05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Мазурик О.Ф., Кравець В.А.
при секретарі: Борисенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири,
у липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири. Надалі, 07.02.2017 року, уточнивши свої вимоги, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якому просила стягнути солідарно з останніх на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 885,80 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та витрати за проведення незалежної експертизи в розмірі 1 800 грн..
В обгрунтування позову зазначала, що вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 12.05.2015 року, 27.01.2016 року та 22.04.2016 року мало місце залиття вказаної квартири. Працівниками ЖЕД -401 було встановлено, що залиття здійснено мешканцями квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Згідно звіту ТОВ «ЄСП Оцінка Капітал» розмір заподіяної шкоди внаслідок залиття її квартири становить 2 885,80 грн. Відповідачі у добровільному порядку відшкодовувати спричинену шкоду відмовляються, чим примушують її та третіх осіб жити не в комфортних умовах, переживати постійний стрес. Внаслідок даного залиття квартири вона зазнала душевних страждань та потрясіння.
Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 20.09.2016 року, до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_2, а надалі змінено його статус на відповідача.
Справа № 755/10546/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/11272/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 25.10.2016 року, до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_6.
Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 29.05.2017 року, до участі у справі як третю особу залучено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 885, 80 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду в повному обсязі. Посилаються на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не безпідставно взяв до уваги як належні докази акти, надані позивачем. Ці акти складені без їх участі, не містять їх підпису та не відповідають вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Державного комітету України з питрань житлово - комунального господарства від 17.05.2005 року № 76. Крім того, у акті від 27.01.2016 року не встановлено конкретну причину залиття, а міститься лише припущення що залиття сталося з їх вини. Судом не було взято до уваги акти ЖЕД - 401 від 10.07.2017 року та від 24.07.2017 року, у яких вказано, що плями у квартирі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є застарілими після одноразового залиття, в той час як позивач вказує на неодноразове залиття. Крім того, жодного доказу наявності моральних збитків позивач не надала. Навпаки, відповідачі під час виконання припису від 07.07.2017 року та доказування своєї невинуватості розібрали плитку у ванній кімнаті, чим понесли матеріальні витрати.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_9 та третя особа ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до актів від 14.05.2015 року, 27.01.2016 року та 22.04.2016 року, складених комісією ЖРЕО - 401 у складі: майстрів т/д №1 ОСОБА_10, ОСОБА_11, майстра з ремонту ОСОБА_12, слюсара сантехніка ОСОБА_13, та затвердженими головним інженером ЖРЕО-401 Левченко С.В., при проведенні обстеження квартири АДРЕСА_1 було встановлено, що залиття в даній квартирі відбулося з вини та внаслідок недбайливого ставлення мешканців квартири АДРЕСА_2 цього будинку до сантехнічного обладнання.
Співвласниками квартири АДРЕСА_2 в рівних частках є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Згідно зі звітом ТОВ «ЄСП Оцінка-Капітал» від 20.05.2016 року про незалежну оцінку ринкової вартості витрат на відновлення (ремонт) пошкоджень внаслідок залитгя квартири, 4, вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 становить 2 885,80 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача відбулося з вини відповідачів. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з засад розумності і справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. (ч. 2 ст. 1 166 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї статті обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтями 60, 61 ЦПК України установлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.
За загальним правилом, передбаченим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього кодексу.
Зазначене правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків щодо доказування.
Положення ж ст. 1166 ЦК України містять вказівку на те, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За вказаних обставин відсутність своєї вини у вчиненні шкоди мають довести відповідачі.
Останні як на доказ відсутності своєї вини посилаються на акти, затверджені начальником ЖЕД-401 від 17.06.2016 року, від 02.09.2016 року, від 07.07.2017 року, від 10.07.2017 року та від 24.07.2017 року.
У акті від 17.06.2016 року вказано на те, що ймовірною причиною залиття може бути пошкодження каналізаційної системи в перекритті між 4-ю та 8-ю квартирами. У цьому ж акті вказано про те, що мешканці квартири АДРЕСА_2 довгий час не надавали доступу в квартиру для обстеження сантехнічного обладнання (припис - попередження від 26.01.2016 року). Мешканцям квартири АДРЕСА_2 запропоновано слідкувати за технічним станом інженерних мереж та сантехнічного обладнання в квартирі, завчасно вживати заходів щодо усунення виявлених недолікв, привести сантехнічне обладнання в належний стан для уникнення в подальшому залиття нижче розташованої квартири АДРЕСА_1.
Виходячи із змісту даного акту цим актом не спростовується вина відповідачів у вчиненні шкоди. Навпаки вказується на те, що відповідачі тривалий час не виконували припис щодо надання доступу до житла для встановлення причин залиття квартири АДРЕСА_1 та запропоновано відповідачам привести сантехнічне обладнання в належний стан.
Подальші акти підтверджують той факт, що сантехнічне обладнання станом на час складання актів у квартирі АДРЕСА_2 знаходиться у задовольному стані.
Проте, ці докази створені більше ніж через рік після залиття та не підтверджують відсутність вини відповідачів у залитті квартири АДРЕСА_1, яке сталося 12.05.2015 року, 27.01.2016 року та 22.04.2016 року. Тобто доводи відповідачів про те, що 12.05.2015 року, 27.01.2016 року та 22.04.2016 року сантехнічне обладнання у їх квартирі було в належному стані не підтверджуться надами актами, оскільки в них вказано про задовільний стан сантехнічного обладання на час обстеження, а не на час залиття.
Посилання відповідачів на те, що сліди від залиття у квартирі позивачки, на які вона посилається, це сліди від залиття, яке сталося років шість - сім тому з вини мешканців квартири, що знаходиться над ними ґрунтуються на припущеннях та доказами не підтверджені.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачі не довели відсутність своєї вини у вчиненні шкоди суд першої інстанції правильно визнав позовні вимоги законними та огрунтованими.
Акти про залиття, надані позивачкою, судом першої інстанції оцінені як письмові докази у сукупності з іншими доказами, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав права брати ці акти як належні докази колегія суддів вважає безпідставними.
Залиттям квартири позивачці завдано також моральну шкоду, оскільки внаслідок залиття сталися істотні зміни у її життєвих стосунках. Позивач вимушена проживати у квартирі з підвищеною вологістю, витрачати час на захист своїх прав. Суд пешої інстанції визначив розмір такої шкоди з урахуванням тяжкості та тривалості моральних страждань, а також принципу розумності та справедливості. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни розіру моральної шкоди.
Вимоги апеляційної скарги про стягнення на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн не грунтуються на вимогах закону, оскільки з такими позовними вимогами остання не зверталася та ці питання не були предметом судового розгляду.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді