05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Мазурик О.Ф., Кравець В.А.
при секретарі: Борисенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтогруп» про визнання незаконними дій, визнання недійсним договору та відшкодування моральної шкоди,
у листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ТОВ «Спецавтогруп», в якому, з урахуванням збільшення, надалі зменшення позовних вимог, просив визнати незаконними дії відповідачів по укладенню договору купівлі-продажу автомобіля «Лексус», оформленого довідкою - рахунком № 282089 від 11.01.2014 року, виданою ТОВ «Спецавтогруп»; визнати недійсною довідку - рахунок № 282089 від 11.01.2014 року, видану ТОВ «Спецавтогруп» та стягнути з відповідачів на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди по 50 000 грн. з кожного.
В обґрунтування позову зазначав, що автомобіль «Лексус» було придбано під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2. Проте остання без його згоди відчужила цей автомобіль через ТОВ «Спецавтогруп» ОСОБА_4. Про продаж автомобіля йому стало відомо лише в квітні 2014 року. ТОВ «Спецавтогруп» та ОСОБА_4 мали б бачити з паспорта продавця ОСОБА_2, що вона перебуває у шлюбі та витребувати від неї письмову згоду другого з подружжя. Проте, оскільки таких дій вчинено не було їх дії щодо придбання автомобіля є незаконними. Своїми спільними незаконними діями відповідачі завдали йому моральної шкоди.
Справа № 752/19551/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/11318/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2017 року позов задоволено частково. Дії ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ТОВ «Спецавтогруп» по укладенню договору купівлі- продажу автомобіля «Лексус», оформленого довідкою-рахунком № 282089 від 11.01.2014 року, виданою ТОВ «Спецавтогруп» визнано незаконними. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 14 500 грн. з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.10.2017 року стягнуто з відповідачів на користь позивача по 1 218 грн. судового збору з кожного.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд застосував спосіб захисту, який не передбачений ст. 16 ЦК України. Суд не врахував, що законодавець не передбачає недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а п. 43 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери не передбачено обов'язкового надання письмової згоди другого подружжя при відчуженні транспортного засобу. Суд не взяв до уваги, що позивач вже відновив свої порушені права, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили на його користь стягнуто компенсацію Ѕ частини вартості проданого автомобіля. Позивач не просив визнати договір купівлі - продажу автомобіля недійсним, а просив лише стягнути компенсацію його частки, чим схвалив дії по відчуженню автомобіля. Суд не зазначив у рішенні які саме вимоги закону порушили відповідачі. Статті 60,61, 65 СК України не можуть застосовуватися для визнання неправомірними дій ТОВ «Спецавтогруп» та ОСОБА_4. Крім того, суд не навів підстав для відшкодування моральної шкоди. Факт наявності моральної шкоди судом встановлено лише на підставі висновку соціально - психологічного дослідження № 04-10-16 спілки фахівців соціальних досліджень, який без дати, без свідоцтва, ліцензії на право проводити такі дослідження та давати висновки для суду. Крім того, експертом застосовано Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань, яка вже скасована і застосуванню не підлягає. Також суд не врахував що висновком передбачено розмір моральної шкоди 14 500 грн., проте суд стягнув таку суму з кожного відповідача, чим збільшив загальну суму моральної шкоди.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.10.2012 року.
На підставі договору-купівлі продажу № 485 від 09.08.2013 року з додатками до нього було придбано автомобіль «Лексус» 09.08.2013 року та зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2015 року, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.02.2016 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя встановлено, що подружні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було припинено з грудня 2013 року.
На підставі заяви № 33726458 від 11.01.2014 року, ОСОБА_2 11.01.2014 року зняла автомобіль з обліку для реалізації.
Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 282089 від 11.01.2014 року оформленого та виданого співвідповідачем ТОВ «Спецавтогруп», ОСОБА_2 відчужила 11.01.2014 року автомобіль ОСОБА_4 за 511 000 грн..
На підставі заяви № 34185286 від 21.01.2014 року ОСОБА_4 зняла автомобіль з обліку для реалізації та відчужила ОСОБА_9 за 450 000 грн., що підтверджується довідкою-рахунком серії ВІА № 229490 від 25.03.2014 року, оформлено ПП «Автоком Центр».
Відповідно до висновку соціально-психологічного дослідження № 04-10-16, позивачу завдана моральна шкода внаслідок таємного позбавлення його права власності на автомобіль «Лексус» і наслідків цього правопорушення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі вчинили незаконні дії при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля. Задовольняючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу завдана моральна шкода внаслідок таємного позбавлення його права власності на автомобіль «Лексус».
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної-причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без ії, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Тобто питання придбання спільного майна подружжя та розпорядженням таким майном врегульовано нормами сімейного законодавства.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2015 року, яке набрало законної сили встановлено, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та було продано ОСОБА_2 без згоди другого з подружжя. Цим рішенням задоволено позов ОСОБА_3 щодо стягнення компенсації за належну йому частку автомобіля та стягнуто на користь позивача 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 доларів США, як 1/2 частину доходу, отриманого від продажу автомобіля.
Суд першої інстанції не врахував, що права позивача щодо спільного сумісного майна подружжя були порушені другим з подружжя ОСОБА_2, а не будь - якими іншими особами, та такі права поновлені у спосіб, обраний самим ОСОБА_3, а саме шляхом стягнення вартості 1/2 частини автомобіля.
Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 за захистом права, яке вже відновлене у інший, обраний самим позивачем спосіб, та помилково визнав повторно дії ОСОБА_2 щодо відчуження автомобіля неправомірними.
Той факт, що у справі про поділ майна подружжя позивач не ставив як окрему позовну вимогу - визнання дій другого з подружжя щодо продажу автомобіля без його згоди незаконними, дані обставини були предметом судового розгляду та саме встановлення цих обставин слугувало підставою для задоволення позову про стягнення компенсації за 1/2 частину автомобіля.
Відтак суд першої інстанції безпідставно визнав як окремий спосіб захисту порушеного права дії ОСОБА_2 по укладенню договору купівлі - продажу автомобіля незаконними.
Визнаючи незаконними дії ОСОБА_4 та ТОВ «Спецавтогруп» по укладенню договору купівлі - продажу автомобіля суд першої інстанції виходив з положень ст. 65 СК України. Разом з тим дана норма регулює сімейні відносини та не може застосовуватися до цивільних правовідносин з іншими особами.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в частині визнання дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ТОВ «Спецавтогруп» по укладенню договору купівлі- продажу автомобіля «Лексус», оформленого довідкою-рахунком № 282089 від 11.01.2014 року, виданою ТОВ «Спецавтогруп» незаконними підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Особа набуває право на відшкодування моральної шкоди, якщо право на таке відшкодування, передбачено законом або умовами договору.
Зокрема, право на відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 23 ЦК України, у якій зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 цього ж Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Нормами сімейного законодавства, які регулюють питання спільного майна подружжя та розпорядження таким майном відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Для відшкодування моральної шкоди за ст. 1167 ЦК України необхідна одночасна наявність таких елементів як: шкода, дії особи щодо вчинення шкоди, вина особи та причинний зв'язок між діями особи та шкодою.
У даній справі таких обставин не встановлено.
Автомобіль без згоди позивача віджучила ОСОБА_2 Правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 щодо відчуження спільного майна подружжя врегулювані ст. 65 СК Укрїни, яка не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді