Рішення від 06.12.2017 по справі 922/3579/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р.Справа № 922/3579/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія здоров'я плюс», м. Дніпро

до ОСОБА_1 фірми «Альфа-Україна Лізинг», м. Мерефа, Харківська обл.

про стягнення 47877,57 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.11.2017 р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 23.12.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія здоров'я плюс», м. Дніпро (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 фірми «Альфа-Україна Лізинг», м. Мерефа, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) грошові кошти в сумі 47877,57 грн., з яких:

25988,97 грн. основного боргу;

2203,59 грн. 3% річних;

19685,01 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 01/09/13-я-43 від 01.09.2013 р. щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.11.2017 р.

В судовому засіданні 20.11.2017 р. оголошено перерву до 06.12.2017 р.

В процесі розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 37856 від 16.11.2017 р.) в яких уточнює власну правову позицію у спорі по даній справі, та зазначає, що відповідач отримав від позивача товар за певними накладними, проте не здійснив розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого позивач крім основного боргу нарахував до стягнення з відповідача річні та інфляційні на підставі ст. 625 ЦК України в зв'язку з простроченням останнім виконання своїх зобов'язань.

Також позивач надав суду клопотання (вх. № 38289 від 20.11.2017 р.) в якому просив суд витребувати від відповідача видаткові накладні на підставі яких була здійснена поставка товару, податкові декларації з ПДВ за червень, липень та жовтень 2014 р. з реєстром отриманих податкових декларацій, дані бухгалтерського обліку по рахункам 28 «товари» та 361 « розрахунки з покупцями та замовниками» за цей же період.

В судовому засіданні 20.11.2017 р. по даній справі в задоволенні зазначеного клопотання відповідача було відмовлено з посиланням на ст. 33, 34 ГПК України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 38006 від 20.11.2017 р.), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з посиланням на те, що строк оплати ним отриманого товару з огляду на умови договору поставки № 01/09/13-я-43 від 01.09.2013 р. є таким що не настав; що позивач не надав суду доказів поставки товару за накладними № ЗП-00960 від 20.06.2014 р., № ЗП-00965 від 20.06.2014 р., № ЗП-01112 від 18.07.2014 р., № ЗП-01116 від 18.07.2014 р., № ЗП-01115 від 18.07.2014 р., № ЗП-01487 від 02.10.2014 р., № ЗП-01652 від 23.10.2014 р., № ЗП-01655 від 23.10.2014 р., № 01657 від 23.10.2014 р. в яких відсутній підпис отримувача товару та відбиток печатки підприємства; що позовна заява від імені позивача підписана не уповноваженою особою; що позивач при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Також відповідач надав суду додаткові пояснення (вх. № 38840 від 24.11.2017 р.), в яких заперечує проти факту отримання від позивача товару за видатковими накладними № ЗП-00960 від 20.06.2014 р., № ЗП-00965 від 20.06.2014 р., № ЗП-01112 від 18.07.2014 р., № ЗП-01116 від 18.07.2014 р., № ЗП-01115 від 18.07.2014 р., № ЗП-01487 від 02.10.2014 р., № ЗП-01652 від 23.10.2014 р., № ЗП-01655 від 23.10.2014 р., № 01657 від 23.10.2014 р., в яких відсутні підписи в графі «Отримав» та відбитки печатки підприємства. Щодо інших видаткових накладних, в яких містяться підписи в графі «Отримав» та відбитки печатки ПФ «Альфа-Україна Лізинг», відповідач підтверджує отримання товару за цими видатковими накладними, але наполягає, що по цих поставках, згідно з умовами договору, у відповідача не виникли зобов'язання зі сплати.

Позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 40656 від 06.12.2017 р.), в якій просить суд вважати правильними ініціали директора ТОВ «Компанія здоров'я плюс» в позовній заяві та інших документах наявних в матеріалах справи «І.М. Скалицький», замість «І.Г. Скалицький».

Крім того, позивач надав суду пояснення по справі (вх. № 40658 від 06.12.2017 р.), в яких наполягає на задоволенні поданого ним позову, та зазначає, що строк оплати поставленого товару з урахуванням вимог п. 6.1. - 6.2. договору є таким, що настав. Також позивач наполягає на тому, що ним суду надано належні та допустимі докази поставки товару відповідачу.

На судове засідання 06.12.2017 р. прибули представники сторін.

Представник позивача наполягає на задоволенні заявленого позову.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2013 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 01/09/13-я-43 (а. с. 13-16; далі за текстом - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом трьох календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше двох разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов'язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої сторони та не нестиме відповідальності.

Згідно з п. 2.3 договору, поставка партії товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. Морозова, буд. 7.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару.

Згідно з п. 4.1. - 4.2. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що поставляються. Ціна на товар, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем по мірі реалізації, один раз в тридцять днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі або внесення грошових коштів у касу постачальника.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар кожні 30 днів.

При цьому, пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що граничним терміном реалізації товару являється 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного договору, постачальник зобов'язується вивести нереалізований товар у 5 денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шліхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору поставлено відповідачу товар, проте, відповідач в повному обсязі та у визначений договором строк не оплатив його вартість. Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість за договором в загальній сумі 25988,97 грн. за наступними накладними:

№ ЗП-00734 від 14.05.2014 р. на суму 598,87 грн.;

№ ЗП-00735 від 14.05.2014 р. на суму 533,30 грн.;

№ ЗП-00736 від 14.05.2014 р. на суму 487,75 грн.;

№ ЗП-00737 від 14.05.2014 р. на суму 1497,48 грн.;

№ ЗП-00738 від 14.05.2014 р. на суму 578,86 грн.;

№ ЗП-00739 від 14.05.2014 р. на суму 578,86 грн.;

№ ЗП-00960 від 20.06.2014 р. на суму 523,32 грн. (з урахуванням видаткової накладної на повернення №ЖИ-Нв-0000058 від 07.04.2015 р. на суму 30,00 грн.);

№ ЗП-00961 від 20.06.2014 р. на суму 528,72 грн.;

№ ЗП-00962 від 20.06.2014 р. на суму 587,52 грн.;

№ ЗП-00963 від 20.06.2014 р. на суму 1224,60 грн.;

№ ЗП-00964 від 20.06.2014 р. на суму 529,92 грн.;

№ ЗП-00965 від 20.06.2014 р. на суму 518,64 грн.;

№ ЗП-00966 від 20.06.2014 р. на суму 597,60 грн.;

№ ЗП-00967 від 20.06.2014 р. на суму 518,64 грн.;

№ ЗП-01112 від 18.07.2014 р. на суму 534,99 грн. (з урахуванням видаткової накладної на повернення № ЖИ-Нв-0000220 від 05.08.2015р. на суму 97,00 грн.);

№ ЗП-01113 від 18.07.2014 р. на суму 693,19 грн.;

№ ЗП-01114 від 18.07.2014 р. на суму 1764,07 грн.;

№ ЗП-01115 від 18.07.2014 р. на суму 563,59 грн.;

№ ЗП-01116 від 18.07.2014 р. на суму 646,75 грн. (з урахуванням видаткової накладної на повернення № ЧГ-Нв-0000495 від 07.05.2015р. на суму 30,00 грн.);

№ ЗП-01117 від 18.07.2014 р. на суму 499,20 грн. (з урахуванням видаткової

накладної на повернення № ЦС-Нв-0009326 від 08.05.2015р. на суму 133,99

грн.);

№ 311-01487 від 02.10.2014 р. на суму 680,76 грн. (з урахуванням видаткової

накладної на повернення № АЗ-Нв-0000015 від 09.04.2015р. на суму 42,00 грн.);

№ЗП-01543 від 13.10.2014 р. на суму 3591,62 грн.;

№ЗП-01544 від 13.10.2014 р. на суму 1267,68 грн.;

№ЗП-01652 від 23.10.2014 р. на суму 715,20 грн. (з урахуванням видаткової накладної на повернення № ЖИ-Нв-0000058 від 07.04.2015р. на суму 13,20 грн.);

№ ЗП-01654 від 23.10.2014 р. на суму 1052,40 грн.;

№ ЗП-01655 від 23.10.2014 р. на суму 1120,56 грн. (з урахуванням видаткової накладної на повернення № КН Нв-0000176 від 03.03.2015р. на суму 74,88 грн.);

№ ЗП-01657 від 23.10.2014 р. на суму 931,44 грн.;

№ ЗП-01659 від 23.10.2014 р. на суму 931,44 грн.;

№ ЗП-01662 від 23.10.2014 р. на суму 797,76 грн.;

№ ЗП-01664 від 23.10.2014 р. на суму 894,24 грн.

Відповідач заперечує факт отримання товару від позивача за такими накладними: № ЗП-00960 від 20.06.2014 р., № ЗП-00965 від 20.06.2014 р., № ЗП-01112 від 18.07.2014 р., № ЗП-01116 від 18.07.2014 р., № ЗП-01115 від 18.07.2014 р., № ЗП-01487 від 02.10.2014 р., № ЗП-01652 від 23.10.2014 р., № ЗП-01655 від 23.10.2014 р., № 01657 від 23.10.2014 р., за всіма іншими накладними факт отримання товару підтверджує, однак, заперечує проти виникнення зобов'язання щодо оплати отриманого за ними товару, оскільки вважає, що строк оплати цього товару згідно з умовами договору ще не настав.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 25988,97 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 19685,01 грн. інфляційних та 2203,59 грн. 3% річних за прострочення оплати за кожною з видаткових накладних по 09.10.2017 р. щодо річних та по серпень 2017 р. щодо інфляційних.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Пунктом 2 ст. 9 цього Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує факт здійснення поставки на користь позивача за № ЗП-00960 від 20.06.2014 р., № ЗП-00965 від 20.06.2014 р., № ЗП-01112 від 18.07.2014 р., № ЗП-01116 від 18.07.2014 р., № ЗП-01115 від 18.07.2014 р., № ЗП-01487 від 02.10.2014 р., № ЗП-01652 від 23.10.2014 р., № ЗП-01655 від 23.10.2014 р., № 01657 від 23.10.2014 р. не містять підписів отримувача товару та не скріплені печаткою підприємства.

Доказів поставки товару за зазначеними накладними позивач суду не надав, а відповідач факт отримання товару за цими накладними заперечує.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту здійснення поставки товару на користь відповідача за вказаними накладними, що зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення боргу за цими накладними.

Разом з тим, оскільки інші надані позивачем накладні № ЗП-00734 від 14.05.2014 р., № ЗП-00735 від 14.05.2014 р. № ЗП-00736 від 14.05.2014 р. № ЗП-00737 від 14.05.2014 р. № ЗП-00738 від 14.05.2014 р. № ЗП-00739 від 14.05.2014 р. № ЗП-00961 від 20.06.2014 р. № ЗП-00962 від 20.06.2014 р. № ЗП-00963 від 20.06.2014 р., № ЗП-00964 від 20.06.2014 р. № ЗП-00966 від 20.06.2014 р. № ЗП-00967 від 20.06.2014 р. № ЗП-01113 від 18.07.2014 р. № ЗП-01114 від 18.07.2014 р. № ЗП-01117 від 18.07.2014 р., №ЗП-01543 від 13.10.2014 р. №ЗП-01544 від 13.10.2014 р. на суму 1267,68 грн., № ЗП-01654 від 23.10.2014 р., № ЗП-01659 від 23.10.2014 р. № ЗП-01662 від 23.10.2014 р. № ЗП-01664 від 23.10.2014 р. містять підписи та печатки підприємств позивача та відповідача, а відповідач при цьому не заперечує отримання товару за цими накладними, суд визнає факт здійснення позивачем на користь відповідача поставок за цими накладними доведеним.

Строк оплати за цими накладними, з урахуванням вимог п. 5.1, 6.1., 6.2. договору є таким, що настав.

Посилання відповідача на ненастання строку оплати суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем по мірі реалізації, один раз в тридцять днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам. При цьому, пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що граничним терміном реалізації товару являється 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику; з настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного договору, постачальник зобов'язується вивести нереалізований товар у 5 денний строк; покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шліхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Таким чином, в разі не реалізації товару відповідач мав повернути позивачу товар після сплину 90 діб з моменту його отримання, а про настання відповідного строку та, як наслідок, про обов'язок забрати товар, відповідач мав сповістити позивача по факсу чи поштовим переказом. Проте, матеріали даної справи не містять будь-яких доказів повернення відповідачем на користь позивача всього товару, отриманого за вказаними вище накладними, або сповіщення позивача про настання граничного терміну реалізації товару, та про необхідність його вивезення.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини, граничним строком оплати отриманого товару є 120 днів з моменту його отримання за кожною з видаткових накладних.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару за видатковими накладними № ЗП-00734 від 14.05.2014 р., № ЗП-00735 від 14.05.2014 р. № ЗП-00736 від 14.05.2014 р. № ЗП-00737 від 14.05.2014 р. № ЗП-00738 від 14.05.2014 р. № ЗП-00739 від 14.05.2014 р. № ЗП-00961 від 20.06.2014 р. № ЗП-00962 від 20.06.2014 р. № ЗП-00963 від 20.06.2014 р., № ЗП-00964 від 20.06.2014 р. № ЗП-00966 від 20.06.2014 р. № ЗП-00967 від 20.06.2014 р. № ЗП-01113 від 18.07.2014 р. № ЗП-01114 від 18.07.2014 р. № ЗП-01117 від 18.07.2014 р., №ЗП-01543 від 13.10.2014 р. №ЗП-01544 від 13.10.2014 р. на суму 1267,68 грн., № ЗП-01654 від 23.10.2014 р., № ЗП-01659 від 23.10.2014 р. № ЗП-01662 від 23.10.2014 р. № ЗП-01664 від 23.10.2014 р., доводи позивача про існування у відповідача заборгованості за цими накладними суд визнає правомірними.

Разом з тим, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктами 3-4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В абзаці 2 п. 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, зокрема зазначено що з урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З урахуванням п. 5.1, 6.1., 6.2. договору, граничним строком оплати товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними № ЗП-00734 від 14.05.2014 р., № ЗП-00735 від 14.05.2014 р. № ЗП-00736 від 14.05.2014 р. № ЗП-00737 від 14.05.2014 р. № ЗП-00738 від 14.05.2014 р. № ЗП-00739 від 14.05.2014 р. є 11.09.2014 р. При цьому, з урахуванням вимог ст. 261 ЦК України, з 12.09.2014 р. почав свій відлік строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за вказаними накладними. Даний строк відповідно сплинув 12.09.2017 р.

Згідно з штампом підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому позивачем була надіслана позовна заява (а. с. 40) позивач звернувся до суду з даною заявою 18.10.2017 р. тобто зі сплином строку позовної давності. Оскільки відповідач, зокрема у відзиві на позов, наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності, зазначені обставини є підставами для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу за вказаними накладними, а також в частині нарахованих в зв'язку з простроченням їх оплати інфляційних та річних.

Разом з тим, оскільки відповідач не надав суду доказів повної оплати товару за видатковими накладними № ЗП-00961 від 20.06.2014 р. № ЗП-00962 від 20.06.2014 р. № ЗП-00963 від 20.06.2014 р., № ЗП-00964 від 20.06.2014 р. № ЗП-00966 від 20.06.2014 р. № ЗП-00967 від 20.06.2014 р. № ЗП-01113 від 18.07.2014 р. № ЗП-01114 від 18.07.2014 р. № ЗП-01117 від 18.07.2014 р., №ЗП-01543 від 13.10.2014 р. №ЗП-01544 від 13.10.2014 р. на суму 1267,68 грн., № ЗП-01654 від 23.10.2014 р., № ЗП-01659 від 23.10.2014 р. № ЗП-01662 від 23.10.2014 р. № ЗП-01664 від 23.10.2014 р., суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15478,60 грн. боргу за цими накладними.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне:

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати отриманого товару за видатковими накладними № ЗП-00961 від 20.06.2014 р. № ЗП-00962 від 20.06.2014 р. № ЗП-00963 від 20.06.2014 р., № ЗП-00964 від 20.06.2014 р. № ЗП-00966 від 20.06.2014 р. № ЗП-00967 від 20.06.2014 р. № ЗП-01113 від 18.07.2014 р. № ЗП-01114 від 18.07.2014 р. № ЗП-01117 від 18.07.2014 р., №ЗП-01543 від 13.10.2014 р. №ЗП-01544 від 13.10.2014 р. на суму 1267,68 грн., № ЗП-01654 від 23.10.2014 р., № ЗП-01659 від 23.10.2014 р. № ЗП-01662 від 23.10.2014 р. № ЗП-01664 від 23.10.2014 р. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, інфляційні позивачем нараховані за прострочення оплати товару за кожною з накладних по серпень 2017 р., а річні за прострочення оплати товару за кожною з накладних по 09.10.2017 р.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11197,68 грн. інфляційних та 1290,72 грн. річних за вказані періоди прострочення оплати товару по кожній з вищезазначених накладних.

В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в зв'язку з безпідставність їх заявлення до стягнення.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 934,62 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 фірми «Альфа-Україна Лізинг» (адреса: 62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-10; код ЄДРПОУ 31939825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія здоров'я плюс» (адреса: 49000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38433312):

15478,60 грн. основного боргу;

11197,68 грн. інфляційних;

1290,72 грн. 3% річних;

934,62 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

Попередній документ
70820306
Наступний документ
70820308
Інформація про рішення:
№ рішення: 70820307
№ справи: 922/3579/17
Дата рішення: 06.12.2017
Дата публікації: 12.12.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: