Запорізької області
16.02.09 Справа № 4/68/09
Зінченко Н.Г.
За позовом Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області, (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164)
До відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_1)
Про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу за договором про фінансування № 109 від 24.11.2006 р., 420,82 грн. пені та 3 % річних в сумі 52,60 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
секретар судового засідання Скиба О.Б.
За участю представників:
Від позивача - Мала Н.В. -довіреність № 02/12 від 13.01.2009 р.
Іорданова І.В. -довіреність № 02/13 від 13.01.2009 р.
Від відповідача - не з'явився
13.01.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Державна організація “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_3, с. Новоолексіївка Приморського району Запорізької області про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу за Договором про фінансування № 109 від 24.11.2006 р., який укладений між ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” та ПП ОСОБА_3, 420,82 грн. пені та 3 % річних в сумі 52,60 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2009 р. порушено провадження у справі № 4/68/09, судове засідання призначено на 16.02.2009 р.
Засідання суду відкрито 16.02.2009 р.
В судовому засіданні 16.02.2009 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками позивача вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представники позивача про відмову від позову в судовому засіданні 16.02.2009 р. не заявили, позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві, обґрунтовуючи заявлені вимоги посилаються на ст., ст. 525, 526, 625 ЦК України і ст. 193 ГК України та наступні обставини. 24.11.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір про фінансування № 109, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити фінансування у вигляді фінансової підтримки проекту відповідача в сумі 20 000,00 грн. терміном на 1 рік з дати перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача. Кошти в сумі 20 000,00 грн. були переказані відповідачу згідно платіжного доручення № 329 від 28.11.2006 р. Відповідно до змісту пункту 3.2.1 Договору № 109 та пункту 1.1 Додаткової угоди № 01 від 10.12.2007 р. до Договору відповідач зобов'язався повернути надану йому фінансову допомогу у строк до 24.11.2008 р. 26.11.2008 р. листом за вих. № 02/196 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати належним чином зобов'язання за Договором № 109 від 24.11.2006 р. та у тижневий строк повернути фінансову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Відповідачем вказаний лист залишено без відповіді та задоволення. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 109 від 24.11.2006 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Пунктом 4.1 зазначеного Договору сторони визначили, що при порушенні строку повернення фінансової допомоги позивач має право стягувати з відповідача пеню у відповідному розмірі. Крім того, ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи викладене, представники позивача просять суд позов задовольнити та стягнути з ПП ОСОБА_3 20 000,00 грн. основного боргу, 420,82 грн. пені та 3 % річних в сумі 52,60 грн.
Відповідач в судове засідання 16.02.2009 р. не прибув, про поважність причин неявки суд не попередив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду по справі від 15.01.2009 р., яка 20.01.2009 р. отримана особисто відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5087872.
04.02.2009 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ПП ОСОБА_3 надійшла заява по справі № 4/68/09, згідно якої відповідач позовні вимоги про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу за Договором про фінансування № 109 від 24.11.2006 р., 420,82 грн. пені та 3 % річних в сумі 52,60 грн. визнав у повному обсязі. Крім того, за текстом заяви відповідач просить суд надати йому відстрочку виконання судового рішення по даній справі, що мотивує наступним. Основним видом діяльності відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції. Цінова політики на сільгосппродукцію в 2008 році не дала відповідачу змоги розрахуватися за Договором про фінансування № 109 від 24.11.2006 р., у підтвердження чого відповідач посилається на дані декларації про доходи, отримані в 2008 році. Крім того, як зазначає відповідач, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,3849 га, також він має намір протягом 2009 року укласти договори оренди на земельні ділянки загальною площею 30 га, про що є попередні домовленості з власниками. На зазначених земельних ділянка відповідач планує отримання врожаю соняшнику. Оскільки сільське господарство має сезонний характер і отримання врожаю соняшника згідно технологічного циклу очікується на вересень 2009 року, відповідач вважає, що одночасне і негайне виконання судового рішення у справі № 4/68/09 є неможливим, тому просить суд відстрочити його виконання до 01.10.2009 р.
Представники позивача заперечили проти надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення у справі № 4/68/09, свою позицію мотивують тим, що, по-перше, відповідачем безпідставно ігнорувалися звернення позивача з вимогою погасити заборгованість за Договором про фінансування № 109 від 24.11.2006 р., по-друге, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме в жовтні 2009 року у нього буде можливість виконати рішення по даній справі.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами за відсутністю відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд -
24.11.2006 р. між Державною організацією “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (відповідачем у справі) був укладений Договір про фінансування № 109 (далі за текстом -Договір).
Згідно пунктів 1.1 та 3.1.1 Договору позивач зобов'язався здійснити фінансування у вигляді фінансової допомоги проекту відповідача у сумі 20 000,00 грн. строком на 1 рік з моменту перерахування коштів на рахунок Відповідача.
Відповідно до п., п. 2.2, 2.3 Договору фінансування здійснюється за напрямками згідно додатку № 1 до Договору на підставі рішення засідання районної Координаційної ради з питань розвитку підприємництва м. Приморськ про надання фінансової допомоги та розпорядження про переказ коштів.
Згідно витягу з протоколу № 4 засідання районної Координаційної ради з питань розвитку підприємництва м. Приморськ від 21.09.2006 р. було прийнято рішення надати ПП ОСОБА_3 фінансову підтримку в сумі 20 000,00 грн. терміном на 1 рік, на підставі чого було видано розпорядження № 27 від 27.11.2006 р. про переказ коштів.
Грошові кошти в сумі 205 000,00 грн. платіжним доручення № 329 від 28.11.2006 р. були переказані та зараховані на розрахунковий рахунок відповідача.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Згідно з п. 3.2.1 Договору відповідач зобов'язався повернути кошти наданої йому фінансової допомоги в строк, що визначений п. 1.1 даного Договору.
10.12.2007 р. між сторонами було укладено Додаткова угода № 01 до Договору, відповідно до п. 1.1 якої сторони узгодили строк повернення коштів фінансової допомоги 24.11.2008 р.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення у встановлені строки грошових коштів у розмірі отриманої фінансової допомоги, не виконав, грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. у строк до 24.11.2008 р. і станом на момент розгляду справи у судовому засіданні на визначений у Договорі рахунок не перерахував.
26.11.2008 р. листом за вих. № 02/196 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати належним чином зобов'язання за Договором № 109 від 24.11.2006 р. та у тижневий строк повернути фінансову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідачем вказаний лист залишено без відповіді та задоволення.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі не надав.
Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач повернення фінансової допомоги у розмірі 20 000,00 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” у розмірі 20 000,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми наданої фінансової допомоги в розмірі 20 000,00 грн. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що при порушенні строку повернення фінансової допомоги, позивач має право стягувати з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, нарахованої на суму заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Позивачем пред'явлена до стягнення сума пені в розмірі 420,82 грн. Розрахунок позивачем виконано вірно.
Отже, вимога про стягнення з відповідача 420,82 грн. пені за порушення строків повернення наданої фінансової допомоги є обґрунтованою та підлягають задоволенню
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, складає 52,60 грн.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 52,60 грн. заявлена відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Відповідач позовні вимоги про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу за Договором про фінансування № 109 від 24.11.2006 р., 420,82 грн. пені та 3 % річних в сумі 52,60 грн. визнав у повному обсязі, про що надав суду відповідну заяву.
Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову, у зв'язку з чим прийняти рішення про задоволення позовної заяви про стягнення з ПП ОСОБА_3 20 000,00 грн. основного боргу, 420,82 грн. пені та 3 % річних в сумі 52,60 грн. Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про надання йому відстрочки виконання судового рішення до 01.10.2009 р., заслухавши думку представників позивача з цього приводу, суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення у справі № 4/68/09, оскільки надані відповідачем в обґрунтування заяви документи на дають змогу вважати, що з настанням зазначеного строку у відповідача буде фінансова можливість виконати судове рішення.
Згідно з п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Докази, на які посилається відповідач в обґрунтування заяви, не свідчать про наявності виключних обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду в строк визначений законом. Доказів відсутності майна чи грошових коштів, необхідних для погашення боргу перед позивачем відповідач судові не довів.
З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан та матеріальні інтереси сторін, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ПП ОСОБА_3 про надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі.
Разом із тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що це не позбавляє його можливості звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з аналогічним клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення у справі № 4/68/09 на стадії виконання судового рішення, надавши суду відповідні документи і докази в обґрунтування необхідності надання відстрочки або розстрочки.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст., ст. 22, 44, 49, 78, 82-84 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в Приморському відділенні ЗРУ КБ “ПриватБанк”, МФО 313399) на користь Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164, код ЄДРПОУ 25742263, р/р № 26508010000001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 420 (чотириста двадцять) грн. 82 коп. пені, 52 (п'ятдесят дві) грн. 60 коп. -3 % річних та 322 (триста двадцять дві) грн. 73 коп. судових витрат.
Видати наказ.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “19 лютого 2009 р.