Кіровоградської області
"10" грудня 2009 р.Справа № 18/169
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/169
за позовом: Закритого акціонерного товариства "Українські радіосистеми", м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства "ЄГО-ЮП-ОСКАР", м. Кіровоград
про стягнення 8918,54 грн.
Представники сторін:
від позивача - Тімченко А.О., довіреність № 447 від 27.05.09, юрисконсульт;
від відповідача - Погасій І.П., довіреність № б/н від 03.11.09.
Закритим акціонерним товариством "Українські радіосистеми" (надалі-ЗАТ "Українські радіосистеми") подано позовну заяву про стягнення з приватного підприємства "ЕГО-ЮП-ОСКАР" 7 681,18 грн. збитків та 1 397,97 грн. пені, а всього 9 079,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у складському приміщенні ЗАТ "Українські радіосистеми", охорону якого здійснював відповідач - приватне підприємство "ЕГО-ЮП-ОСКАР" на підставі договору №16-16/06/2006/04/0309 від 16.06.2006 р., здійснено крадіжку майна на суму 7681,18 грн. Факт крадіжки підтверджується вироком суду по кримінальній справі від 30.11.2007 року.
Ухвалою господарського суду від 28.09.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/169.
Заявою від 09.12.2009 р. (а.с. 62-63) позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 7 545,30 грн. збитків та 1 373,24 грн. пені, а всього 8 918,54 грн.
Відповідач позов заперечив, про що надав письмовий відзив (а.с. 41-42), вказавши на те, що позивачу за вироком суду по кримінальній справі відшкодовано заявлені до стягнення збитки; Конституція України виключає можливість подвійного притягнення до відповідальності за одне і теж правопорушення; просить у задоволені позову відмовити повністю.
Розгляд справи №18/169 відкладався з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 17.11.2009 р.
В судовому засіданні 10.12.2009 р. представник позивача позовні вимоги з урахування зменшення їх розміру підтримав; представник відповідача позов заперечив.
В судовому засіданні 10.12.2009 р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні у справі документи, оцінивши подані сторонами докази та наведені ними пояснення в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2006 р. між ЗАТ "Українські радіосистеми" (Замовник) та приватним підприємством "ЕГО-ЮП-ОСКАР" (Виконавець) укладено договір № 16-16/06/2006/04/0309 про надання охоронних послуг, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання забезпечити охорону персоналу та майна позивача в адміністративному офісі за адресою: м. Кіровоград, вул. Волкова, 2 (а.с. 11-17).
За пунктом 2.2. договору відповідач зобов'язався: прийняти під охорону об'єкти Замовника; організувати охорону майна Замовника, прийнятого під охорону; не допускати проникнення на охоронювані об'єкти сторонніх осіб і несанкціоноване ввезення чи вивезення (внесення і винесення) на територію і з території цінностей (підпункти 22.1., 2.2.6, 2.2.8. договору).
Строк дії договору про надання охоронних послуг встановлено пунктом 6.1. договору на один рік та передбачено його щорічну пролонгацію у разі якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить письмово про його розірвання.
За актом від 16.06.2006 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято під охорону зазначений в договорі об'єкт - адміністративний офіс в м. Кіровограді по вул. Волкова, 2 (а.с. 20).
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання за договором є відшкодування збитків стороною, що допустила порушення зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, згідно з нормою ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За правилами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач заявляє до стягнення збитки у вигляді вартості викраденого майна (абонобладнання) в розмірі 7 545,30 грн. Як на підтвердження заподіяння збитків та їх розміру, позивач посилається на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2007р. по кримінальній справі № 1-218.
За вказаним вироком, який набрав законної сили 27.05.2008 р. (а.с. 53-56), встановлено вину працівника приватного підприємства "ЄГО-ЮП-ОСКАР" Яшана В.О. та фізичної особи Камінської Т.О. у вчиненні злочину, що полягає в крадіжці 18.12.2006 р. майна ЗАТ "Українські радіосистеми" на об'єкті в м. Кіровоград по вул. Волкова, 2, на суму 7 681,18 грн.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов"язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Пунктом 4.2. договору про надання охоронних послуг передбачено, що Виконавець в період дії договору несе відповідальність в розмірі збитків, завданих охоронюваній власності Замовника, якщо ці збитки, спричинені, зокрема, злочином або по іншим причинам з вини працівників Виконавця, які забезпечують охорону об'єкта, і підтверджуються офіційними документами (вироком, рішенням суду, які набрали законної сили та ін.), що установлюють вину працівників Виконавця в заподіяні збитків.
Поряд з цим, за вироком суду від 30.11.2007 р. було задоволено цивільний позов ЗАТ "Українські радіосистеми" та стягнуто солідарно із Яшана В.О. та Камінської Т.О на користь позивача 7 681,18 грн. в рахунок відшкодування завданих злочинів збитків.
Отже, заподіяні злочином збитки, які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі, відшкодовані позивачу за вироком суду з винних осіб.
Враховуючи викладене, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 545,30 грн. збитків та пені, нарахованої позивачем на вказані збитки відповідно до п. 4.9. договору.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладають на позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська