ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 грудня 2009 р. Вх. № 5015/09
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про порушення справи про банкрутство Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації (ідентифікаційний код 19400021) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
ДПІ в м. Івано-Франківську у своїй заяві, як видно із її змісту, зазначає, що станом на 26 листопада 2009 р. за даним боржником рахується податковий борг з податку на додану вартість, з податку власників транспортних засобів, з земельного податку з юридичних осіб та з комунального податку на загальну суму 47 746 грн 76 коп. А, оскільки, боржник більше трьох місяців не виконує зобов'язання перед бюджетом, ДПІ в м. Івано-Франківську просить порушити справу про банкрутство Прикарпатського БМП по газифікації в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до положень абзацу третього ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В абзаці сьомому цієї статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.
Згідно викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В свою чергу, ст. 52 цього Закону, передбачає певні особливості банкрутства відсутнього боржника, зокрема, що кредитор може ініціювати порушення справи про банкрутство незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Разом з тим, указана норма не містить жодного виключення щодо безспірності вимог кредитора.
Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Крім того, згідно положень абзацу 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені обставини, на яких вона ґрунтується; з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, це означає, що у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. Ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними належними доказами. До заяви кредитора -органу державної податкової служби, згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Зокрема, згідно з положеннями п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу”, державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (платники податків).
Відповідно до вимог ст. 111 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Викладені вище положення Законів, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви залишив без уваги.
У заяві ДПІ в м. Івано-Франківську відсутні посилання на відповідні докази, які б підтверджували безспірність кредиторських вимог до боржника, про які йде мова в цій заяві, на загальну суму 47 746 грн 76 коп., докази обґрунтованості цих вимог, докази на підтвердження факту проведення органами ДПІ позапланової виїзної перевірки платника податків, як і рішення керівника податкового органу та наказу, на підставі яких проводилась перевірка органами державної податкової служби та належним чином встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. тощо, як і докази вжиття відповідних заходів до отримання цієї заборгованості в установленому законодавством порядку.
Що стосується викладених у заяві доводів ініціюючого кредитора про наявність підстав для визнання Прикарпатського БМП по газифікації банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід зазначити наступне.
Згідно положень ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації. Згідно наявного у матеріалах витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який до своєї заяви долучив ініціюючий кредитор, станом на 22 січня 2009 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про відсутність Прикарпатського БМП по газифікації за своїм місцезнаходженням не підтверджені. У зв'язку з цим, суд вважає, що беззаперечних доказів, які б свідчили про відсутність підприємницької діяльності боржника і, відповідно, про наявність підстав для визнання боржника банкрутом як відсутнього, не має.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що подана ДПІ в м. Івано-Франківську заява про порушення справи про банкрутство Прикарпатського БМП по газифікації в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не відповідає усім зазначеним вище вимогам закону і підлягає поверненню без розгляду на підставі абзаців 2 і 5 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Керуючись статтями 1, 5, 6, 7, 9 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 63, 86 ГПК України, суд
заяву державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про порушення справи про банкрутство Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і додані до неї документи - повернути без розгляду.
Суддя І. В. Ткаченко
Виготовлено в АС "Діловодство суду"