ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/65302.12.09
За позовомЗакритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»
доВідкритого акціонерного товариство «Акціонерний комерційний банк «Європейський»
простягнення 41 426,85 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -Римар А.В., представник за дов. б/н від 26.11.2008;
від відповідача -не з'явився.
У жовтні 2009 року Закрите акціонерне товариство «АІСЕ Україна» (далі -позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариство «Акціонерний комерційний банк «Європейський» (далі -відповідач або Банк) про стягнення 41 426,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.04.2009 позивач за договором перерахував контрагенту (отримувачу) ТОВ «Концепт-Кар»на рахунок №26004000391401, МФО 380184, що був відкритий у відділенні № 22 КФ АКБ «Європейський», суму в розмірі 40 000 грн. На наступний банківський день було з'ясовано, що рахунок контрагентом в банку відповідача був закритий 23.03.2009. 17.04.2009 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми 40 000 грн., однак кошти відповідачем позивачу не повернуті.
За порушення строків повернення вказаної суми коштів позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) нараховані відповідачу 3% річних за період з 10.04.2009 до 31.08.2009 у сумі 466,85 грн., а також інфляційні втрати за період з квітня 2009 року до серпня 2009 року в сумі 960 грн.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана відповідачу за адресою: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44. Про отримання відповідачем поштової кореспонденції з даною ухвалою суду за вказаною адресою, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомленням про вручення уповноваженому представнику відповідача 13.11.2009 поштового відправлення (№ 08443622).
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як убачається з платіжного доручення № 2080 від 08.04.2009, цього дня позивачем на рахунок №26004000391401, МФО 380184, у відділенні № 22 КФ АКБ «Європейський», відкритий ТОВ «Концепт-Кар» - контрагентом позивача за договором, було перераховано кошти у сумі 40 000,00 грн.
23.03.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепт-Кар»рахунок №26004000391401 у відділенні № 22 КФ АКБ «Європейський»було закрито, про що свідчить лист відповідача № 2866 від 16.07.2009.
З вказаного листа також вбачається, що ці кошти в сумі 40 000 грн., які надійшли 08.04.2009, зараховано на рахунок 3720 «Кредитові суми до з'ясування», у зв'язку із закриттям вищевказаного рахунку отримувача.
17.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути, сплачені кошти в сумі 40 000 грн., однак останній цю вимогу не виконав.
За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 22.6. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.
Пунктом 2.32 постанови Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року передбачено, що, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення. Відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача.
Відповідно до пункту 2.33 постанови Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, якщо кошти зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування»унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку «Кредитові суми до з'ясування»не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи зазначені положення, відповідач зобов'язаний був повернути спірну суму коштів у строк до 09.04.2009 (включно). Проте, зазначений обов'язок він не виконав.
Відтак, позовна вимога в частині стягнення 40 000 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача нараховані на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних починаючи з 10.04.2009 до 31.08.2009.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідач повинен був повернути спірну суму коштів у строк до 09.04.2009 (включно).
Таким чином, позивачем правильно визначено дату початку перебігу прострочення відповідача -10.04.2009.
Враховуючи, що положення частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню лише у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання та вказана стаття визначає саме відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосування індексу інфляції та нарахування трьох процентів річних є одним з заходів відповідальності за порушення зобов'язань (глава 51 вказаного Кодексу).
Тому зазначені у даній нормі проценти слід відрізняти від процентів зазначених у статті 536 ЦК України. Якщо перші за своєю правовою природою є одним із видів санкцій, то другі -є платою за користування чужими грошовими коштами.
Відтак, посилання позивача, при обґрунтуванні стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних, на положення статей 536 та 1214 ЦК України суд визнає неправомірним.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 293 від 14.05.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 15.05.2009 до 14.05.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 15.05.2009 до 14.11.2009.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Таким чином, суд визнає неправомірним нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період дії у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відтак, позивач мав право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних за період з 10.04.2009 до 14.05.2009 (включно).
У зв'язку з вищезазначеним, судом здійснюється перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, і складає:
сума боргу
(грн.)період прострочення кількість днів прострочення3% річних
(грн.)
40 000з 10.04.2009 до 14.05.200935115,07
сума боргу
(грн.)період прострочення індекс інфляції за період проіндексована сума (грн.)
40 000з 10.04.2009 до 14.05.2009100,8640 344
Отже, підлягають стягненню 3% річних у сумі 115,07 грн. та інфляційні втрати у сумі 344 грн. (40 344 грн. -40 000 грн.).
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Європейський»(04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»(01601, м. Київ, вул. Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх, ідентифікаційний код 21691356, поточний рахунок №26002000335000 в ПАТ «Каліон банк Україна»у м. Києві, МФО 300379) 40 000 (сорок тисяч) грн. боргу, 344 (триста сорок чотири) грн. інфляційних втрат, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 07 коп. 3% річних, а також 404 (чотириста чотири) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
СуддяСташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 11.12.2009