової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Відповідачем фактично виплачена позивачеві зазначена допомога в таких розмірах:
• в 2002 році - у квітні 2002 р - 100 грн,
- в 2003 році - у квітні 2003 р - 100 грн,
• в 2004 році - у квітні 2004 р - 130 грн,
• в 2005 році - у квітні 2005 р - 270 грн,
• в 2006 році - у квітні 2006 р - 270 грн,
• в 2007 році - у квітні 2007 р - 300 грн,
• в 2008 році - у квітні 2008 р - 350 грн,
Позивач вважає, що відповідачем йому недоплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2002-2005, 2007-2008 р. р. в розмірі 13027 грн. 83 коп.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цих виплат здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Розміри щорічної допомоги відповідної категорії громадян встановлюються Законом “Про державний бюджет України” на відповідний рік, а саме: інвалідам війни 3 групи були встановлені суми грошової допомоги:
• в 2002 році - 100,00 грн. відповідно до ст. 19 ЗУ “Про державний бюджет України на 2002 рік”.
• в 2003 році - 100,00 грн. відповідно до ст. 28 ЗУ “Про державний бюджет України на 2003 рік”.
• в 2004 році - 130,00 грн. відповідно до ст. 44 ЗУ “Про державний бюджет України на 2004 рік”.
• в 2005 році - 270,00 грн. відповідно до ст. 34 ЗУ “Про державний бюджет України на 2005 рік”.
• в 2007 році - 300,00 грн. відповідно до ст. 29 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
• в 2008 році - 350,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. “Про розміри разової грошової допомоги , що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни” та “Про жертви нацистських переслідувань”. Вказані суми були виплачені ОСОБА_3 в повному обсязі у квітні 2001-2002 р.р. та у травні 2003 року, у квітні 2004-2008 р.р.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, позивач ОСОБА_1, є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, це підтверджується посвідченням, яке діє на всій території України постійно, НОМЕР_1.
Згідно ст. 7 вказаного Закону до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Пільги інвалідам війни та особам прирівняним до них (ст.7), передбачені ст. 13 цього Закону. Так, відповідно до ч. 5 вказаної статті, інвалідам війни 3 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до зазначених вимог, ОСОБА_1 отримував щорічно грошову допомогу до 5 травня.
В судовому засіданні встановлено та не оспорювався сторонами той факт, що позивачу виплачувалася вказана допомога в наступних розмірах:
- в 2002 році - у квітні 2002 р - 100 грн,
- в 2003 році - у квітні 2003 р - 100 грн,
• в 2004 році - у квітні2004 р - 130 грн,
• в 2005 році - у квітні 2005 р - 270 грн,
• в 2007 році - у квітні 2007 р - 300 грн,
• в 2008 році - у квітні 2008 р - 350 грн,
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач виплачував йому грошову допомогу до 5 травня за 2002-2005, 2007-2008 р. р. не в повному обсязі, як це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому звернувся до відповідача з проханням про виплату недонарахованої йому допомоги. Однак, позивачу було відмовлено відповідачем у задоволені його звернення, з посиланням на те, що розміри щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідної категорії громадян встановлюються Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік.
Суд вважає, що відповідач сплатив позивачеві визначені діючим на час виплат законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закони України «Про державний бюджет України на 2007», Законом України «Про державний бюджет України на 2008»ще не було визнано неконституційними, тобто на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень за час з 2001по 2008 роки діяв в межах закону, тому його дії не можна вважати протиправними, у зв,язку з чим ОСОБА_1 необхідно у задоволенні його позовних вимог повністю відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2007», Законом України «Про державний бюджет України на 2008», -
У позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради та стягнення недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня за 2002-2005, 2007-2008 р. р. відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя