справа № 2-3471/09
30 листопада 2009 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Кульбакова І.В.,
при секретарі Тураєвої Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Макіївки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що були стягнуті на утримання непрацездатної дружини,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що були стягнуті на утримання непрацездатної дружини.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та пояснила суду, що 09 вересня 1965 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем в Грузсько - Зорянському селищному ЗАГС м. Макіївки Донецької області. Від подружнього життя вони малолітніх дітей не мають. З 07 лютого 1991 року вона визнана непрацездатною та їй встановлена 2-я група інвалідності внаслідок психічного захворювання. З травня 1993 року вони припинили подружнє життя та вони мешкають окремо. На теперішній час вона перебуває на обліку в УПФУ Гірницького району м. Макіївки та отримує пенсію, щомісячний розмір якої складає 640 гривень 56 копійок. Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 вересня 1994 року з відповідача на її користь були стягнуті аліменти у розмірі 400 000 карбованців щомісячно. На думку позивача на даний час змінився матеріальний стан відповідача, а її стан здоров'я погіршився та відповідно і її матеріальний стан. Відповідач отримує пенсію. У зв'язку з тим, що стан її здоров'я погіршився вона вимушена періодично проходити коштовне лікування в умовах стаціонару, на що вона витрачає значні гроші. Мотивуючи свої вимоги, позивач послалась на ст. 192 СК України та зазначила суду, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути в подальшому зменшений за рішенням суду за позовом платника аліментів у випадку зміни матеріального або сімейного стану. За таких обставин позивач прохала суд змінити розмір аліментів, що були визначені за рішенням суду з 400 000 карбованців на ј частину від заробітку відповідача.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, заперечуючи проти зміни аліментів, що були стягнуті на утримання позивачки у розмірі 400 000 карбованців пояснивши суду, що знаходився в зареєстрованому шлюбу із позивачем з 09 вересня 1965 року по травень 1993 року. Від сумісного життя вони малолітніх дітей не мають. З травня 1993 року, він перебуває у фактичних шлюбних відносинах та мешкає разом із ОСОБА_3. З 1991 року позивач була визнана інвалідом 2-ї групи внаслідок психічного захворювання. За рішенням суду від 14 вересня 1994 року з нього на користь позивача були стягнуті аліменти у розмірі 400 000 карбованців, щомісячно. На даний час він перебуває на обліку в УПФУ Гірницького району м. Макіївки та отримує пенсію у розмірі 2692 гривні. За станом свого здоров'я він перебуває на диспансерному обліку в «Міській лікарні № 4 м. Макіївки» та він вимушений витрачати значні кошти на придбання коштовних ліків, проведення обстежень та операцій. Окрім цього, позивач зазначив, що ОСОБА_3, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, є інвалідом 3-ї групи та також вимушена за станом свого здоров'я звертатися за медичною допомогою, що також для нього є додатковими матеріальними витратами. Відповідач прохав суд врахувати зазначені ним обставини та відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог встановив та факти та відповідні їм правовідносини.
09 вересня 1965 року в Грузсько - Зорянському селищному ЗАГС Советського району м. Макіївки Донецької області за актовим записом № 39, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. (а.с. 5)
Відповідно до довідки, наданої «Психіатричною лікарнею № 1 м. Макіївки» та посвідчення № 42742, ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи внаслідок психічного захворювання. (а.с. 4).
Позивач перебуває на обліку в УПФУ Гірницького району м. Макіївки та отримує пенсію за віком при повному стажі, розмір якої складає 640 гривень 56 копійок. (а.с. 6)
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 вересня 1994 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на її утримання у розмірі 400 000 карбованців, щомісячно, що фактично відповідає на даний момент 4 гривням.
З довідки, наданої позивачем у судове засідання, встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться під наглядом КМУ «Міська лікарня № 4 м. Макіївки» з 1973 року та перебуває на диспансерному обліку із діагнозом: 1981 рік - хронічний холецистит, хронічний пієлонефрит; 1988 рік - реактивний невроз, антено - іпохондрічний синдром; 1990 рік - остеохондроз шийного та поясничного відділів хребта; 2004 рік - ангіопатія сітчатки на два оки; 2006 рік - ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз Н2А, вторинна артеріальна (ренальна) гіпертензія; 2007 рік - деформуючий остеоартроз із враженням суглобів нижніх кінцівок НФС 1 ст., церебральний атеросклероз із паркінсонічним синдромом; 2008 рік - хронічна залізодефіцитна анемія середньої тяжкості, каміння обох нирок; 2009 рік - захворювання шкіри носу.
З наданих відповідачем у судове засідання довідок суд встановив, що ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в КМУ «Міська лікарня № 4 м. Макіївки» у лікаря - уролога із діагнозом: ДГПЖ 2-3 ст., хронічне обструктивне захворювання легенів 2 стадія, середньої тяжкості, хронічний холецистит стадія ремісії, криптогенний гепатит з мінімальним ступенем активності. Вперше ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою 17 листопада 2008 року та останній був обстежений в діагностичному відділенні КМУ КРБ: виконано ОЗДГ нирок, сечового міхура, трузі простати за власні кошти. 24 жовтня 2008 року виконано PSA простати за власні кошти, призначений тривалий курс лікування, який необхідно виконувати на протязі тривалого часу від 1 до 3 років. Хворому призначено лікування: простам - 1 п. 1 раз на день - 3-6 місяців. вартість 50.80 грн.; омекс - 1 капс. 1 раз на день -3-6 місяців, вартістю 46.30 грн.; простатілен - 20 амп., вартістю 70 грн.; свічки простатілен - 20 шт., вартістю 26.90 грн.; імпаза - 1п. 1 раз на день - 3-6 місяців, вартістю 76.20 грн.,; цифран ОД 1000 - 10 п., вартістю 68.65 грн. (а.с. 15, 16)
25 вересня 2009 року відповідачу було встановлено діагноз: «дсигормональная гиперплазия предстательной железы 3 ст., инфравезикальная обструкция 2ст.».
З акту, складеного депутатом селищної ради, вбачається, що ОСОБА_2 фактично мешкає з 1993 року за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_3, яка є інвалідом 3 групи. (а.с. 17-21)
Відповідно до вимог ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Частина 4 вказаної статті вказує на те, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітною плати» від 20 жовтня 2009 року, № 1646 встановлено, що прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року складає 573 гривні.
Як було зазначено вище, позивач отримує пенсію, щомісячний розмір якої складає 640 гривень 56 копійок.
Таким чином, судом було встановлено, що позивач хоча і є непрацездатною та відповідно на її користь були стягнуті аліменти за рішенням суду у розмірі 400 000 карбованців, але суд вважає, що доходи позивача у вигляді пенсії, відповідно до діючого законодавства, забезпечують останній прожитковий мінімум, у зв'язку з чим остання не може визнаватися такою, що потребує матеріальної допомоги.
За таких обставин суд дійшов переконання, що позивач не тільки не має права на зміну розміру аліментів, що стягнуті на її утримання, а і взагалі на отримання таких аліментів.
Окрім цього, відповідач фактично через свій стан здоров'я не має можливості надавати таку матеріальну допомогу ОСОБА_1, оскільки сам змушений витрачати кошти на придбання коштовних медичних препаратів в процесі тривалих (від 1 року до 3 років) термінів лікування, що є для нього суттєвим матеріальним навантаженням, оскільки він інших доходів не має. Також судом було встановлено, що відповідач з 1993 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3, що не заперечувала і сама позивач. ОСОБА_3 на підставі рішення МСЕК визнана інвалідом 3 групи за загальним захворюванням та з 2007 року по теперішній час знаходилась на лікуванні в КМУ «Міська лікарня № 4». (а.с. 18,19)
Слід зауважити, що мотивуючи та аргументуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на ст. 192 СК України, яка передбачає зміну розміру аліментів, що стягнуті з одного із батьків на утримання дитини чи дітей, у той час як остання прохає змінити розмір аліментів, які були стягнуті на її утримання, що фактично не регулюється та не охоплюється диспозицією вказаної норми закону.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що були стягнуті на утримання непрацездатної дружини, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя