ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/27529.10.09
за позовом Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України
до товариства з обмеженою відповідальністю «Асбоцемент», м. Київ
про стягнення 22 509,50 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Собур О.А., предст., дов. № 593/09 від 21.09.2009 року
від відповідача: не з'явився
Позивач, державний будівельний комбінат управління справами Верховної Ради України, звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Асбоцемент»про стягнення 22 509,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору щодо поставки оплаченого товару на суму 18 893,59 грн. Позивач зазначає, що в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору він звертався до нього з вимогою щодо повернення передоплати, однак відповідач коштів не повернув. З посиланням на п.5.2 Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 012,56 грн., а також інфляційні нарахування в розмірі 1 396,82 грн. та 3% річних в розмірі 206,53 грн.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції в зв'язку з чим фактично зменшив вимоги щодо стягнення пені та збільшив вимоги щодо стягнення відсотків річних на 220,23 грн. та втрат від інфляції на 325,31 грн. і відповідно просить стягнути пеню в розмірі 1 858,39 грн., 3% річних в розмірі 462,76 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 1 722,13 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 22.09.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника Голови Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року розгляд справи продовжено на один місяць.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/275 від 13.10.2009 року направлені сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду, а також реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 20.10.2009 року.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Причини неявки представників відповідача в судові засідання, зокрема 29.10.2009 року суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 29.10.2009 року від останніх до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про його дату представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
10.04.2008 року між позивачем - державним будівельним комбінатом управління справами Верховної Ради України (Покупець) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Асбоцемент»(Продавець) укладено Договір №04 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність покупця цемент, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.3.1 Договору Покупець здійснює попередню оплату товару шляхом переведення коштів на р/рахунок Продавця.
Відповідно до п.3.3 Договору, продавець зобов'язаний відвантажити товар зі станції заводу -виробника протягом 5-ти банківських днів з дати надходження коштів від покупця.
В період з березня по липень 2008 року позивач сплатив, згідно виставлених рахунків відповідача, 861 231,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 723 від 21.03.2008 року, № 946 від 10.04.208 року, № 996 від 16.04.2008 року, № 1086 від 12.05.2008 року, № 1333 від 26.05.2008 року, № 1451 від 06.06.2008 року. № 1758 від 14.07.2008 року. Відповідачем було поставлено товар на загальну суму 842 338,39 грн. згідно накладних № 16 від 10.04.2008 року, № 17 від 14.04.2008 року, № 18 від 30.04.2008 року, № 19 від 20.05.2008 року, № 21 від 02.06.2008 року, № 22 від 09.06.2008 року, № 23 від 18.06.2008 року, № 29 від 16.07.2008 року.
Отже, свої зобов'язання щодо поставки товару відповідач виконав частково, що призвело до недопоставки товару на суму 18 893,59 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензіями щодо повернення коштів 18.12.2008 року та 20.01.2009 року.
В листі від 23.12.2008 року відповідач визнав існуючу заборгованість в розмірі 18 893,59 грн. та вказав, що не має можливості повернути кошти в зв'язку з затримкою повернення коштів від інших партнерів.
Після порушення провадження по справі відповідач частково погасив існуючу заборгованість в розмірі 12 000 грн., в зв'язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Також позивач в заяві про уточнення позовних вимог фактично відмовився від вимог в частин стягнення пені на суму 154,17 грн. Таким чином провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
Станом на 29.10.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 893,59 грн., що підтверджується довідкою підписаною начальником та головним бухгалтером ДБК УС ВР України і не спростовується матеріалами справи.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено вище, відповідач зобов'язався відвантажити товар зі станції заводу -виробника протягом 5-ти банківських днів з дати надходження коштів від покупця.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач товар в строк та в кількості визначеній договором позивачу не поставив.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.
Факт не поставки товару в строк та в кількості, визначеній договором, підтверджується матеріалами справи.
Листами від 18.12.2008 року та від 20.01.2009 року позивач вимагав, в зв'язку з невиконання умов Договору, повернути перераховані кошти в сумі 18 893,59.
На вказаний лист відповідач гарантував позивачу повернення коштів в строк до 01.03.2009 року (копія листа в матеріалах справи), проте обіцянку не виконав, вказані кошти позивачу в повному обсязі не перерахував.
Частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Факт попередньої оплати товару позивачем відповідачеві підтверджується матеріалами справи
З урахуванням всіх викладених обставин господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача про стягнення з відповідача суми передоплати в розмірі 6 893,59 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В п. 5.2 Договору сторони погодили, що порушення строку відвантаження передбаченого п.3.3 Договору тягне за собою сплату Продавцем на користь Покупця пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просточення відвантаження товару.
Матеріалами справи встановлений факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки товару, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з тим, що позивач відмовився від виконання зобов'язання щодо поставки товару та вимагав повернення коштів, відповідач станом на день розгляду справи на вимогу позивача коштів в повному обсязі не повернув, враховуючи приписи Цивільного кодексу України, господарський суд вважає, що дії відповідача щодо неповернення коштів на вимогу позивача викладену в претензії від 18.12.2008 року є порушенням грошових зобов'язань.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобов'язань, враховуючи приписи діючого законодавства України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та відсотків річних, проте, зважаючи на те, що позивач невірно визначив суму заборгованості (не враховано повернення коштів 30.09.2009 року) зазначені вимоги підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в наступних розмірах: інфляційні нарахування -1 719,32 грн., 3% - 444,56 грн.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, в судове засідання повноважний представник не з'явився, по суті позову не заперечив.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що частина заборгованості була погашена відповідачем після порушення провадження по справі, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину вимог від яких позивач відмовився покладаються на позивача в зв'язку з припиненням провадження по справі. Судові витрати сплачені позивачем за частину позовних вимог щодо яких спір врегульовано після порушення провадження по справі покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 1, 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, договором сторін, суд-
Провадження по справі в частині стягнення 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень) основного боргу та 154,17 грн. (сто п'ятдесят чотири гривні сімнадцять копійок) пені припинити.
Решту позовних вимог задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Асбоцемент” (03057, м. Київ, вул. Нестерова, 3, 04123, р/р 26007031781001 в ВАТ КБ „Інтербанк” МФО 300216, р/р 26006038229121 у міжнародному відділенні КФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 31899615, ІПН 318996126502), на користь державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 12б, р/р 26003010042610 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21586524) 10 915,86 грн. (десять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят шість копійок), з яких 6 893,59 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто три гривні п'ятдесят дев'ять копійок) -основний борг, 1 719,32 грн. (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять гривень тридцять дві копійки) втрати від інфляції, 1 858,39 грн. ( одну тисячу вісімсот п'ятдесят вісім гривень тридцять дев'ять копійок) -пеня, 444,56 грн. (чотириста сорок чотири гривні п'ятдесят шість копійок) -відсотки річних, а також 229,16 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень шістнадцять копійок) -державне мито та 313,10 грн. (триста тринадцять гривень десять копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова