Справа № 688/2088/17
Головуючий у 1-й інстанції: Козачук С.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
06 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,
у липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (Шепетівське ОУПФ України) про визнання неправомірними дії відповідача щодо призначення та перерахунку пенсії позивача; зобов'язання відповідача провести перерахунок, нарахування та виплату пенсії позивачу з врахуванням стажу роботи та заробітної плати на ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» за період з 01 червня 2007 року по 31 грудня 2010 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 02 березня 2012 року.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 безперервно працювала у ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», у тому числі і в період з 01.06.2007 року по 31.12.2010 року, отримувала відповідну заробітну плату, з якої роботодавцем відраховувалися страхові внески відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується витягами із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості застрахованої особи і з 02 грудня 2012 року ОСОБА_2 отримує пенсію за віком.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка та Шепетівському районі щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка та Шепетівському районі зарахувати ОСОБА_2 роботу на посаді терміста на установках НВЧ 2-го розряду за період з 15.09.1999 року по 01.08.2011 року до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і при наявності необхідного стажу призначити пенсію з дня виникнення у неї такого права.
Проте, період роботи позивача у ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» з 01.06.2007 року по 31.12.2010 року не був зарахований до її страхового стажу для обчислення пенсії за віком.
За таких обставин, ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Шепетівськог ОУПФ України з вимогою зарахувати до її страхового стажу вказаний період роботи у ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», однак отримала відмову у зарахуванні страхового стажу, у зв'язку з тим, що ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» не перераховано до ПФУ стахових внесків, що не дає підстав зарахувати даний період роботи позивача до страхового стажу.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон України №1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV, страховий стаж це - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 5, 15 Закону України “Про оплату праці”, ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 14 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за організацію роботи по виплаті заробітної плати та відрахувань з неї на пенсійне страхування відповідає роботодавець.
Згідно із ч. 3 ст. 20 З України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі:
- ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків;
- неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів;
- якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.
Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч.10 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із ст. 254 КЗпП України несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії.
Таким чином, наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Судом першої інстанції встановлено, що витягами із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_2 за 2000-2012 роки підтверджується той факт, що позивач у період з 01.06.2007 року по 31.12.2010 року працювала у ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», отримувала відповідну заробітну плату, з якої роботодавцем відраховувалися страхові внески відповідно до вимог чинного законодавства (у графі «знаменник права частина» відмічено: страхові внески сплачувалися).
Враховуючи те, що страхові внески позивача відраховувались роботодавцем із заробітної плати, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період роботи ОСОБА_2 з 01 червня 2007 року по 31 грудня 2010 року у ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, тобто товариство, в якому працювала позивач.
З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4