04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" грудня 2017 р. Справа№ 910/1522/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від позивача: Лубинець А.В. - за дов.
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016
у справі №910/1522/16 (суддя Отрош І.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро»
до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»
про стягнення 2 631 444,35 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжагро» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі, відповідач або Банк) про стягнення 2 631 444 грн. 35 коп., з яких: 1 290 148 грн. 25 коп. основного боргу, 79 010 грн. 00 коп. неустойки, 47 896 грн. 81 коп. пені, 1 201 453 грн. 56 коп. штрафу та 12 935 грн. 73 коп. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та Договору суборенди № ДС662 від 19.04.2014 не сплатив позивачу суборендну плату за листопад 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 545 035 грн. 00 коп., та суборендну плату за грудень 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 568 371 грн. 50 коп. Крім того, відповідач не сплатив позивачу вартість сервісного обслуговування за листопад 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 88 507 грн. 98 коп., та вартість сервісного обслуговування за грудень 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 88 233 грн. 77 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення сплати суборендної плати за листопад 2015 року у сумі 33 508 грн. 45 коп. за період з 11.11.2015 по 31.12.2015 та пеню за прострочення сплати суборендної плати за грудень 2015 року у сумі 14 388 грн. 36 коп. за період з 11.12.2015 по 31.12.2015; штраф у розмірі 17 701 грн. 60 коп. за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року; неустойку у розмірі 79 010 грн. 00 коп. за період з 25.08.2015 по 31.12.2015 за прострочення поповнення суми гарантійного платежу; штраф у розмірі 1 183 751 грн. 96 коп. за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором; 3% річних у розмірі 3 718 грн. 18 коп. за період з 11.11.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати суборендної плати за листопад 2015 року, 3% річних у розмірі 385 грн. 56 коп. за період з 11.12.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року, 3% річних у розмірі 2 475 грн. 92 коп. за період з 11.12.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати суборендної плати за грудень 2015 року, 3% річних у розмірі 6356 грн. 07 коп. за період з 25.08.2015 по 01.02.2016 за прострочення поповнення суми гарантійного платежу, що разом становить 12 935 грн. 73 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» заборгованість за Договором суборенди №ДС662 від 19.04.2014: 545 035,00 грн. орендної плати за листопад 2015 року, 33 508,45 грн. пені за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за листопад 2015 року, 88 507,98 грн. плати по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року, 17 701,60 грн. штрафу за прострочення зобов'язання по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року, 385,56 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року, 568 371,50 грн. орендної плати за грудень 2015 року, 14 388,36 грн. пені за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за грудень 2015 року, 2 475,92 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення орендної плати за грудень 2015 року, 88 233,77 грн. плати по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування за грудень 2015 року, 78 220,43 грн. неустойки за прострочення зобов'язання з поповнення суми гарантійного платежу, 6 316,59 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення зобов'язання з поповнення суми гарантійного платежу та судовий збір у розмірі 21 702,95 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати та сервісного обслуговування приміщення та відповідно існування підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення взятих зобов'язань, передбаченої умовами Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014. При цьому, місцевий господарський суд, встановивши невірне нарахування позивачем штрафних санкцій, задовольнив позов частково.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 183 751 грн. 96 коп. за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором мотивоване тим, що сам факт розірвання договору за ініціативою орендаря, незважаючи на причину такого розірвання, не може вважатись невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань суборендарем, тобто не може тягнути за собою настання правових наслідків у вигляді відповідальності суборендаря у відповідності до норм Цивільного та Господарського кодексів України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Укргазбанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що з 27.08.2015 фактично не користувався суборендованими приміщеннями, у зв'язку з чим він не зобов'язаний сплачувати позивачу суборендну плату та вартість сервісного обслуговування за період, протягом якого майно не могло бути використане ним.
За твердженнями скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що згідно акту від 27.08.2015 відповідачеві заблоковано доступ до суборендованого приміщення за прострочення відповідачем виконання зобов'язання лише на 1 календарний день.
Крім того, відповідач заперечував щодо розміру нарахованої позивачем вартості сервісного обслуговування за листопад та грудень 2015 року.
Також, відповідач наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на виконання позивачем умов пункту 12.4. Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 щодо вручення суборендарю рахунків на суму штрафних нарахувань, у зв'язку з чим штрафні санкції стягнуто судом безпідставно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 07.06.2016.
07.06.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Банку, у якому наголосив на тому, що 27.08.2015 позивачем у відповідності до умов Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 було застосовано оперативно-господарську санкцію до відповідача шляхом обмеження йому доступу до орендованих приміщень за непоповнення відповідачем гарантійного платежу згідно умов пункту 1.5. договору.
Позивач у відзиві зазначає, що правомірно нараховував сервісні послуги, відповідач приймав їх протягом всього строку суборенди, користувався ними, не висловлював претензій, погоджувався з ними при підписання договору, тому їх стягнення є правомірним.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 07.06.2016, не з'явився, 03.06.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання внаслідок участі в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 30.06.2016.
У свою чергу, не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжагро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 1 183 751,96 грн. за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що стягнення з відповідача штрафу, встановленого пунктом 12.6. Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, є правомірним, оскільки сторони при підписанні й виконанні умов договору усвідомлювали його правомірність та дійсність. Штраф, передбачений умовами пункту 12.6. Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014, як зазначає позивач, мав забезпечити виконання відповідачем умов договору протягом всього строку суборенди, оскільки при укладанні вказаного договору позивач сподівався на отримання прибутку у вигляді орендної плати до 28.06.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.06.2016.
29.06.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/1522/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/24231/15 за первісним позовом Банку до ТОВ «Інжагро» про внесення змін до Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 та встановлення факту припинення користування суборендованим приміщенням з 31.08.2015 (дата закінчення строку суборенди).
30.06.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №910/30855/15, а також пояснення у справі №910/1522/16, у яких просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 скасувати частково та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 1 183 751,96 грн. за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
У судовому засіданні, призначеному на 30.06.2016, судом було оголошено перерву до 14.07.2016, вирішення клопотання про зупинення відкладено до наступного судового засідання.
14.07.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №910/1522/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/24231/15, у яких просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №910/1522/16. Також, позивач зазначив, що ним до Верховного Суду України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі №910/24321/15 (копія заяви з відміткою про її прийняття Верховним Судом України від 12.07.2016 додана).
Також, 14.07.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу позивача, у яких просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16.
У судовому засіданні, призначеному на 14.07.2016, представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №910/1522/16; у судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.2016; вирішення клопотання про зупинення відкладено до наступного судового засідання.
28.07.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких зазначив, що ухвалою Верховного Суду України від 19.07.2016 (копія якої додана до пояснень) відмовлено у допуску справи №910/24231/15 до провадження щодо перегляду постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 зупинено апеляційне провадження у справі №910/1522/16 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/24231/15.
13.06.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/1522/16 у зв'язку з тим, що рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24231/15, до вирішення якої провадження у даній справі було зупинено, набрало законної сили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 поновлено апеляційне провадження у справі №910/1522/16, розгляд справи призначено на 11.07.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 розгляд справи призначено на 10.08.2017.
09.08.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.
Також, представник відповідача 09.08.2017 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення до апеляційних скарг, у яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу Банку, а в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» відмовити. Банк стверджує, що з 27.08.2015 не мав доступу до суборендованих приміщень та фактично не може перевірити, чи дійсно сервісні послуги надані у зазначеному обсязі, як вказує позивач.
10.08.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники сторін подали у судовому засіданні, призначеному на 10.08.2017, клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) продовжено строк вирішення спору, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 29.08.2017; вирішення клопотання представника відповідача про призначення у справі судової експертизи відкладено до наступного судового засідання, запропоновано представнику позивача до дня наступного судового засідання надати суду письмові пояснення з приводу заявленого клопотання.
28.08.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання про призначення у справі судової експертизи.
У зв'язку із перебуванням суддів Отрюха Б.В. та Тищенко А.І. у відпустці, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 №09-53/3411/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційні скарги позивача та відповідача передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Суховий В.Г., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 прийнято апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Суховий В.Г., Гончаров С.А.; розгляд справи №910/1522/16 призначено на 10.10.2017.
10.10.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 продовжено строк вирішення спору, судом оголошено перерву до 02.11.2017; вирішення клопотання представника відповідача про призначення у справі судової експертизи відкладено до наступного судового засідання.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. у відпустці, судове засідання, призначене на 02.11.2017, не відбулося.
З огляду на вихід головуючого судді Михальської Ю.Б. з відпустки та необхідність розгляду апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» та у зв'язку з призначенням судді Сухового В.Г. на посаду судді Верховного Суду, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 №09-53/4724/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів справу №910/1522/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Гончаров С.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 прийнято апеляційні скарги позивача та відповідача у справі до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Гончаров С.А., Тищенко А.І.; розгляд справи призначено на 07.12.2017.
05.12.2017 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду доповнення до відзиву у справі, у яких наголосив, що, застосовуючи штраф за розірвання договору, позивач намагається по суті повторно накласти стягнення на банк, оскільки ним вже застосовано до відповідача штрафні санкції за порушення зобов'язань. На підтвердження своїх заперечень щодо апеляційної скарги позивача відповідач долучив до письмових пояснень рішення Верховного Суду України від 10.03.2011 у справі №6-21581ск08.
07.12.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання мотивоване тим, що представник відповідача не мав часу очікувати початку судового засідання, адже в цей день представляє інтереси Банку в Окружному адміністративному суді, де судове засідання призначене на 15 год. 20 хв., а оскільки будівля Київського апеляційного господарського суду була замінована - судове засідання у справі №910/1522/16 не розпочалось у призначений час.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що представником відповідача обставин, які унеможливлюють розгляд справи у його відсутності, у клопотанні про відкладення не наведено. Неявка представника відповідача у даному випадку не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також відповідачем неодноразово подавались до суду пояснення по суті спору.
Водночас, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Заважаючи на наведене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскарженого рішення суду в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 07.12.2017 судом розглянуто подане відповідачем 09.08.2017 клопотання про призначення у справі №910/1522/16 судової бухгалтерської експертизи, у якому на вирішення експертів відповідач просив поставити наступне питання: на яку суму матеріалами справи підтверджується факт надання ТОВ «Інжагро» сервісних послуг за листопад та грудень 2015 року за Договором суборенди № ДС662 від 19.04.2014.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
Дослідивши подане клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи, колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість та про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Призначення і проведення судової експертизи врегульовано статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Поняття судової експертизи визначено у статті 1 Закону України «Про судову експертизу» як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Як вбачається із заявленого позову, його предметом є вимога, серед іншого, про стягнення заборгованості з наданих послуг на сервісне обслуговування орендованого відповідачем приміщення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що підставою призначення судової експертизи є необхідність спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. З огляду на повноту наявних в матеріалах справи первинних документів, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, зокрема в частині визначення вартості послуг за сервісне обслуговування, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності у призначенні судової бухгалтерської експертизи з питання визначення суми наданих позивачем сервісних послуг за заявлений період за Договором суборенди № ДС662 від 19.04.2014, оскільки таке питання суд може вирішити самостійно на підставі наявних у справі документів.
З огляду на зазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає про необґрунтованість та безпідставність клопотання Банку про призначення судової бухгалтерської експертизи у справі №910/1522/16.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Банку та задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Інжагро», скасувавши частково рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 1 183 751,96 грн.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів та письмових пояснень на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Менеджмент Груп» (орендар) та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (суборендар) укладено Договір суборенди №ДС662 від 19.04.2014 (далі, Договір №ДС662), відповідно до умов якого орендар зобов'язується передати в суборенду, а суборендар зобов'язується прийняти згідно умов цього Договору нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Україна, місто Київ, проспект Московський, 9, а саме: приміщення площею, розрахованою за методикою БОМА: №1, яке розташовується в першому корпусі (будівля літ.Х), на другому поверсі, офіс 1-201 всього площею 188,95 кв.м; №2 на першому поверсі в першому корпусі (будівля літ.Х) офіс 1-103, всього площею 236,50 кв.м; №3 в шостому корпусі (будівля літ.Б) на першому поверсі офіс 6-102, всього площею 97,90 кв.м; №4 в третьому корпусі (будівля літ. Б) на шостому поверсі офіс 3-602, всього площею 109,56 кв.м; №5 в 3 корпусі (будівля літ.Ф) на шостому поверсі офіс 3-603, всього площею 129,80 кв.м; №6 в третьому корпусі (будівля літ. Ф) на шостому поверсі офіс 3-601, всього площею 174,90 кв.м; №7 в четвертому корпусі (будівля літ. Ф) на четвертому поверсі, офіс 4.405, всього площею 160,16 кв.м; №8 в шостому корпусі (будівля літ. Б) на четвертому поверсі, офіс 6-401, всього площею 104,08 кв.м. Далі по тексту договору Приміщення №1 - Приміщення №8 разом вживаються як «Приміщення». Право орендаря на передачу приміщень в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем (власником будівлі) Договору оренди № Д 559 від 01 травня 2014 року.
01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» укладений договір про внесення змін до договору суборенди №ДС662, відповідно до якого сторони дійшли згоди про заміну первісного орендаря ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» на нового ТОВ «Офіс Менеджмент Груп».
Судом встановлено, що 01.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» передало, а Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» прийняло в суборенду приміщення, перелік яких наведений у пункті 1.1.1 Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі приміщення, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.
30.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжагро» та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» укладений договір про внесення змін до договору суборенди, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про заміну первісного орендаря ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» на нового орендаря ТОВ «Інжагро».
Відповідно до пункту 1.1. Договору про внесення змін від 30.04.2015 новий орендар приймає на себе всі права та зобов'язання первісного орендаря за основним договором щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної плати та/чи штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 2.1. Договору про внесення змін від 30.04.2015 до нового орендаря з 01.05.2015 переходять всі права та обов'язки первісного орендаря за основним договором.
Згідно з пунктом 2.2. Договору про внесення змін від 30.04.2015 на виконання умов основного договору суборендарем на користь первісного орендаря був внесений гарантійний платіж, що складає 434468 грн. 78 коп., крім того ПДВ 20% 86893 грн. 76 коп., всього - 521362 грн. 54 коп.
Відповідно до пункту 1.2.1. Договору суборенди №ДС662 строк суборенди становить з 01 травня 2014 року (дата початку строку суборенди) до 28 червня 2016 року (дата закінчення строку суборенди).
Згідно пункту 1.2.2. Договору суборенди №ДС662 з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі Приміщень Суборендар має право користуватися Приміщеннями у відповідності до мети суборенди.
Відповідно до пункту 1.5.1. Договору суборенди №ДС662 протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього Договору Суборендар зобов'язується перерахувати Орендарю гарантійний платіж в розмірі двохмісячної орендної плати, зазначеної у пункті 1.4.1.2. цього Договору.
Пунктом 1.5.2. Договору суборенди №ДС662 визначено, що гарантійний платіж буде утримуватись Орендарем протягом дії цього Договору як забезпечення сплати Суборендарем орендної плати та виконання інших обов'язків за цим Договором. Проценти по гарантійному платежу не нараховуються. Гарантійний платіж буде повернено Суборендарю протягом 28 днів після закінчення дії цього Договору при умові виконання Суборендарем усіх вимог пункту 1.5.3. цього Договору.
Відповідно до пункту 1.5.3. Договору суборенди №ДС662 гарантійний платіж підлягає поверненню Суборендарю тільки при припиненні дії цього Договору, відповідно до пункту 1.2. Договору та після виконання Суборендарем наступних умов: а) сплата всієї заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим Договором; b) виконання всіх зобов'язань перед Орендарем; c) сплата всіх витрат за можливий ремонт та прибирання, що передбачені цим Договором.
У відповідності до пункті 2.1. Договору суборенди №ДС662 Суборендар сплачує Орендарю: гарантійний платіж, згідно з умовами цього Договору; орендну плату, згідно з умовами цього Договору; плату за сервісне обслуговування, згідно з умовами цього Договору; плату за послуги, які надаються Орендарем Суборендарю за вимогою останнього і не включені до переліку сервісних послуг, встановленого цим Договором. Вартість, порядок надання, а також порядок та строки оплати таких послуг, обумовлюються додатковою угодою Сторін.
Відповідно до пункту 7.1. Договору суборенди №ДС662 Суборендар вступає у користування Приміщеннями у день підписання Сторонами Актів прийому-передачі Приміщення.
Згідно пункту 16.1. Договору суборенди №ДС662 цей Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє протягом строку суборенди, визначеного цим Договором, а в частині розрахунків - до повної оплати Суборендарем заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим Договором. У будь-якому випадку строк дії Договору становить до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору. Строк суборенди починається з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Приміщення. Сторони домовились про використання для розрахунків площі Приміщення за даним Договором методику БОМА (Standart Method for Measuring Floor Area in Office Buildings, ANSI/BOMA Z65/1-1996) в якості звичаю ділового обороту відповідно до статті 7 Цивільного кодексу України. Конкретні обміри Приміщення та Будівлі відповідно до даного Договору з урахуванням всіх факторів застосування методики БОМА відображаються в даному Договорі. Факт підписання даного Договору підтверджує згоду Сторін на застосування методики БОМА, конкретних обмірів Приміщення та Будівлі, а також розміру Орендної плати за даним Договором. Дострокове припинення дії цього Договору в односторонньому порядку не допускається, за виключенням випадків, вказаних в пунктах 16.3. та 16.5. цього Договору.
Дослідивши зміст Договору суборенди № ДС662, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди (піднайму).
До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
У пункті 1.4.1.2. Договору суборенди №ДС662 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 16.02.2015) сторони дійшли згоди, що починаючи з 01.05.2015 та до закінчення дії договору місячна ставка орендної плати за приміщення становить 180,75 грн., без ПДВ за один кв.м. на місяць, що є еквівалентом 16,50 дол США без ПДВ за офіційним курсом НБУ 10,9546 грн. за 1 дол США (станом на 31.03.2014); починаючи з 01.05.2015 та до закінчення дії договору суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 217234,39 грн., ПДВ - 43446,88 грн., всього - 260681,27 грн. за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 23796,61 дол США з ПДВ за офіційним курсом НБУ 10,9546 грн за 1 дол США (станом на 31.03.2014). Індексація орендної плати відбувається на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 1.4.2. Договору суборенди № ДС662 орендна плата здійснюється суборендарем наступним чином: протягом трьох банківських днів з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі Приміщень (без урахування дня, в який відбулась передача), Суборендар сплачує орендну плату за період з дня підписання акту прийому-передачі Приміщень по останній день поточного місяця (з урахуванням дня передачі). Розмір орендної плати за вказаний період визначається у відповідності до вищевказаної суми на підставі розрахунку наступним чином: орендна плата за один повний календарний місяць суборенди поділена на кількість днів у місяці, в якому відбулась передача Приміщень, помножена на кількість днів, що залишились до кінця місяця, включаючи день передачі.
Згідно пункту 2.2. Договору суборенди №ДС662 при здійсненні платежів, згідно з цим Договором, плата повинна здійснюватись в гривнях, у зазначений строк, безпосередньо на банківський рахунок Орендаря. Всі платежі, за винятком платежу, передбаченого пунктом 2.1.1. цього Договору, здійснюються на підставі рахунків, виставлених Орендарем. Рахунки, що виставляються Орендарем, будуть вважатися наданими Суборендарю належним чином, якщо їх направлено одним із наступних способів: 1) вручено Суборендарю з обов'язковою відміткою в Реєстрі Орендаря; 2) за допомогою підприємств поштового зв'язку. У випадку неотримання рахунку або його втрати до моменту проведення оплати по ньому, Суборендар зобов'язаний сплачувати платежі згідно отриманого рахунку за попередній період або, за його відсутності - згідно умов Договору, та в строк до 3 (Трьох) календарних днів до закінчення строків для сплати, передбачених пунктом 1.4.3., пунктом 3.1. Договору, письмово звернутись до Орендаря з проханням надати рахунок повторно. Після отримання рахунку за таким зверненням Суборендар зобов'язаний протягом 3 (Трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку сплатити на користь Орендаря різницю між фактично сплаченою сумою та сумою, що зазначена в наданому Орендарем рахунку. У випадку відсутності звернення Суборендаря до Орендаря щодо повторного надання рахунку/рахунків у передбачений вище термін, вони вважаються такими, що отримані Суборендарем в повному обсязі та підлягають оплаті згідно умов Договору.
Відповідно до пункту 2.3. Договору суборенди №ДС662 сторони погодились, що у випадку зростання офіційно встановленого Національним Банком України курсу долару США до гривні, який зафіксовано в пункті 1.4.1. Договору, Орендар має право здійснити індексацію-перерахунок платежів по орендній платі за цим Договором. Індексація-перерахунок проводиться не частіше, ніж один раз в місяць та здійснюється на дату виставлення рахунку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, за листопад 2015 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу суборендну плату у розмірі 545 035 грн. 00 коп., розраховану відповідно до положень пункту 1.4.1.2. Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 16.02.2015) та відповідно до пункту 2.3. Договору суборенди №ДС662 (23796,51 дол США * 22,903985 грн (курс гривні по відношенню до одного долара США станом на 30.10.2015 - дату складення рахунку).
Крім того, за грудень 2015 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу суборендну плату у розмірі 568 371 грн. 50 коп., розраховану відповідно до положень пункту 1.4.1.2 Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 16.02.2015) та відповідно до пункту 2.3. Договору суборенди №ДС662 (23796,51 дол США * 23,884656 грн (курс гривні по відношенню до одного долара США станом на 30.11.2015 - дату складення рахунку).
Позивачем до позовної заяви долучені копії відповідних рахунків-фактур (рахунок-фактура № ІН000002040 від 31.10.2015 на суму 545 035 грн. 00 коп. та рахунок-фактура № ІН000002324 від 30.11.2015 на суму 568 371 грн. 50 коп.) та копії актів надання послуг (акт надання послуг №1671 від 30.11.2015 на суму 545 035 грн. 00 коп. та акт надання послуг №1977 від 31.12.2015 на суму 568 371 грн. 50 коп.) за листопад-грудень 2015 року, а також докази їх направлення відповідачу (копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку) та отримання відповідачем (витяг з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень), що відповідає погодженим сторонами умовам виставлення позивачем рахунків на оплату відповідно до пункту 2.2. Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014.
Разом з тим, суд зазначає, що умова Договору суборенди №ДС662 про здійснення оплати на підставі виставленого рахунку по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунку, виставленого позивачем не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.
Так само, виставлення рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №3-3902к09.
При цьому, відповідно до пункту 2.2. Договору суборенди №ДС662, у випадку неотримання рахунку або його втрати до моменту проведення оплати по ньому, Суборендар зобов'язаний сплачувати платежі згідно отриманого рахунку за попередній період або, за його відсутності - згідно умов Договору.
Таким чином, враховуючи вищевикладені положення Договору суборенди № ДС662, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був сплачувати суборендні платежі навіть за відсутності виставленого позивачем рахунку на оплату.
Крім того, згідно пункту 1.4.3. Договору суборенди №ДС662 Орендар щомісячно (до першого числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги) надає Суборендарю два примірники Акту прийому-передачі орендних послуг за поточний місяць з розрахунком їх місячної вартості, а також виставляє рахунок на їх оплату, згідно умов Договору. Суборендар, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за поточним (розрахунковим) повертає один підписаний примірник Акту Орендарю. Якщо протягом зазначеного строку Суборендар не поверне підписаний Акт або не направить мотивованої претензії щодо якості послуг, послуги вважаються наданими належним чином.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу мотивованої претензії щодо якості послуг, суд дійшов висновку, що розмір суборендної плати за користування відповідачем об'єктом суборенди у листопаді 2015 року становить 545 035 грн. 00 коп. та у грудні 2015 року становить 568 371 грн. 50 коп., що, як встановлено судом, відповідає розміру нарахування суборендної плати, визначеному пунктом 1.4.1.2. Договору суборенди №ДС662 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 16.02.2015) та відповідно до пункту 2.3. Договору суборенди №ДС662.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно пункту 1.4.3. Договору суборенди №ДС662 наступні платежі сплачуються авансом щомісячно в термін з 1 (першого) по 10 (десяте) число поточного (розрахункового) місяця.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу суборендну плату за листопад 2015 року у розмірі 545 035 грн. 00 коп. у строк до 10 листопада 2015 року (включно) та суборендну плату за грудень 2015 року у розмірі 568 371 грн. 50 коп. у строк до 10 грудня 2015 року (включно).
Долученою позивачем до матеріалів справи копією довідки Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» вих. №58-4-21/70 від 28.01.2016 та копією довідки Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» вих. №60-4-6/25/831 від 20.11.2015 підтверджується, що
відповідач не сплатив позивачу суборендну плату за листопад та грудень 2015 року.
Факт несплати відповідачем суборендної плати за листопад-грудень 2015 року відповідачем не заперечувався.
Разом з тим, у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що з 27.08.2015 він фактично не користувався об'єктом оренди у зв'язку із застосуванням позивачем оперативно-господарської санкції у вигляді обмеження відповідачу доступу до орендованих приміщень, у зв'язку з чим, на думку відповідача, він звільняється від сплати суборендної плати за весь період, протягом якого об'єкт оренди не міг бути використаний відповідачем (на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України).
Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Нормами статті 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачена одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною.
За приписами частини 2 статті 236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини 1 статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Судом встановлено, що оперативно-господарська санкція була застосована позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку з поповнення суми гарантійного платежу за Договором суборенди №ДС662.
Так, пунктом 1.5.1. Договору суборенди №ДС662 передбачено, що протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього Договору Суборендар зобов'язується перерахувати Орендарю гарантійний платіж в розмірі двохмісячної орендної плати, зазначеної у пункті 1.4.1.2. цього Договору.
Сплата відповідачем гарантійного платежу у розмірі 521 362 грн. 54 грн. за Договором суборенди №ДС662 не заперечується позивачем та підтверджена при укладенні Договору про внесення змін від 30.04.2015 до Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014 (про заміну сторони у зобов'язанні) у пункті 2.2. договору.
Згідно з пунктом 1.5.6. Договору суборенди №ДС662 Суборендар зобов'язаний по закінченні першого, а потім другого року суборенди протягом 10 календарних днів з моменту направлення повідомлення-розрахунку від Орендаря поповнити суму гарантійного платежу до розміру, який дорівнює двом місячним орендним платам, виходячи з суми місячної орендної плати, діючої на початок другого, а потім третього року суборенди (у разі укладання договору на строк більше двох років) та обчисленої з урахуванням вимог пункту 2.3. та/або пункту 2.5. Договору. Зазначене вище повідомлення-розрахунок буде вважатись наданим Суборендарю належним чином, якщо направлено цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення за допомогою УДППЗ «Укрпошта» або особисто вручено кур'єром під розпис уповноваженої Стороною особи. Адреси для повідомлень зазначені в Розділі 17 даного Договору. У випадку зміни адреси або інших реквізитів, зазначених в даному Договорі, відповідна Сторона зобов'язана повідомити про це іншу Сторону в письмовому вигляді протягом десяти днів з моменту такої зміни. У випадку неповідомлення про зміну адреси або інших реквізитів належною адресою та належними реквізитами вважаються ті, що вказані в Розділі 17 даного Договору. У випадку, якщо поштове повідомлення було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат був належним чином повідомлений.
Згідно з пунктом 2.3. Договору суборенди №ДС662 сторони погодились, що у випадку зростання офіційно встановленого Національним Банком України курсу гривні до долару США, який зафіксовано в пункті 1.4.1. договору, орендар має право здійснити індексацію-перерахунок платежів по орендній платі за цим договором; індексація-перерахунок проводиться не частіше, ніж один раз в місяць та здійснюється на дату виставлення рахунку.
За офіційно встановленим Національним Банком України курсом гривні до долару США станом на початок другого року суборенди - 01.05.2015, розмір місячної орендної плати за договором суборенди у відповідності до пункту 1.4.1.2 договору становив 500 843,25 грн. (23796,61 доларів США х 21,046832 грн. - курс 1 долара по відношенню до гривні), та відповідно, сума гарантійного платежу згідно вимог пункту 1.5. Договору суборенди №ДС662 повинна була складати 1 001 686,51 грн.
Таким чином, станом на початок другого року суборенди розмір гарантійного платежу становив 1 001 686 грн. 51 коп., у зв'язку з чим відповідач повинен був доплатити позивачу частину грошових коштів у якості гарантійного платежу у сумі 480 323 грн. 97 коп. (враховуючи сплачену частину гарантійного платежу у сумі 521 362 грн. 54 коп.).
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом вих. №4685 від 29.07.2015, в якому просив протягом 10 банківських днів з моменту його отримання доплатити суму гарантійного платежу у розмірі 480 323 грн. 97 коп. (разом з ПДВ).
Зазначений лист був отриманий відповідачем 10.08.2015, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом банку на ньому за №15/17139, з огляду на що відповідач повинен був поповнити гарантійний платіж на суму 480 323 грн. 97 коп. у строк до 25.08.2015 включно.
Однак, у вказаний строк відповідач свій обов'язок з поповнення суми гарантійного платежу у розмірі 480 323 грн. 97 коп. не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 480 323 грн. 97 коп.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач навмисно направив повідомлення про необхідність поповнення гарантійного платежу з простроченням на 1,5 місяці, чекаючи на здорожчання курсу іноземної валюти, не приймаються судом до уваги, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача.
Пунктом 5.1. Договору суборенди №ДС662 передбачено, що суборендар протягом усього строку суборенди, при умові належного виконання своїх зобов'язань, має право цілодобового доступу до Приміщень.
За змістом пункту 5.4. Договору суборенди №ДС662 у випадку прострочення сплати орендної плати, плати за сервісне обслуговування, та/або порушення строків виконання зобов'язань, передбачених пунктом 1.5. розділу 1 цього Договору, Орендар має право застосувати до Суборендаря оперативно-господарські санкції, а саме: обмежити доступ Суборендаря до Приміщень (обмеження доступу включає заборону, в тому числі шляхом опечатування Приміщень, входити до Приміщень, забирати, виносити, вивозити будь-яке майно, що знаходиться в Приміщеннях, користуватися Приміщеннями його працівникам, представникам, відвідувачам або іншим особам, що діють від імені або в інтересах Суборендаря); частково або повністю припинити надання сервісних послуг та/або відключити Суборендаря від систем електро- водо- і теплопостачання до моменту повного погашення заборгованості, включаючи штрафні санкції.
Відповідно до пункту 5.5. Договору суборенди №ДС662 Орендар зобов'язаний письмово повідомити Суборендаря за день до запланованого застосування оперативно-господарських санкцій, передбачених даним Договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі №910/24231/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017, встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом вих. №4833 від 25.08.2015, в якому з посиланням на пункти 5.4, 5.4.1 договору суборенди, якими передбачено право орендаря застосувати до суборендаря оперативно-господарські санкції, в тому числі обмежити доступ суборендаря до приміщення, повідомляв АБ «Укргазбанк» про необхідність з'явитися уповноваженим представникам 27 серпня 2015 року за адресою: м. Київ, проспект Московський 9, для участі в опечатуванні приміщень, які суборендуються банком згідно пункту 1.1 Договору суборенди №ДС662. Зазначений лист позивач просив вважати повідомленням про застосування оперативно-господарських санкцій, встановлених пунктом 5.4. Договору суборенди №ДС662.
Представник позивача зазначає, що 27.08.2015 приміщення, які перебували у суборенді відповідача, були опечатані, про що було складено відповідні акти заборони доступу та опечатування нежитлових приміщень (відповідні копії актів заборони доступу та опечатування нежитлових приміщень від 27.08.2015 долучено позивачем до додаткових письмових пояснень від 04.03.2016).
Таким чином, з 27.08.2015 відповідач фактично був позбавлений можливості користуватися об'єктом оренди у зв'язку із застосуванням позивачем оперативно-господарської санкції у вигляді обмеження доступу відповідача до орендованих приміщень. При цьому, з огляду на встановлений судом факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо вчасного та у повному обсязі внесення суми гарантійного платежу за Договором суборенди №ДС662 за другий рік користування об'єктом оренди, суд вважає правомірними дії позивача щодо застосування вищевказаної оперативно-господарської санкції, умови застосування якої погоджені сторонами у Договорі суборенди №ДС662.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що згідно акту від 27.08.2015 відповідачеві заблоковано доступ до суборендованого приміщення за прострочення відповідачем виконання зобов'язання лише на 1 календарний день не впливають на законність обраної позивачем оперативно-господарської санкції, оскільки умови погодженого сторонами пункту 5.4. Договору суборенди №ДС662 встановлюють можливість її застосування, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язань, передбачених пунктом 1.5. розділу 1 цього Договору (поповнення гарантійного платежу), незалежно від кількості днів прострочення виконання відповідачем такого зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Суд зазначає, що застосування такої оперативно-господарської санкції до відповідача як обмеження доступу в приміщення у зв'язку з несплатою відповідачем частини гарантійного платежу за другий рік користування об'єктом оренди не є підставою для звільнення останнього від плати за весь час, протягом якого суборендар не міг фактично користуватися об'єктом оренди, оскільки підставою для застосування такої санкції є порушення орендарем зобов'язань за договором та відповідна обставина залежить від орендаря та є такою, за яку він відповідає, тобто у випадку сплати відповідачем частини гарантійного платежу у розмірі 480 323 грн. 97 коп. він мав би можливість користуватися об'єктом оренди за Договором суборенди №ДС662.
У матеріалах справи, крім цього, відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача з приводу неможливості користування суборендованим приміщенням та/або правомірності нарахування платежів за договором.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими твердження скаржника щодо звільнення його від сплати суборендної плати за весь період, протягом якого об'єкт оренди не міг бути використаний відповідачем (на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України), а саме з 27.08.2015 у зв'язку із застосуванням позивачем оперативно-господарської санкції у вигляді обмеження доступу відповідача до об'єкта суборенди.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу суборендну плату за листопад 2015 року у розмірі 545 035 грн. 00 коп. у строк до 10 листопада 2015 року (включно) та суборендну плату за грудень 2015 року у розмірі 568 371 грн. 50 коп. у строк до 10 грудня 2015 року (включно).
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 88 507 грн. 98 коп. вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року та 88 233 грн. 77 коп. вартості сервісного обслуговування за грудень 2015 року.
Згідно пункту 3.1. Договору суборенди №ДС662 Суборендар сплачує Орендарю вартість спожитих послуг щомісячно з 1 (першого) по 10 (десяте) число наступного за поточним (розрахунковим) місяцем.
Відповідно до пункту 3.2. Договору суборенди №ДС662 Орендар щомісячно (до першого числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги) надає Суборендарю два примірники Акту прийому-передачі сервісних послуг за поточний місяць з розрахунком їх місячної вартості, а також виставляє рахунок на їх оплату. Суборендар, не пізніше 5 (П'ятого) числа місяця, наступного за поточним (розрахунковим) повертає один підписаний примірник Акту Орендарю. Якщо протягом зазначеного строку Суборендар не поверне підписаний Акт або не направить мотивованої претензії щодо якості послуг, послуги вважаються наданими належним чином. Наявність мотивованої претензії не звільняє Суборендаря від оплати сервісних послуг в строк, встановлений Договором. У випадку задоволення претензії Суборендаря щодо якості послуг, Орендар здійснює зарахування здійсненої Суборендарем переплати в рахунок майбутніх платежів за сервісні послуги.
Згідно з пунктом 3.3. Договору суборенди №ДС662 сума плати за сервісне обслуговування залежить від зміни місячного обсягу спожитих послуг, від сезонності виконання робіт та від тарифів на електричну та теплову енергію, газ, водопостачання та водовідведення, або на інші послуги, зазначені в пункті 3.4 цього Договору. У випадку такої зміни Орендар, на вимогу Суборендаря, надає Суборендарю відповідні підтверджуючі документи.
Відповідно до пункту 3.4. Договору суборенди №ДС662 Орендар зобов'язується здійснювати сервісне обслуговування згідно умов цього Договору. Сторони домовились, що за попереднім розрахунком вартість зазначених в пункті 3.4. цього Договору експлуатаційних послуг (крім пунктів: 3.4.1, 3.4.7, 3.4.8, 3.4.10, 3.4.13, 3.4.14. Договору) становить 50 гривень, ПДВ 10 гривень, всього 60 гривень за 1 кв. м. (один квадратний метр) Приміщень за місяць. Зазначена сума коригується в порядку, вказаному в пункті 3.3 цього Договору.
До складу місячного сервісного обслуговування включається: відшкодування витрат Орендаря на організаційні заходи по наданню Суборендарю сервісних послуг (менеджмент) в розмірі трьох відсотків від суми орендної плати за місяць; відшкодування витрат Орендаря на обслуговування котельної (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на вивіз сміття (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на миття зовнішніх вікон та фасадів Будівель (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на озеленення та благоустрій прилеглої території та холів будівель (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на здійснення заходів, необхідних для охорони Будівлі, цілодобову охорону території, що забезпечується Орендарем або призначеною Орендарем незалежною охоронною фірмою, що має всі необхідні дозволи (ліцензії) та відшкодування витрат Орендаря на утримання охоронної та пожежної сигналізації, включаючи електронні та інші засоби спостереження (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85кв.м.); відшкодування витрат Орендаря по оплаті фактично спожитої електроенергії в суборендованих Приміщеннях згідно показників лічильників; відшкодування витрат Орендаря по оплаті фактично спожитої електроенергії приміщень спільного користування (розрахунки здійснюються відповідно до показників електролічильника, встановленого у приміщеннях спільного використання, та чинних тарифів, й пропорційно до розміру зайнятої Суборендарем площі приміщень спільного користування); відшкодування витрат Орендаря на водопостачання та водовідведення в суборендованих Приміщеннях та/або в приміщеннях спільного використання (для розрахунків використовується загальна площа Приміщень 1 та 3-8, що дорівнює 965,35 кв.м., розрахунки для Приміщення 2 проводяться згідно показників лічильника); відшкодування витрат Орендаря на опалення суборендованих Приміщень та приміщень спільного використання та обслуговування тепломереж (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на страхування Приміщень (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення в суборендованих Приміщеннях та/або в приміщеннях спільного використання (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на забезпечення електроенергією приміщень спільного користування (розрахунки здійснюються відповідно до показників електролічильника, встановленого у приміщеннях спільного використання, та чинних тарифів, й пропорційно до розміру зайнятої Суборендарем площі приміщень спільного користування); відшкодування витрат Орендаря на забезпечення електроенергією суборендованих Приміщень згідно показників лічильників; відшкодування витрат Орендаря на обслуговування ліфтів (для розрахунків використовується площа Приміщень 4,5,6,7,8, що дорівнює 678,50 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря на обслуговування систем кондиціювання та/або обслуговування системи вентиляції суборендованих Приміщень та приміщень спільного використання (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування інших витрат Орендодавця (Орендаря) на утримання Бізнес Центру (реклама, тощо). Для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.; користування скринькою для кореспонденції №87; відшкодування витрат Орендаря на обслуговування трансформаторної підстанції (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); прибирання снігу та льоду з будівель та прилеглої території протягом зимового періоду (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); щоденного прибирання території та приміщень спільного використання (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.); відшкодування витрат Орендаря по обслуговуванню вогнегасників у приміщеннях спільного використання та в Приміщеннях (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.).
Позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних рахунків-фактур (рахунок-фактура № ІН000002421 від 30.11.2015 на суму 88 507 грн. 98 коп. та рахунок-фактура № ІН000002695 від 31.12.2015 на суму 88 233 грн. 77 коп.) та копії актів надання послуг (акт надання послуг №1792 від 30.11.2015 на суму 88 507 грн. 98 коп. та акт надання послуг № 2007 від 31.12.2015 на суму 88 233 грн. 77 коп.) за листопад-грудень 2015 року, а також докази їх направлення відповідачу (копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку) та отримання відповідачем (витяг з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень), що відповідає погодженим сторонами умовам виставлення позивачем рахунків на оплату відповідно до 2.2. Договору суборенди №ДС662.
Суд зазначає, що умова пункту 3.2. Договору суборенди №ДС662 про здійснення оплати на підставі виставленого рахунку по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати, крім того, як уже зазначалося судом, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.
Таким чином, відповідач, з огляду на положення пункту 3.1. Договору суборенди №ДС662, повинен був сплатити позивачу вартість сервісного обслуговування за листопад 2015 року у розмірі 88 507 грн. 98 коп. у строк до 10.12.2015 (включно) та вартість сервісного обслуговування за грудень 2015 року у розмірі 88 233 грн. 77 коп. у строк до 11.01.2016 (включно), враховуючи, що 10.01.2016 був вихідним днем (неділя) - відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу вартість сервісного обслуговування за листопад та грудень 2015 року, що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією довідки Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» вих. № 58-4-21/70 від 28.01.2016, та факт несплати відповідачем вартості сервісного обслуговування за листопад-грудень 2015 року не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Позивач, заперечуючи проти стягнення з нього коштів за сервісне обслуговування Приміщення за листопад та грудень 2015 року, як і проти стягнення заборгованості з суборендної плати за вказаний період, про що вказувалося вище, посилається на те, що сума плати за сервісне обслуговування залежить від зміни місячного обсягу фактично спожитих послуг, однак з 27.08.2015 об'єкт суборенди був опечатаний позивачем та відповідач не мав можливості ним користуватися, у зв'язку з чим відповідач стверджує, що послуги з опалення, кондиціювання, вентиляції, електроенергії, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, інші послуги йому не надавались, а отже, у нього відсутній обов'язок їх сплачувати.
При цьому, відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір наданих йому послуг з обслуговування систем опалення та тепломереж, обслуговування систем вентиляції, послуг з охорони, вивезення сміття, тощо, оскільки у долучених позивачем до матеріалів справи копіях відповідних актів надання послуг не зазначено найменування об'єкту, на якому надавались вказані послуги, а тому відповідач вказує на необґрунтованість нарахованої позивачем вартості вказаних послуг, яка повинна сплачуватись (відшкодовуватись) відповідачем відповідно до положень пункту 3.4 Договором суборенди №ДС662 (пропорційно займаної площі або відповідно до показників лічильників).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач також зазначав, що наданий позивачем журнал реєстрації показань електроенергії, спожитої відповідачем, не є належним доказом, оскільки позивач має прямий договір з постачальником відповідних послуг та повинен був сплачувати відповідні рахунки, які суду не надано. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів страхування об'єкта суборенди, в той час як у вартість сервісного обслуговування включена сума відшкодування витрат зі страхування приміщення.
З огляду на вищевикладене, відповідач заперечує щодо розміру нарахованої позивачем плати з сервісного обслуговування за листопад - грудень 2015 року та вказує на відсутність підстав для її сплати відповідачем у зв'язку з фактичним невикористанням об'єкту оренди у вказаний період.
Вищезазначені доводи відповідача не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Так, у письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції 25.03.2016, позивач зазначив, що показники спожитої електроенергії згідно показань лічильників надаються до бухгалтерії позивача інженерною службою щомісячно по кожному суборендарю та по приміщенням спільного використання (місця спільного користування: коридори, ліфти, холи, сходи тощо). Так, згідно показників за листопад 2015 року в суборендованому приміщенні відповідачем спожито 1313 кВт/год, та за приміщення спільного використання - 171 кВт/год; згідно показників за грудень 2015 року в суборендованому приміщенні відповідачем спожито 879 кВт/год, та за приміщення спільного використання - 171 кВт/год.
Суд зазначає, що вказані показники відображені в рахунках на оплату сервісних послуг, наданих суборендарю та в актах надання послуг за листопад - грудень 2015 року.
При цьому, сервісна послуга, передбачена пунктом 3.4.1. Договору №ДС662 - відшкодування витрат Орендаря на організаційні заходи по наданню Суборендарю сервісних послуг (менеджмент), розраховується в розмірі трьох відсотків від суми орендної плати за місяць суборенди.
Так, позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних актів, складених між позивачем та організаціями, які надають відповідні послуги, та які підтверджують факт надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Інжагро», зокрема, з газопостачання, обслуговування котельні, ліфтів, систем вентиляції, систем водопостачання, каналізації, обслуговування трансформаторної підстанції, електромереж, вивезення сміття, послуги з прибирання та догляду прибудинкової території, послуг з охорони, технічного обслуговування вантажопідйомного обладнання у листопаді - грудні 2015 року.
При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача з приводу того, що у деяких актах не зазначена адреса надання послуг, у зв'язку з чим позивачем не доведено, що відповідні послуги були надані саме за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9 (адреса об'єкту суборенди), оскільки жодних доказів, які б спростовували факт надання вищевказаних послуг саме за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9 відповідачем суду не надано.
Водночас, позивач у письмових поясненнях від 25.03.2016 зазначив, що в актах надання послуг №53 від 31.12.2015, №43 від 30.11.2015 (обслуговування котельні, ліфтів, вентиляції, систем водопостачання, тощо) від ФОП Зінченко Р.М. зазначене місце складання актів - м. Київ (Кияни). Оскільки власником і орендодавцем бізнес центру «Форум Парк Плаза» по Московському проспекту, 9 у м. Києві є ПАТ «Кияни», вказані акти надання послуг з ФОП Зінченко Р.М. є належним доказом сервісного обслуговування та відшкодування вказаних витрат відповідачем.
Крім того, позивач зазначив, що пункт 3.4.9. Договору суборенди №ДС662 (відшкодування витрат Орендаря на водопостачання та водовідведення в суборендованих Приміщеннях та/або в приміщеннях спільного використання (для розрахунків використовується загальна площа Приміщень 1 та 3-8, що дорівнює 965,35 кв.м., розрахунки для Приміщення 2 проводяться згідно показників лічильника) та пункт 3.4.12. Договору суборенди №ДС662 (відшкодування витрат Орендаря на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення в суборендованих Приміщеннях та/або в приміщеннях спільного використання (для розрахунків використовується загальна площа приміщень 1201,85 кв.м.) передбачають оплату вказаних сервісних послуг, а тому безпідставним є твердження відповідача про відсутність у Договорі суборенди №ДС662 такої послуги як забезпечення відповідача водою та, відповідно, відсутність обов'язку відповідача сплачувати її вартість.
Також, позивач зазначив, що відповідно до пункту 5.3. Договору оренди №Д559 від 01.05.2014 (укладеного між Публічним акціонерним товариством «Кияни» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» (орендар)) до укладення Орендарем (ТОВ «Інжагро») договорів з відповідними службами міста (комунальними підприємствами, підприємствами постачання електроенергії, газопостачання, водо забезпечення, водовідведення та інше) Орендар відшкодовує вартість спожитої електроенергії та наданих комунальних та сервісних послуг Орендодавцю (ПАТ «Кияни») на підставі виставлених останнім рахунків.
Отже, ТОВ «Інжагро» мало право відшкодовувати ПАТ «Кияни» спожиті суборендарями електроенергію та водопостачання, водовідведення, оскільки за вимогами ПАТ «Київенерго», ПАТ АК «Київводоканал» договори на постачання електроенергії, води укладаються з власником нерухомого майна (тобто, договори укладено з ПАТ «Кияни»).
Крім того, позивач у письмових поясненнях зазначив, що для укладення договору з новим споживачем необхідно виконати багато додаткових вимог, отримати технічні умови, що потягне додаткові грошові витрати та в підсумку буде відбуватися за рахунок суборендарів.
Водночас, із приводу тверджень відповідача про надання послуг з охорони в один і той же період різними виконавцями, позивач зазначив, що ФОП Кузнєцов Ю.В. надав ТОВ «Інжагро» послуги фізичної охорони (організація роботи охоронників території, видачі ключів тощо), а УДСО обслуговувало охоронну сигналізацію (тривожну кнопку).
Також, суд зазначає, що згідно з пунктом 3.4. Договору суборенди №ДС662 до складу місячного сервісного обслуговування, зокрема, включається: відшкодування витрат Орендаря по оплаті фактично спожитої електроенергії в суборендованих Приміщеннях згідно показників лічильників; відшкодування витрат Орендаря на водопостачання та водовідведення в суборендованих Приміщеннях та/або в приміщеннях спільного використання (для розрахунків використовується загальна площа Приміщень 1 та 3-8, що дорівнює 965,35 кв.м., розрахунки для Приміщення 2 проводяться згідно показників лічильника); відшкодування витрат Орендаря на забезпечення електроенергією суборендованих Приміщень згідно показників лічильників.
У письмових поясненнях від 12.04.2016 позивач зазначив, що відповідач споживав електроенергію у суборендованому приміщенні, оскільки в ньому працювало обладнання - водонагрівач (бойлер) - 1 од., кондиціонери (спліт - система) - 3 од. При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів відкриття приміщень від 04.01.2016, в яких зазначено, що водонагрівачі, витяжки, кондиціонери працюють в автоматичному режимі.
Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача щодо відключення вказаних приладів суду надано не було.
Крім того, у письмових поясненнях позивач вказав на те, що послуги водопостачання, нараховані у рахунках за листопад, грудень 2015 року тільки щодо приміщень, де відсутній лічильник води, а нарахування здійснювалося по метражу, про що свідчать рахунки - фактури на оплату сервісних послуг.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи докази страхування приміщень, зокрема, копію договору добровільного страхування, укладеного з ПрАТ «СК «АХА Страхування».
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими здійснені позивачем розрахунки вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року у сумі 88 507 грн. 98 коп. та за грудень 2015 року у сумі 88 233 грн. 77 коп., порядок розрахунку та розмір яких не був спростований відповідачем належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги відповідача з приводу того, що у нього відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість сервісного обслуговування за листопад - грудень 2015 року з огляду на те, що з 27.08.2015 він фактично не користувався об'єктом суборенди є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, позивач правомірно застосував по відношенню до відповідача оперативно-господарську санкції у вигляді обмеження доступу відповідачу до приміщень, що не звільняє відповідача обов'язку сплачувати позивачу вартість сервісного обслуговування за період застосування оперативно-господарської санкції.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 31.12.2015 звернувся до відповідача із листом вих. №5395, в якому, посилаючись на пункт 16.3. Договору суборенди №ДС662 та заборгованість відповідача зі сплати суборендної плати та сервісного обслуговування, повідомив відповідача про відмову від Договору суборенди №ДС662 та просив вважати Договір суборенди №ДС662 від 19.04.2014 припиненим з дати отримання вказаного листа (вказаний лист був отримано представником відповідача, що підтверджується відповідною відміткою на ньому).
Відповідно до пункту 16.3. Договору суборенди №ДС662 цей Договір може бути припинений в будь-який час до закінчення строку його дії шляхом односторонньої відмови Орендаря від Договору у випадку, якщо, зокрема, a) Суборендар один чи більше разів прострочив сплату орендної плати та/чи сервісних послуг проти встановлених цим Договором термінів платежу.
Водночас, за змістом пункту 16.3. Договору суборенди №ДС662 дострокове припинення дії цього договору не звільняє суборендаря від зобов'язання зі сплати заборгованості по орендній платі, сервісним та іншим платежам за цим Договором та від сплати штрафних санкцій і відшкодування збитків, нанесених орендарю діями/бездіяльністю суборендаря.
Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, з дати отримання відповідачем листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» вих. №5395 від 31.12.2015 Договір суборенди №ДС662 від 19.04.2014 є розірваним.
Однак, вказаний договір за період стягнення заборгованості (листопад - грудень 2015 року) був чинним, акт приймання-передачі приміщення від суборендаря орендарю сторонами не складався, не підписувався (тобто приміщення повернуто не було).
Посилання відповідача на те, що фактично Приміщення було передано позивачеві та що акти від 27.08.2015 за своєю правовою природою є фактичною передачею Приміщення позивачу за актом прийому-передачі є безпідставними, оскільки акти від 27.08.2015 складені на підставі пункту 5.4.1. Договору суборенди №ДС662 та підтверджують факт застосування до відповідача відповідної оперативно-господарської санкції (заборона доступу шляхом опечатування приміщення) та не свідчать про передачу позивачу 27.08.2015 спірного Приміщення із суборенди відповідача.
Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» у розмірі 1 290 148 грн. 25 коп. (суборендна плата за листопад 2015 року у сумі 545 035 грн. 00 коп., вартість сервісного обслуговування за листопад 2015 року у розмірі 88 507 грн. 98 коп., суборендна плата за грудень 2015 року у сумі 568 371 грн. 50 коп. та вартість сервісного обслуговування за грудень 2015 року у розмірі 88 233 грн. 77 коп.) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 1 290 148 грн. 25 коп., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» суми основного боргу у розмірі 1 290 148 грн. 25 коп. та їх задоволення у повному обсязі.
Позивачем у позовній заяві також заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення сплати суборендної плати за листопад 2015 року у сумі 33 508 грн. 45 коп. за період з 11.11.2015 по 31.12.2015 та пеню за прострочення сплати суборендної плати за грудень 2015 року у сумі 14 388 грн. 36 коп. за період з 11.12.2015 по 31.12.2015.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 12.1. Договору суборенди №ДС662 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та вимогами цього Договору. Сума неустойки (штрафу, пені) нараховується на суму заборгованості з урахуванням ПДВ. На суму нарахованої неустойки (штрафу, пені) не нараховується ПДВ.
Згідно пункту 12.2. Договору суборенди №ДС662 у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим Договором (порушення умов пункту 1.4. цього Договору), Суборендар зобов'язується сплатити Орендарю неустойку в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою неустойка, яка зазначена у пункті 12.2. Договору суборенди №ДС662, є пенею, оскільки її нарахування здійснюється від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.
Так, відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає його арифметично вірним та обґрунтованим (зокрема, розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) і погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» пені за прострочення сплати суборендної плати за листопад 2015 року у сумі 33 508 грн. 45 коп. та пені за прострочення сплати суборендної плати за грудень 2015 року у сумі 14 388 грн. 36 коп., що разом становить 47 896 грн. 81 коп., у повному обсязі.
Із приводу заявленого позивачем у позовній заяві до стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17 701 грн. 60 коп. за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно пункту 12.3. Договору суборенди №ДС662 у випадку несвоєчасної сплати Суборендарем плати за сервісне обслуговування Приміщення (порушення умов пункту 3 цього Договору) Суборендар, в залежності від строку прострочення, сплачує Орендарю штраф в розмірі: а) за прострочення від двох до п'яти календарних днів від встановленого строку - 10% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг; б) за прострочення від шести до десяти календарних днів від встановленого строку - 20% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг; в) за прострочення більше десяти календарних днів від встановленого строку - 30% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг. Строк прострочення обліковується в календарних днях, починаючи з дня, наступного за останнім днем строку оплати (п. 3.1 Договору) та закінчуючи днем фактичної оплати.
Як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість сервісного обслуговування за листопад 2015 року в строк до 10.12.2015, однак свого обов'язку зі сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року не здійснив.
Враховуючи вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року у сумі 88 507 грн. 98 коп.) на підставі п.п. б) пункту 12.3. Договору суборенди №ДС662.
Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» штрафу в розмірі 17 701 грн. 60 коп. за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 79 010 грн. 00 коп. за період з 25.08.2015 по 31.12.2015 за прострочення поповнення суми гарантійного платежу.
Відповідно до пункту 12.8. Договору суборенди №ДС662 у разі несвоєчасного надання/поповнення (порушення умов пункту 1.5. розділу 1 цього Договору) гарантійного платежу, Суборендар зобов'язаний сплатити Орендарю неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою неустойка, яка зазначена у пункті 12.8. Договору суборенди №ДС662, є пенею, оскільки її нарахування здійснюється від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.
Як встановлено судом, станом на початок другого року суборенди розмір гарантійного платежу становив 1 001 686 грн. 51 коп., у зв'язку з чим відповідач повинен був доплатити позивачу частину грошових коштів у якості гарантійного платежу у сумі 480 323 грн. 97 коп. (враховуючи сплачену частину гарантійного платежу у сумі 521362 грн. 54 коп.).
Судом встановлено, що відповідач повинен був поповнити гарантійний платіж на суму 480 323 грн. 97 коп. у строк до 25.08.2015 включно, однак, у вказаний строк відповідач свій обов'язок з поповнення суми гарантійного платежу у розмірі 480 323 грн. 97 коп. не виконав.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення поповнення суми гарантійного платежу, погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що обґрунтованим початком періоду нарахування пені є 26.08.2015, з огляду на встановлений судом строк виконання відповідачем свого обов'язку з поповнення суми гарантійного платежу - до 25.08.2015 включно, у той час, як позивач здійснював нарахування пені з 25.08.2015.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши здійснений судом першої інстанції перерахунок заявленої до стягнення суми пені за прострочення відповідачем поповнення суми гарантійного платежу у розмірі 480 323 грн. 97 коп. (в межах заявленого позивачем періоду нарахування та згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), погоджується із висновками місцевого господарського суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» пені у розмірі 78 220 грн. 43 коп. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» пені за прострочення поповнення гарантійного платежу у розмірі 79 010 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 78 220 грн. 43 коп.
Відповідач у апеляційній скарзі, посилаючись на пункт 12.4. Договору суборенди №ДС662, зазначає, що позивач не виставляв йому окремими рахунками суми штрафних нарахувань, передбачених пунктами 12.2., 12.3. договору, а тому штрафні санкції стягнуто судом безпідставно.
Зазначені доводи відповідача не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Так, за змістом пункту 12.4. Договору суборенди №ДС662 сума штрафних нарахувань, вказаних у пунктах 12.2., 12.3. договору, виставляється окремим рахунком та підлягає сплаті суборендарем протягом трьох днів з дати отримання такого рахунку.
Водночас, як уже неодноразово наголошувалося судом вище, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Отже, наявність або відсутність рахунку на сплату суми штрафних нарахувань не звільняє відповідача від обов'язку сплатити штрафні санкції, можливість застосування яких передбачена чинним цивільним законодавством та нарахування яких за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань передбачено умовами Договору суборенди №ДС662.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 718 грн. 18 коп. за період з 11.11.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати суборендної плати за листопад 2015 року, 3% річних у розмірі 385 грн. 56 коп. за період з 11.12.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року, 3% річних у розмірі 2 475 грн. 92 коп. за період з 11.12.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати суборендної плати за грудень 2015 року, 3% річних у розмірі 6 356 грн. 07 коп. за період з 25.08.2015 по 01.02.2016 (з огляду на заявлену позивачем кількість днів прострочення - 161 день та враховуючи, що кінцевою датою всіх інших розрахунків 3% річних позивачем вказано 01.02.2016, суд дійшов висновку, що 3% річних за прострочення поповнення гарантійного платежу позивач нараховує за період з 25.08.2015 по 01.02.2016) за прострочення поповнення суми гарантійного платежу, що разом становить 12 935 грн. 73 коп.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за прострочення сплати суборендної плати за листопад 2015 року, 3% річних за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року та 3% річних за прострочення сплати суборендної плати за грудень 2015 року, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» 3% річних у розмірі 3718 грн. 18 коп. за період з 11.11.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати суборендної плати за листопад 2015 року, 3% річних у розмірі 385 грн. 56 коп. за період з 11.12.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за листопад 2015 року та 3% річних у розмірі 2475 грн. 92 коп. за період з 11.12.2015 по 01.02.2016 за прострочення сплати суборендної плати за грудень 2015 року, правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.
Водночас, наданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення поповнення суми гарантійного платежу є необґрунтованим, оскільки позивач здійснює нарахування 3% річних з 25.08.2015, тоді як обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних є 26.08.2015, з огляду на встановлений судом строк виконання відповідачем свого обов'язку з поповнення суми гарантійного платежу - до 25.08.2015 включно.
З огляду на зазначене, згідно арифметично вірного перерахунку суду першої інстанції, розмір 3% річних за прострочення поповнення відповідачем суми гарантійного платежу становить 6 316 грн. 59 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 6316 грн. 59 коп.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 183 751 грн. 96 коп. за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 183 751 грн. 96 коп. за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором зазначив, що факт розірвання договору за ініціативою орендаря, незважаючи на причину такого розірвання, не може вважатись невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань суборендарем, тобто не може тягнути за собою настання правових наслідків у вигляді відповідальності суборендаря у відповідності до норм цивільного та господарського кодексів України.
Позивач із вказаними доводами суду першої інстанції у зазначеній частині не погоджується, наголошуючи в апеляційній скарзі, що стягнення з відповідача штрафу, встановленого пунктом 12.6. Договору суборенди №ДС662, є правомірним, оскільки сторони при підписанні й виконанні умов договору усвідомлювали його зміст. Штраф, передбачений умовами пункту 12.6. Договору суборенди №ДС662 від 19.04.2014, як зазначає позивач, мав забезпечити виконання відповідачем умов договору протягом всього строку суборенди, оскільки при укладанні вказаного договору позивач сподівався на отримання прибутку у вигляді орендної плати аж до 28.06.2016.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 183 751 грн. 96 коп. за дострокове припинення Договору суборенди №ДС662 та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.
Як встановлено судом, Договір суборенди №ДС662 був достроково припинений за ініціативою позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро») внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати суборендної плати та сплати вартості сервісного обслуговування, про що позивач повідомив відповідача листом вих. №5395 від 31.12.2015.
При цьому, у вказаному листі позивач повідомив відповідача про те, що оскільки Договір суборенди №ДС662 від 19.04.2014 розірваний у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати суборендної плати та інших платежів за вказаним договором, то на підставі пункту 12.6. Договору суборенди відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 1 705 114 грн. 50 коп. (3 * розмір орендної плати за грудень 2015 року, що становить 568 371 грн. 50 коп.).
Відповідно до пункту 1.5.4. Договору суборенди №ДС662 Орендар має право за власним рішенням в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість Суборендаря по платежам чи штрафним санкціям, встановленим цим Договором, а також витрати на ремонт предмету суборенди та інші витрати, спричинені невиконанням Суборендарем вимог цього Договору за рахунок гарантійного платежу, направивши Суборендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів з суми гарантійного платежу, яке одночасно є вимогою на поповнення суми гарантійного платежу до вказаного в пункті 1.5.1. цього Договору розміру.
Згідно з пунктом 12.5. Договору суборенди №ДС662 у випадку прострочення сплати орендної плати чи плати за сервісне обслуговування більше, ніж на 10 (Десять) робочих днів від встановленого строку, Орендар має право в односторонньому порядку погасити суму заборгованості по сплаті орендної плати чи плати за сервісне обслуговування за рахунок гарантійного платежу, у відповідності до пункту 1.5 цього Договору.
Відповідно до пункту 12.6. Договору суборенди №ДС662 у випадку дострокового припинення дії цього Договору внаслідок порушення Суборендарем своїх зобов'язань, встановлених цим Договором, Суборендар зобов'язується сплатити Орендарю штраф в розмірі двохмісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) по цьому Договору (вартість послуг суборенди), яка буде діяти на момент припинення дії цього Договору з урахуванням пп. 2.3., 2.5. цього Договору. За ініціативою Орендаря такий штраф може бути повністю або частково погашений за рахунок Гарантійного платежу.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення штрафу з відповідача у зв'язку з розірванням договору за ініціативою позивача внаслідок порушення суборендарем своїх зобов'язань за договором щодо сплати суборендної плати та сплати вартості сервісного обслуговування, оскільки це суперечить передбаченим законом підставам для відповідальності сторін договору.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Стаття 218 Господарського кодексу України визначає підстави господарсько-правової відповідальності. Так частини 1, 2 вказаної статті передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватись на майбутнє, оскільки надання послуг припинилось.
Зазначені висновки відповідають висновку Верховного Суду України, викладеному у рішенні від 10.03.2011 у справі №6-21581ск08 в подібних правовідносинах, який, відповідно, враховано колегією суддів при вирішення спору в даній справі в силу норм статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що предметом Договору №ДС662 є оренда (суборенда) майна, до обов'язків суборендаря, зокрема, входить сплата суборендної плати та вартості сервісного обслуговування, а отже і підставами відповідальності суборендаря можуть бути лише обставини невиконання або неналежного виконання ним таких обов'язків. Так, умовами договору передбачено штраф за прострочення сплати відповідачем вартості сервісного обслуговування та пеня за прострочення сплати суборендної плати.
Таким чином, сам факт розірвання договору за ініціативою орендаря, незважаючи на причину такого розірвання, не може вважатись невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань суборендарем, тобто не може тягнути за собою настання правових наслідків у вигляді відповідальності суборендаря. Крім того, Договір №ДС662 було розірвано з ініціативи позивача за порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати суборендної плати та інших платежів за вказаним договором, тому із цього часу зобов'язання між сторонами було припинено, а договірна санкція за дострокове розірвання договору (після фактичного розірвання договору й припинення зобов'язання) не може бути видом забезпечення зобов'язання, передбаченого статтями 546 та 549 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставним здійснене позивачем нарахування відповідачу штрафу у розмірі 1 705 114 грн. 50 коп. за розірвання Договору суборенди № ДС662 від 19.04.2014, та погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Інжагро» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» штрафу у зв'язку з розірванням Договору суборенди № ДС662 від 19.04.2014 у розмірі 1 183 751 грн. 96 коп.
При цьому, як встановлено судом, позивач на підставі пункту 1.5.4. та пункту 12.6. Договору суборенди №ДС662 частину штрафу, який передбачено пунктом 12.6. вказаного договору, погасив за рахунок сплаченого відповідачем гарантійного платежу за перший рік суборенди у розмірі 521 362 грн. 54 коп., тобто здійснив зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати штрафу.
Однак, з огляду на те, що суд дійшов висновку щодо безпідставності нарахування позивачем штрафу за розірвання Договору суборенди №ДС662, суд вважає неправомірним здійснене позивачем зарахування гарантійного платежу за перший рік суборенди у розмірі 521 362 грн. 54 коп. в рахунок погашення вказаного штрафу.
У свою чергу, оскільки порядок погашення наявної заборгованості (суборендна плата, вартість сервісного обслуговування, штрафні санкції) погоджений сторонами у пунктах 1.5.4., 12.5. та 12.6. Договору суборенди №ДС662, суд не має права самостійно здійснити зарахування сплаченого відповідачем гарантійного платежу у розмірі 521 362 грн. 54 коп. в рахунок погашення наявної заборгованості відповідача за Договором суборенди №ДС662 (в рахунок погашення суми основного боргу чи в рахунок погашення штрафних санкцій).
Крім того, порядок та умови повернення орендарем суборендарю гарантійного платежу визначені у пункті 1.5.3. Договору суборенди №ДС662, та, відповідно, повернення гарантійного платежу є самостійним окремим обов'язком орендаря, якому кореспондує право суборендаря вимагати такого повернення за певних умов.
Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву позивач також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з тим, що оперативно-господарська санкція щодо обмеження доступу відповідача до об'єкта оренди була застосована позивачем передчасно, та відповідач був позбавлений можливості користуватися орендованими приміщеннями. Крім того, відповідач зазначив, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великим та призведе до погіршення фінансового стану відповідача.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено відповідачу у зменшенні розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Дослідивши обставини даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди №ДС662, оскільки викладені відповідачем підстави для зменшення пені та штрафу не є винятковими обставинами, а розмір нарахованої позивачем пені та штрафу за несплату відповідачем суборендних платежів та вартості сервісного обслуговування є співрозмірним із розміром основного боргу.
При цьому, заборгованість відповідача за Договором суборенди №ДС662 існувала тривалий період та відповідачем не сплачувалась.
Крім того, судом було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» штрафу за розірвання Договору суборенди №ДС662 у сумі 1 183 751 грн. 96 коп. та частково задоволено вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати гарантійного платежу.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, заперечення скаржників, викладені у апеляційних скаргах, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжагро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1522/16 залишити без змін.
Матеріали справи №910/1522/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді С.А. Гончаров
А.І. Тищенко