ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]
30 листопада 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.,
суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка Андрія Васильовича, треті особи: ОСОБА_3, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2017 року,
встановила:
у травні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом КМНО Сидоренком А.В. 22.11.2010 р.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 р. в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача вказував, що 06.06.2008 між ОСОБА_3 та ПАТ «Ощадбанк» було укладено Кредитний договір. Того ж дня між ОСОБА_1, як майновим поручителем, та ПАТ «Ощадбанк» було укладено Іпотечний договір №1794, за яким вона з метою забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку належне їй нерухоме майно - земельну ділянку та розташоване на ній домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач просила визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки банком боржнику та поручителю не направлялись вимоги про усунення порушень, нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості, яка була визначена неправильно.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 р. в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги є недоведеними, оскільки зафіксована у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та пені розрахована відповідно до умов кредитного договору, боржнику та поручителю направлялись вимоги щодо виконання порушених зобов'язань, які були отримані 25.09.2010, а звернення стягнення відразу на два предмета іпотеки не суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку».
Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи.
При зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису ПАТ «Ощадбанк» в заяві зазначив суму заборгованості - 3 688 184 грн. 35 коп., яка складається з: основної суми боргу по кредиту - 3 258 320 грн., простроченої суми боргу по кредиту - 141 680 грн., суми боргу по нарахованим відсоткам - 36 189 грн. 04 коп., простроченої суми боргу по нарахованим відсоткам - 413 021 грн., 98 коп., пені за порушення строків сплати кредиту - 5 153 грн. 61 коп., пені за порушення строків сплати відсотків - 11 688 грн. 76 коп. (а/с 104).
Однак в Розрахунку заборгованості (а/с 123) сума боргу по нарахованим відсоткам включає в себе суму простроченого боргу по кредиту, і становить суму 271 341 грн. 98 коп.
Крім того, в розрахунку неправильно нараховано пеню за порушення строків сплати кредиту, починаючи з липня 2010 р. за 31 день з суми 5 420 грн., та відповідно і за наступні місяці - серпень-жовтень, оскільки відповідно до умов Договору відновлювальної кредитної лінії №885 від 06.06.2008 позичальник мав сплачувати в період з 25.06.2008 по 25.06.2008 тільки відсотки за користування кредитом. Перший платіж по тілу кредиту мав бути здійснений в період до 23.07.2010, а отже заборгованість по тілу кредиту має обчислюватись лише з 24.07.2010.
Таким чином, сума заборгованості, яка була зазначена у виконавчому написі не є безспірною
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права. В ст. 261 ЦК України закріплено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
В заяві від 29.06.2017 р. представник ПАТ «Ощадбанк» заявляв про застосування строку позовної давності (а/с 90).
В постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 р. (справа №6-17цс17) висловлено правову позицію, згідно якої доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Порівняльний аналіз термін «довідався» і та «міг довідатись», що міститься в ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.
В даному випадку позивачка була присутня та поставила свій підпис в Акті опису та арешту майна, який був складений 16.07.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській обл. Черток О.Ф. при примусовому виконанні виконавчого напису №2702, виданого 22.11.2010 приватним нотаріусом КМНО Сидоренком А.В. про звернення стягнення на земельну ділянку (а/с 98). Вказана обставина є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 в липні 2013 р. було відомо про вчинений виконавчий напис. Доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності позивачем не надано.
Посилання представника позивача на той факт, що приватним нотаріусом Сидоренком А.В. при вчиненні даного виконавчого напису було порушено вимоги пп. 11.1, 12.2, 13.7 Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затвердженого наказом МЮ України від 15.07.2003 р. №87/5 (чинного станом на 22.11.2010), про що позивачу стало відомо лише у липні 2017 р. з листа Міністерства юстиції України (а/с 190-192), є необґрунтованими, оскільки такий лист був отриманий ним у липні 2017 р., а при зверненні суду з даним позовом - у травні 2017 р., він посилався на інші підстави.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню і по справі слід ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка Андрія Васильовича, треті особи: ОСОБА_3, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській обл. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ справи: 757/29988/17-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9382/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.