ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/451 15.12.09
За позовом Приватного підприємства «Хімтон»
до
Третя особа Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС - Агро»
2) Приватне підприємство «Галс Транс»
про відшкодування збитків у розмірі 55 628, 00 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Годун Г.В. -представник за довіреністю від 10.01.2009 року;
Від відповідача:
Від третіх осіб: не з'явились;
1) не з'явились;
2) не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Хімтон»до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23 328, 00 грн. -вартості недоставленого вантажу, 2 800, 00 грн. - вартості додаткових робіт по доставці товару, 20 000, 00 грн. -моральної шкоди та 9 500, 00 грн. -штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 29.09.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відмовився від позовних вимог в частині стягнення 20 000, 00 грн. спричиненої йому моральної шкоди, а суму штрафних санкцій збільшив до 15 200, 00 грн., оскільки вони були перераховані на день слухання справи.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про уточнення розміру позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2009 року подав письмовий відзив на позов, витребувані судом докази та надав усні заперечення. Зокрема, відповідач зазначив про те, що відповідно до умов разового договору-заявки експедитор (відповідач) повинен був підтверджувати надання автомобіля для перевезення 10 000, 00 кг лізину на суму 2 900, 00 грн. згідно товарно-транспортної накладної. Для перевезення якого було залучено автомобіль ПП «Галс Транс», водію останнього позивачем без відома відповідача (експедитора) було надано товарно-транспорту накладну на суму 172 800, 00 грн., який в свою чергу замість 10 000, 00 кг товару доставив 8 650, 00 кг в пункт призначення. Отже, відповідач вважає, що мала місце доставка іншого ніж передбачили договором сторони вантажу, та зазначену у позові позивачем загальну вартість товару 172 800, 00 грн. необґрунтованою, оскільки разовим договором-заявкою визначена загальна вартість вантажу на суму 2 900, 00 грн. Тому, відповідач визнає позов частково у розмірі недоставленого вантажу на суму 391, 50 грн., при цьому загальна вартість якого складає 2 900, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд вважає необхідним на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі на стороні відповідача третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС -Агро», яке було отримувачем вантажу, та Приватне підприємство «Галс Транс», оскільки останнє було залучено в якості перевізника зазначеного вантажу, тому прийняте судом рішення може вплинути на їх права і обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року розгляд справи відкладено до 12.10.2009 року.
Представники сторін у судове засідання 12.10.2009 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 29.09.2009 року не виконали, однак від позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника у дане судове засідання. Крім того, від третьої особи 1 через загальний відділ діловодства суду надійшла телеграма, в якій останній просить суд розглядати справу № 27/451 без участі його повноважного представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року розгляд справи відкладено до 27.10.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 27.10.2009 року подав витребувані судом докази, письмові пояснення на поданий відповідачем відзив та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2009 року подав письмові та усні заперечення. Так, відповідач повністю заперечував проти позовних вимог, а також проти додатково нарахованих позивачем штрафних санкцій у розмірі 15 200, 00 грн., оскільки п. 13 договору, на який посилається позивач, встановлює 100 грн. штрафних санкцій за кожну добу, що сплачуються експедитору (відповідачу).
Представник третьої особи 2 подав додаткові докази та усно зазначив про те, що частину вантажу у кількості 1 350, 00 кг ПП «Галс Транс»було притримано до повного розрахунку з ними. На даний час зазначений товар знаходиться у ПП «Галс Транс», який був залучений відповідачем для вчинення перевезення.
Представник третьої особи 1 у судове засідання 27.10.2009 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення щодо того, що ТОВ «СВС-Агро»надав заявку на постачання 10 000, 00 кг лізину, а отримав зазначений товар у кількості 8 650, 00 кг згідно накладної № 38352 від 15.06.2009 року.
У судовому засіданні 27.10.2009 року оголошено перерву до 09.11.2009 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року відкладено розгляд справи до 01.12.2009 року.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 01.12.2009 року надали усні пояснення та заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
Представники третьої особи 1 та 2 у судове засідання 01.12.2009 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 09.11.2009 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
07.05.2008 року між Приватним підприємства «Хімтон»(далі -замовник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі - експедитор) був укладений разовий договір-заявка на здійснення транспортного перевезення № 110/09 (далі -договір-заявка), відповідно до умов якого замовник просить надати автомобіль, а експедитор підтверджує надання автомобіля та напівпричіпа для виконання транспортного перевезення.
Договором-заявкою встановлено, що експедитор зобов'язується перевезти кормові добавки у кількості 10 тонн вартістю 2 900, 00 грн. за маршрутом м. Київ -с. Бересток Донецької області. Дата завантаження -08.05.2009 року, дата розвантаження -09.05.2009 року. Вантажоодерржувач -Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Агро»
На виконання вищезазначеного договору-заявки фізична особа -підприємець ОСОБА_1 07.05.2009 року уклала разовий договір-заявку на здійснення транспортного перевезення № 110/09 з Приватним підприємством «Галс Транс»(надалі - перевізник), відповідно до якого експедитор просить надати автомобіль для перевезення вантажу, а перевізник підтверджує надання автомобіля та напівпричепа для виконання транспортного перевезення.
Згідно із товарно-транспортною накладною від 08.05.2009 року, наявною в матеріалах справи, позивачем було передано до перевезення 10 000 кг лізину загальною вартістю 172 800, 00 грн. В той же час, як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Агро»було отримано товару лише у кількості 8 650 кг.
Даний факт відповідачем не заперечується. Проте, відповідач зазначає, що згідно умов разового договору-заявки від 07.05.2009 року, він повинен був перевезти не лізин загальною вартість 172 800, 00 грн., а кормові добавки, вартість яких становить 2 900, 00 грн.
Враховуючи зазначене, відповідач визнає вимоги позивача про недопоставку товару у кількості 1 350 кг з розрахунку 0, 29 грн. за 1 кг кормової добавки (2 900, 00 грн. / 10 000 кг = 0, 29 кг) на суму 391, 50 грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на зміст укладеного разового договору-заявки від 07.05.2009 року він є договором транспортного експедирування, який відповідає вимогам статті 929 ЦК України.
Згідно із ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 14 Закону України «Про транспортно -експедиторську діяльність»від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що згідно разового договору-заявки від 07.05.2009 року відповідач зобов'язувався організувати перевезення кормових добавок у кількості 10 000, 00 кг на загальну суму 2 900, 00 кг, а не на суму 172 800, 00 кг, яка зазначена в товарно-транспортній накладній від 08.05.2009 року. Таким чином, відповідач вважає, що якщо мала місце доставка іншого вантажу, ніж того, що зазначений в договорі-заявці, відповідальність за недопоставку такого вантажу має нести перевізник -Приватне підприємство «Галс Транс», а не відповідач, оскільки у даному випадку між позивачем та Приватним підприємством «Галс Транс»виникли договірні правовідносини і відповідні зобов'язання по доставці товару на суму 172 800, 00 грн.
Суд не може погодитися з даними запереченнями відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно -експедиторську діяльність»експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Статтею 932 ЦК України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Згідно із статтею 933 ЦК України передбачено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.
У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, у разі пред'явлення позивачем до завантаження вантажу, який не був передбачений договором-заявкою від 07.05.2009 року, відповідач мав право відмовитися від прийняття даного товару до перевезення. Натомість, даний товар був прийнятий до перевезення та доставлений до місця призначення не у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем був недопоставлений товар у кількості 1 350, 00 грн. Враховуючи вартість товару зазначену у товарно-транспортній накладній від 08.05.2009 року, вартість недопоставленого товару становить:
17, 28 грн. (вартість 1 кг товару) * 1 350 кг = 23 328, 28 грн.
Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача вартості недопоставленого вантажу у сумі 23 328, 00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість додаткових робіт по доставці товару у розмірі 2 800, 00 грн.
В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що у зв'язку із недопоставкою відповідачем товару, позивач був змушений здійснити повторну доставку вантажу іншим перевізником. Вартість перевезення становила 2 800, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 1405/3 від 14.05.2009 року наявного в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підтвердження понесення позивачем додаткових збитків у сумі 2 800, 00 грн., останній надав рахунок-фактуру № 1405/3 від 14.05.2009 року на суму 2 800, 00 грн. З наданого рахунку вбачається, що позивач є замовником транспортно-експедиторських послуг по вантажоперевезенню за маршрутом м. Київ -с. Бересток (Донецької області). Виконавець зазначених послуг - ФОП -ОСОБА_2
Проте, позивачем не надано доказів, що дані транспортно-експедиторські послуги були замовленні останнім внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору-заявки від 07.08.2009 року.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена наявність збитків у розмірі 2 800, 00 грн. у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору-заявки від 07.08.2009 року, а тому відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 2 800, 00 грн.
До того ж, позивач просить суд згідно п. 13 договору-заявки від 07.05.2009 року стягнути з відповідача штраф у сумі 15 200, 00 грн. за період з 09.05.2009 року по 29.09.2009 року.
Відповідно до п. 13 договору-заявки від 07.05.2009 року встановлено, що за затримку завантаження і розвантаження вантажу, згідно погодженого терміну п. 1, п. 10 експедитору сплачується 100, 00 грн. за кожну почату нову добу.
У своїх поясненнях позивач посилається на те, що фраза «штраф сплачується експедитору»у пункті 13 договору-заявки від 07.05.2009 року, є опечаткою, оскільки в даному пункті є посилання на п. 10 договору -термін доставки вантажу.
Однак, суд зазначає, що пунктом 10 договору-заявки від 07.05.2009 року зазначено лише термін доставки вантажу, а саме 09.05.2009 року. У зазначеному пункті не встановлено, хто саме здійснює розвантаження вантажу.
В той же час, пунтком 13 чітко передбачено, що за затримку завантаження і розвантаження вантажу штраф спачується експедитору.
Згідно із умовами договору вбачається, що експедитором є Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (відповідач). Отже, вказаним пунтком договору передбачеча сплата штрафу за несвоєчасне завантаження і розвантаження вантажу лише відповідачу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 15 200, 00 грн. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 929, 931, 932, 933 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «Хімтон»(04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г; код ЄДРПОУ 30223111) вартість вантажу, який не був доставлений у розмірі 23 328 (двадцять три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 223 (двісті двадцять три) грн. 30 коп., та 98 (дев'яносто вісім) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Дідиченко М.А.