Справа №2-1295/2004 12.12.2017
Провадження №22-ц/784/2512/17
Справа №2-1295/2004 Головуючий першої інстанції: Волкова О.І.
Провадження №22-ц/784/2512/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
12 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Прокопчук Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Лептугою С.С.
за участі представника заявника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -
ОСОБА_2
на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 листопада 2017 року, постановлену за заявою ОСОБА_3 про роз'яснення рішення по справі за її ж заявою про встановлення факту прийняття спадщини,
У листопаді 2004 р. ОСОБА_3. звернулася до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини.
В обґрунтування своїх вимог заявниця вказувала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. діда ОСОБА_5 та баби ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2., вона є спадкоємцем АДРЕСА_1. Однак, з заявою про прийняття спадщини до нотаріусу вона не зверталася, оскільки на момент їх смерті з ними ніхто не проживав, їх син - її батько знаходився в місцях позбавлення волі, де і помер ІНФОРМАЦІЯ_3., а вона фактичним діями прийняла спадщину - забезпечувала догляд за спадковим майном, сплачувала комунальні послуги, і крім неї інших спадкоємців після смерті діда, баби та батька - не має.
Посилаючись на викладене, заявниця просила суд встановити факт прийняття нею спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 листопада 2004 р. заяву задоволено.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, а саме - АДРЕСА_1.
У вересні 2017 р. ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про роз'яснення вищевказаного рішення, посилаючись на те, що судом не вказано, після смерті яких власників встановлено факт прийняття спадщини.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 листопада 2017 р. у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 вказує, що при постановленні ухвали судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення, та, як наслідок, - відмова суду в роз'ясненні рішення, що позбавляє заявницю права на отримання спадщини, а тому просить ухвалу скасувати та роз'яснити рішення суду першої інстанції, зазначивши в резолютивній частині рішення, після смерті яких власників нею встановлено факт прийняття спадщини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що звернувшись у листопаді 2004 р. із заявою про встановлення факту прийняття спадщини, ОСОБА_4, посилаючись на вчинення фактичних дій щодо прийняття спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. діда ОСОБА_5 та баби ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2., просила суд встановити факт прийняття нею спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 листопада 2004 р. заяву задоволено.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, а саме - АДРЕСА_1.
У відповідності до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Як зазначено в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 р., роз'яснення рішення, а не ухвали суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Звернувшись із заявою про роз'яснення рішення, ОСОБА_3 вказувала на необхідність роз'яснення рішення шляхом зазначення у ньому прізвища осіб, після смерті яких судом встановлено факт прийняття спадщини, посилаючись на те, що такі відомості, які не були зазначені судом при ухваленні рішення по справі, потрібні для отримання свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, ОСОБА_3, посилаючись фактично на неповноту рішення, а саме, що частину її вимог, викладених у заяві про встановлення факту прийняття спадщини, судом не була вирішена, ставить питання не про роз'яснення рішення суду, а про його доповнення новим висновком, що в силу ст. 220 ПК України може бути підставою для ухвалення додаткового рішення по справі.
З огляду на наведені норми процесуального закону та роз'яснення Верховного Суду України відсутні передбачені законом підстави для роз'яснення рішення суду.
Доводи апеляційної скарги також містять лише твердження про неповноту ухваленого 16 листопада 2004 р. рішення, а не про його незрозумілість, що виключає можливість роз'яснення рішення, а тому такі доводи не заслуговують на увагу.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суд першої інстанції помилково виходив також з того, що після ухвалення рішення суду минуло 13 років, але це не вплинуло на правильність остаточного висновку суду, а тому в силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 листопада 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Прокопчук
Ж.М. Яворська