Запорізької області
23.11.09 Справа № 12/166/09
Суддя Владимиренко І.В.
Позивач: Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар Запорізької області, 71504, вул.. Промислова, 133
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Буденергомонтаж”, м. Енергодар Запорізької області, 71503, а/с 315
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 204,16 грн.; 3% річних у розмірі 432,32 грн., втрат від інфляції у розмірі 1017,33 грн.
суддя Владимиренко І.В.
Представники сторін:
Від позивача: Олійник О.І., дов. № 3268, від 29.10.2008р.
Від відповідача: Горохов С.О., дов. № 200/03-01 від 14.07.2009р.
Заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буденергомонтаж” 22 619,26 грн. основного боргу на підставі договору № 69/439-01 від 27.08.2001р. за користування теплової енергії у вигляді гарячої води.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2009р. порушено провадження у справі № 12/166/09 з призначенням судового засідання на 27.10.09р. В судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.11.2009р. та до 23.11.2009р.
12.11.2009р. від позивача надійшла заява відповідно до якої позивач зазначає про сплату відповідачем основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача штрафних санкцій у розмірі 7 204,16 грн.; 3% річних у розмірі 432,32 грн., втрат від інфляції у розмірі 1017,33 грн. які виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору.
Відповідно до ст.. 22 ГПК України заяву прийнято судом до розгляду.
Судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви позивача № 28-22/24484 від 11.11.2009р.
В судовому засіданні представник відповідача проти заявлених вимог заперечив, вважає їх безпідставними та такими що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні 23.11.2009р. після перерви розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням сторін справу розглянуто без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд
27.08.2001р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Буденергомонтаж” (Споживач, відповідач) укладено договір № 69/439-01 про поставку теплової енергії у вигляді гарячої води.
Відповідно до п.2 Договору позивач зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води.
22.01.2008р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору № 69/439-01, якою внесено зміни до умов договору.
Згідно з п.4.1 договору (зі змінами), встановлено, що відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити оплату за відпущену теплову енергію у розмірі 6,32 грн. за 1Гкал, крім того НДС 1,26 грн.
17.10.2008 р. сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору № 69/439-01 від 28.08.2001 р., згідно з п. 1 Додаткової угоди № 3 по закінченню звітного місяця Постачальником оформлюються та надаються Споживачу акти на відпуск та транспортування теплової енергії в З-х екземплярах. Споживач на протязі 2-х календарних днів з моменту отримання актів зобов'язаний підписати їх та 2 екземпляри повернути на адресу позивача. У випадку не підписання акту Споживачем у зазначений строк, Постачальник припиняє відпуск теплової енергії. Щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних двосторонніх актів Постачальник виписує Споживачу рахунок та податкову накладну за звітний місяць.
Споживач зобов'язаний провести оплату за відпущену теплову енергії не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним. В разі несплати споживачем в указаний строк, постачальник припиняє відпуск теплової енергії.
Матеріали справи свідчать, що за період січень -лютий 2009р. позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, про що свідчать підписані двосторонні акти про відпуск теплової енергії за цей період.
Відповідачу на підставі підписаних двосторонніх актів були виставлені рахунки-фактури: № 23 від 30.01.2009р. на суму 17085,12 грн., № 123 від 27.02.2009р. на суму 12 092,34 грн., №124 від 27.02.2009р. на суму 3 177,70 грн. які отримані відповідачем згідно поштових повідомлень про вручення 25.03.2009р. та 29.02.2009р. Відповідно до позовної заяви відповідач здійснив часткову сплату на суму 9 735,90 грн. Залишок заборгованості за вказаними рахунками складає 22 619,26 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Разом з тим, на день розгляду спору, позивачем суду надані докази (які залучені до матеріалів справи) сплати відповідачем залишку заборгованості за договором у розмірі 22 619,26 грн.
Також з наданих позивачем доказів сплати (платіжне доручення № 498 від 13.08.2009р.) судом встановлено, що заборгованість у розмірі 7 349,22 грн. погашена відповідачем до моменту звернення позивача до суду за захистом порушених прав, що підтверджує платіжне доручення № 498 від 13.08.2009р.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення 7 349,22 грн. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно, а тому судові витрати в цій частині покласти на позивача.
Оскільки відповідач погашення заборгованості в сумі 15 270,04 грн. здійснив після звернення позивача до суду з позовною заявою, що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 30.10.2009р., провадження в цій частині слід припинити, оскільки між сторонами в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача.
Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 432,32 грн. та втрат від інфляції у розмірі 1017,33 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем отримані рахунки № 23,123,124 про сплату згідно поштових повідомлень про вручення 29.08.2009р. та 25.03.2009р., тобто відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 432,32 грн. та втрат від інфляції у розмірі 1017,33 грн. є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 4939,30 грн. - пені та 2264,86 грн. - штрафу.
Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8 договору (в редакції додаткової угоди №3) встановлено, що при несвоєчасній оплаті за відпуск та транспортування теплової енергії споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми належної до сплати за кожен день прострочки, а за прострочку понад 30 днів -додатково сплачує штраф в розмірі 7% вказаної вартості (згідно ст.231 ГК України).
Частиною 2 ст.231 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як зазначено вище рахунки № 23,123,124 відповідачем отримано згідно поштових повідомлень про вручення 29.02.2009р. та 25.03.2009р., тобто відповідачем порушено зобов'язання.
Факт порушення виконання зобов'язання відповідачем суд вважає доведеним, пеня у розмірі 4939,30 грн. та штраф у розмірі 2264,86 грн. розраховані позивачем вірно, та підлягають стягненню у повному обсязі.
Заперечення відповідача, що він отримав рахунки на сплату за договором згідно книги вхідної кореспонденції лише 13.08.209р. та 27.10.2009р. є необґрунтованими, так як книга вхідної кореспонденції є внутрішнім документом відповідача та не може бути підтвердженням отримання рахунків. Про отримання рахунків на сплату за договором № 23, 123, 124 які є належним доказом підтверджують поштові повідомлення про вручення які отримані відповідачем 29.02.2009р. та 25.03.2009р.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буденергомонтаж” пені у розмірі -4 939,30 грн.; штрафу у розмірі 2 264,86 грн.; 3% річних -432,32 грн.; втрат від інфляції -1 017,33 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 530, 533, 524-526, 549, 599, 611, 625, 629, 631, 632, 655, 692, 694 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 80-84 ГПК України суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буденергомонтаж”, м. Енергодар Запорізької області, 71503, Промзона, а/с 315, р/р 26006301190831 в Філії відділення ПІБ м. Енергодар, МФО 313098, код ЄДРПОУ 31219036) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (м. Енергодар Запорізької області, 71504, вул.. Промислова, 133, р/р 260002673 в ЗОД ВАТ “РайффайзенБанкАваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 19355964) пені у розмірі -4 939 ( чотири тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 30 коп.; штрафу у розмірі 2 264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн..86 коп.; 3% річних -432 (чотириста тридцять дві) грн..32 коп.; втрат від інфляції -1 017 (одна тисяча сімнадцять) грн.. 33 коп.; державного мита -239 (двісті тридцять дев'ять) грн..24; витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу - 180 (сто вісімдесят) грн. 54 коп. Видати наказ.
В частині стягнення 15 270,04 грн. основного боргу провадження припинити.
В частині стягнення 7349,22 грн. основного боргу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 30.11.2009р.
Суддя І.В.Владимиренко