Справа № 2-2566/09
10 грудня 2009 року Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Тимченко О.О.,
при секретарі Кир'язієві В.О.,
за участю представника позивача: Гарагуля А.С.,
Остапенко О.С.,
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова копання «ВУСО» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу , -
Представник позивача звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом вказавши, що 3 серпня 2007 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4 який керував автомобілем «Фольцваген», держномер НОМЕР_1. Та відповідача , який керував автомобілем «Міцубісі», держномер НОМЕР_2, в наслідок чого було пошкоджено автомобіль «Фольцваген», держномер НОМЕР_1. Відповідач був визнаний винним у скоєні даннях дорожньо-транспортної пригоди. 12 січня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №30601-01-02. Даний випадок було визнано страховим та ОСОБА_4 було виплачено 9 384,71 грн., про що було складено страховий акт № 2784-02 від 28 серпня 2007 року . Просить суд стягнути з відповідача на суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 9 384,71 грн. та судові витрати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування яких надав пояснення аналогічні до вказаних у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечував, ту суду пояснив, що дійсно в його вини 3 серпня 2007 року сталося дорожньо-транспортна пригода в наслідок якою було завдано механічних ушкоджень автомобілю «Фольцваген», держномер НОМЕР_1.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що дійсно, 12 січня 2007 року між ЗАТ Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 30601-01-02, автомобіля «Фольцваген-таурег», 2007 року випуску, держномер , держномер НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався перед страхувальником здійснювати страхові відшкодування у випадках обумовлених цим договором.
Відповідно до страхового акту № 2784-02 від 28 серпня 2007 року за договором страхування наземного транспорту № 30601-01-02 від 12.01.2007 року, страхувальник ОСОБА_4, на підставі наданих документів, відповідно до умов страхування ДТП, кваліфікується як страховий випадок. Особа винна у настанні події - ОСОБА_3.
Із постанови Будьоннівського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 2007 року вбачається, що ОСОБА_3, 3 серпня 2007 року о 09г.10 хв., керуючи автомобілем марки «Міцубісі», держномер НОМЕР_2, рухаючись по пр. Ленінському в районі будинку № 41 у м. Донецьку , не забезпечив безпеку руху та не обрав безпечну дистанцію в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Фольцваген», держномер НОМЕР_1, заподіявши механічні ушкодження, визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Відповідно до рахунку-фактури № ДС -07427 від 3 серпня 2007 року , вартість відновлюваних робіт складає 9 384,71 грн.
Платіжним дорученням № 7793 від 28 серпня 2007 року , підтверджено, що позивачем було сплачено 9 384,71 грн. на рахунок АКБ «Укрсоцбанк», страхове відшкодування , страховик ОСОБА_5
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхувальникові відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особо, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вимогами ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім того, відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вимогами ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належить: витрати на правову допомогу , витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати сторін на їх представників, пов'язані з явкою до суду, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз, витрати пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до платіжного доручення № 5153 від 22 квітня 2009 року позивачем було сплачено держмито у розмірі 93,85 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 5154 від 2 квітня 2009 року, позивачем було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 9 384,71 грн. та судові витрати у вигляді сплаченого держмита у розмірі 93,85 грн. , сплачених витрат на інформаційно-технічний розгляд справи розмірі 30 грн.
Керуючись ст.993,1187 ЦК України, ст.10,11,60,212,213,214,215 ЦПК України ,-
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь закритого акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 9 384,71 грн. суму сплаченого позивачем держмита у розмірі 93,85 грн., суму сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., а загалом 9 508,56 ( дев'ять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 71 копійку)
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: