Справа № 802/1792/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення,
В жовтні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 11 жовтня 2017 року відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2017 року та прийняти нове рішення, яким направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник третьої особи заперечив проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі, виходив з того, що поданий ОСОБА_4 позов не може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства оскільки випливає цивільно-правових відносин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для передачі адміністративного позову за підсудністю, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим, згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Отже, даний спір враховуючи його цивільно-правовий характер, зумовлений правовідносинами пов'язаними з невиконанням умов цивільно-правової угоди, яка випливає з договірних відносин не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, що також відповідає позиції щодо правил визначення юрисдикції адміністративних судів наведеної в постанові Верховного ОСОБА_6 України від 14 червня 2016 року.
Згідно статті 244-2 КАС України, висновок Верховного ОСОБА_6 України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного ОСОБА_6 України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного ОСОБА_6 України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
За правилами статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі у зв'язку із неможливістю розгляду приватно-правового спору за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 05 грудня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7