06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Вербової І.М.,
суддів Шахової О.В., Поливач Л.Д.,
при секретарі Іваницькій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 19 вересня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду (а. с. 91-92).
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, надіслати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Апеляційного суді міста Києва від 19 жовтня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1, в частині оскарження ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, повернута апелянту (а.с.111).
Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала про залишення позовної заяви без розгляду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачка двічі не з'явилась в судове засідання через незадовільний стан свого здоров'я. Цей факт був належно підтверджений медичними довідками.
Справа № 759/33684/17
№ апеляційного провадження 22-ц/796/11414/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О. В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Крім того, остання зверталась до суду із заявою, у якій просила не розглядати справу без її участі та заперечувала проти ухвалення заочного рішення, що проігнорував суд першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.
Представник Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року (а.с.66) відкрито провадження у даній справі.
Справа призначалась до розгляду двічі - на 07 серпня та 19 вересня 2017 року. Позивачка в судові засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується відповідними зворотними повідомленнями (а.с.70, 83).
З матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2017 року представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання з причини прийняття участі в іншому судовому процесі (а.с.71-72). Крім того, ОСОБА_1 також подала заяви про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з гіпертонічною хворобою, а також заперечення проти розгляду справи у її відсутності та ухвалення заочного рішення у даній справі (а.с.80, 81).
В день судового засідання, 19 вересня 2017 року, ОСОБА_1 повторно, особисто подала через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я (а.с.86).
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу від 19 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивачка не з'явилась в судові засідання, призначені на 07 серпня та 19 вересня 2017 року, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надсилала до суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, долучаючи до них медичні довідки. Заяви про розгляд справи у відсутності позивачки або про зміну її місцезнаходження до суду не подавались. Належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання позивачкою не надано, довідки про відвідування лікаря без зазначення неможливості участі в судових засіданнях суд визнав неналежними доказами, а тому в силу ст.77 ЦПК України суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_1 повторно не з'явилась в судове засідання без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Виходячи з роз'яснень п.п.1, 2 Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) (далі - Конвенція) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії»від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК),Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання).
Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість цих строків, суду необхідно враховувати принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо.
Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що не можна покладати відповідальність за тривалий розгляд справи використання ними процесуальних засобів, передбачених законодавством, для здійснення свого захисту, зокрема, у зв'язку зі зміною позовних вимог, вивченням матеріалів справи, заявленням клопотань, оскарженням ухвалених судових рішень. Разом із тим слід взяти до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду п.3 вищевказаної Постанови ВССУ.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивачка готувалась до розгляду справи, була обізнана завчасно про дату, час та місце розгляду справи та щодо необхідності доводити свої позовні вимоги, а відтак друга неявка останньої в судове засідання та заява про відкладення розгляду справи вірно визнані судом неповажними.
Згідно п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо він нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Положення вищевказаної норми слід враховувати у системному та логічному зв'язку із положенням ст.169 цього Кодексу, згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача без поважних причин. При повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
Тобто, згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача.
З матеріалів справи чітко вбачається, що позивачка була двічі належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилась в судові засідання 07 серпня та 19 вересня 2017 року, разом з тим в день судового засідання - 19 вересня 2017 року повторно подала через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Тобто, остання не була позбавлена можливості особисто з'явитись в судове засідання для реалізації своїх процесуальних прав та здійснення процесуальних обов'язків, направити представника для захисту її інтересів у суді або надіслати заяву про розгляд справи у її відсутності. Крім того, причини її повторної неявки до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, а позивачка,при цьому, і не з'являлась в судові засідання, і не використала передбачене законом право на уповноваження представника на процесуальне представництво в суді або подачі заяви про розгляд справи у її відсутності.
Відтак, суд першої дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не впливають на правильність зроблених судом висновків, а тому відхиляються колегією суддів. Постановлена ухвала відповідає вимогам процесуального закону, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду - залишити змін.
Керуючись статтями 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.М. Вербова
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач