03.12.2009 Справа № 17/79
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, с. Вільхівці-Лази Тячівського району (далі -ПП ОСОБА_1 ) до Тячівської районної державної нотаріальної контори, м. Тячів ( далі - нотконтора ) за участю виконавчого комітету Вільхівсько-Лазівської сільської ради як третьої особи на стороні відповідача, Вільхівці-Лази Тячівського району (далі -виконком)
за участю представників:
позивача -ОСОБА_2 представник за довіреністю;
відповідача - не з'явився ;
третя особа - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
Позивач звернувся з позовними вимогами до нотконтори про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 10.12.2000р. ним та Вільхівсько-Лазівською радою, посилаючись на неодноразові на протязі 2007-2008рр. відмови відповідача нотаріально посвідчити цей договір. Посилається також на те, що на момент укладення договору він не потребував нотаріального посвідчення. Вважає, що відмова відповідача перешкоджає йому набути та реалізувати права власника земельної ділянки. Представник позивача в ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обгрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, не забезпечили участі в ньому уповноважених представників.
Відповідач письмовим відзивом повідомив, що підставою для відмови у нотаріальному посвідченні договору послугувала відсутність у позивача правовстановлюючих документів. Розгляд справи просить провести без участі його представника.
Вільхівсько-Лазівська сільська рада письмово повідомила суд про підтримання вимог позивача та підтвердила факти укладення договору та оплати позивачем суми 6000 грн. як вартості придбаної за договором земельної ділянки.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у ході судового розгляду, суд, керуючись законом, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд виходив з того, що матеріалами справи, зокрема, рішенням виконавчого комітету Вільхівсько-Лазівської сільської ради від 21.11.2000р. № 29 „Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення” (далі -рішення № 29), договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.12.2000р. встановлено наступне.
За текстом рішення № 29 виконком ради вирішив продати земельну ділянку по вул. Садовій ,1 на території ради та в межах села площею 0,10 га (п.1), затвердив ціну продажу в сумі 6000 грн. відповідно до розрахунку експертів (п.2), у зв”язку з відсутністю грошової оцінки земель с. В-Лази затвердив витрати на освоєння та облаштування села з розрахунку 6,00 грн. за 1 кв. м (п.3), доручив сільському голові укласти від імені сільської ради договір купівлі-продажу земельної ділянки за затвердженими умовами та оформити інші необхідні для вчинення цієї угоди документи (п.4), передбачив необхідність затвердження даного рішення на послідуючій сесії сільської ради (п.5).
З посиланням на рішення № 29 Вільхівсько-Лазівською сільською радою в особі її голови 10.12.2000р. укладено з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1000 кв. м для ведення підприємницької діяльності за ціною 6000 грн., яку позивач - покупець за договором -зобов”язався сплатити. За умовами договору, викладеними у п. 15.1-15.6, він підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у місцевій раді у місячний термін з моменту його підписання сторонами. Позивач та третя особа стверджують про повну оплату вартості землі позивачем відповідно до умов договору, наведене ніким з учасників процесу у ході судового розгляду не заперечується та не спростовано.
Позивач, звертаючись до суду з вимогою визнати даний договір дійсним, посилається на відмову відповідача здійснити нотаріальне посвідчення договору, за яким він звертався на протязі 2007-2008рр., оскільки раніше, на його думку , такі правочини не підлягали нотаріальному посвідченню.
Питання визнання дійсними договорів регулються приписами ст. 220 Цивільного кодексу України (ЦКУ), за змістом якої суд може визнати дійсним договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, але не посвідчений нотаріально, у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
За приписами земельного законодавства чинного як станом на час укладення договору, так і станом на час вирішення даного спору судом, договори купівлі-продажу земельних ділянок підлягали обов”язковому нотаріальному посвідченню. Така норма закладена у ст. 18 Земельного кодексу України (ЗКУ від 18.12.90р.), ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України (ЗКУ від 25.10.01р.).
Цивільним кодексом України (ЦКУ від 16.01.03р.) встановлено, що договори купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема, укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657).
Умова щодо нотаріального посвівдчення закладена в тексті самого договору (п.15.1-15.6). Отже, договір купівлі-продажу укладений учасниками даної справи є таким, що підлягає нотаріальному посвідченню.
Матеріалами справи, які наведені вище, доведено та не спростовано ніким із учасників процесу, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося виконання договору. Однак, у ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, та за наявності яких відповідно до ст. 220 ЦКУ суд може визнавати договір дійсним. Причиною, у зв”язку з якою не відбулося нотаріальне посвідченння договору, є, за твердженням нотконтори - відповідача у справі , -відсутність у позивача правовстановлюючих документів. За таких обставин, оскільки у ході судового розгляду не виявлено підстав, встановлених ст. 220 ЦКУ, а саме , ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, унеможливлюється застосування судом до спірних відносин вимог наведеної норми ЦКУ та визнання дійсним договору. Крім цього, наведена норма не може застосовуватися до спірних відносин і з тих підстав, що даний договір підлягає, крім нотаріального посвідчення, також державній реєстрації, з якою пов”язується момент укладення договору за змістом ст. ст. 210, 640 ЦКУ. Наведене відповідає позиції, викладеній в п. 13 постанови Верховного Суду України від 6.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Суд приймає до уваги також те, що за приписами ст.ст. 49, 50 Закону України „Про нотаріат” (в редакції і станом на час виникнення спірних відносин і станом на час вирішення спору судом) , на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний письмово викласти причини відмови, про що винести відповідну постанову. Заінтересована особа, яка вважає неправильною відмову у вчинення нотаріальної дії, вправі оскаржити таку відмову до суду.
З огляду на зазначені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, вимоги позивача у даній справі не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав та інтересів, тому у їх задоволенні належить відмовити.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд даної справи належить покласти на позивача.
Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст.ст. 16, 210, 220, 640, 657 Цивільного кодексу України, ст. 18 Земельного кодексу України від 18.12.90р., ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України від 25.10.01р., ст.ст. 49, 50 Закону України „Про нотаріат”, ст.ст. 4-3, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. У позові відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.
14.12.09р.
Суддя Ушак І.Г.