06 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10498/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТАЛАС" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТАЛАС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАТАЛАС" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2017 року за №0001991409 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 233780,46 грн, за № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 58448,36 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що прийнятим рішенням суд першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, тому просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, відповідно до якого задовольнити адміністративного позов повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що дії відповідача в частині застосування штрафних санкцій є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, оскільки дана перевірки була проведена у зв'язку з розслідування кримінального провадження №32016070000000051, а тому податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не могло бути винесене до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Зокрема, ухвалою суду було закрите кримінальне провадження, у зв'язку зі сплатою відповідачем платежів у добровільному порядку, а тому, як наголошував представник позивача рішенням суду була зафіксована повна та остаточна сума платежів. Також, вважає, що в пункті 3 розділу IV Акту №346/07-16-14-07/40620835 від 12.05.2017 року відповідачем зазначено про незастосування штрафних санкцій до позивача.
Окрім цього апелянт вважає, що відповідачем порушено також вимоги абз.2 п.78.2 ст.78 ПК України, оскільки забороняється проводити документальні позапланові перевірки, якщо питання, що є їх предметом, були охоплені під час попередніх перевірок платника.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інспекторами Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області в період з 10.05.2017р. по 11.05.2017р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДАТАЛАС" щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи під час ввезення 13.10.2016 року даним суб'єктом господарювання товарно-матеріальних цінностей на митну, територію України згідно митних декларацій від 13.10.2016 року №305060903/2016/003279, №305060903/2016/003291 та №305060903/2016/003288.
Дана перевірка була проведена на підставі заяви позивача щодо проведення позапланової перевірки вих. №28/01 від 28.04.2017 року та наказу відповідача від 05.05.2017 року №551 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки" та результати такої відображено відповідачем в Акті від 12.05.2017 року за №346/07-16-14-07/40620835.
Згідно цього Акту від 12.05.2017 року за №346/07-16-14-07/40620835 зазначено, що перевірка проведена з урахуванням ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2017 року по справі №308/2158/17 та матеріалів документальної перевірки Акту від 13.02.2017 року №1/07-16-14-07/40620835 та перевіряючи ми встановлено, що в зону митного контрою митного поста "Ужгород" 13.10.2016 року в напрямку "в'їзд в Україну" в'їхало три вантажні транспортні засоби: автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_3, автомобіль НОМЕР_4, НОМЕР_5 та автомобіль НОМЕР_6, НОМЕР_7, якими ввозився товар одержувачу - позивачеві. Після завершення процедури розмитнення, працівниками ДФС було здійснено переогляд зазначених транспортних засобів і встановлено наявність товару, відомості про який у товарно-супровідних документах були відсутні, що призвело до невірного визначення бази оподаткування митними платежами.
Стороною позивача не заперечується та обставина, що керівник ТОВ "ДАТАЛАС", в порушення вимог п. 39 ст. 4, ст. 49, ст. 51, ст. 52, ст. 53, ч. 1 ст. 257, п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 266 та ст. 289 Митного кодексу України занизив податкове зобов'язання зі сплати мита на загальну суму 233793,42 грн та в порушення вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України занизив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 935121,82 грн.
Увалою Ужгородського міськрайонного суду від 03.04.2017 року у справі №308/2158/17 кримінальне провадження щодо директора ТОВ "ДАТАЛАС" - ОСОБА_2 було закрито за клопотанням прокурора на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінально-процесуального кодексу України, оскільки до моменту притягнення керівника позивача, який визнав свою вину, до кримінальної відповідальності завдана кримінальним правопорушенням шкода державному бюджету в сумі 1168915,24 грн, яка розрахована згідно Акту від 13.02.2017 року №1/07-16-14-07/40620835 документальної позапланової виїзної перевірки останнім відшкодована, що підтверджується копіями платіжних доручень за №83 від 22.02.2017 року на суму 233793,42 грн. ввізного мита та за №82 від 22.02.2017 року на суму 935121,82 грн податку на додану вартість.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки штрафні санкції не сплачувалися позивачем, на підставі висновків викладених в Акті перевірки №346/07-16-14-07/40620835 від 12.05.2017 року, то у відповідності до вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підприємство були накладені штрафні санкції, згідно податкових повідомлень-рішень від 19.05.2017 року за №0001991409 та за № НОМЕР_1.
Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.4 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ч. 4 ст. 289 Митного кодексу України обов'язок зі сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику додаткові податкові зобов'язання.
Частиною 2 статті 293 Митного кодексу України встановлено, що особою, на яку покладається обов'язок зі сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до ч. 6 ст. 345 Митного кодексу України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати ним митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим кодексом якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6 и.54.3 ст.54 ПКУ).
У відповідності до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Стосовно покликань позивача на те, що відповідачем незаконно застосовано до нього штрафні санкції, оскільки в п. 3 розділу ІV Акту перевірки від 12.05.2017 року за №346/07-16-14-07/40620835 зазначено про незастосування штрафних санкцій до позивача, то суд першої інстанції переконливо відобразив наступні мотиви.
Згідно ч.1 ст.354 Митного кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.
Згідно пункту 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, платниками податків - юридичними особами, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Отже, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.
Також необхідно погодитись з думкою суду першої інстанції, яка висвітлена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013р №21-237а13 та врахована при оцінці доводів позивача про те, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ч. 1 ст. 17 КАС України.
Таким чином, акт перевірки від 12.05.2017 року за №346/07-16-14-07/40620835 є тільки носієм доказової інформації про виявлені відповідачем порушення вимог законодавства України з питань державної митної справи та по суті є документом на підставі якого виноситься рішення контролюючого органу, а саме: на його підставі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.05.2017 року за №0001991409 та за № НОМЕР_1.
Одночасно суд першої інстанції погоджується з доводами відповідача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в тому, що ухвала суду про закриття кримінального провадження, у зв'язку зі добровільною сплатою платежів зафіксувала саме правомірність дій відповідача при визначенні завданої позивачем шкоди державному бюджету в сумі 1168915,24 грн з несплати, в тому числі 233793,42 грн. ввізного мита та 935121,82 грн податку на додану вартість.
Так ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2017 року у справі №308/2158/17, яка набрала законної сили, встановлено, що директор ТОВ "ДАТАЛАС", в силу покладених на нього та виконуваних ним організаційно-розпорядчих функцій, будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, відповідальною за організацію бухгалтерського та податкового обліку, своєчасність нарахування та сплати податків, зборів до бюджету, в порушення вимог ч. 1 ст. 257, ст. 266 та ст.289 Митного кодексу України, п.190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями), умисно ухилився від сплати до бюджету податків та зборів на загальну суму 1168915,24 грн.
Таким чином, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2017 року у справі №308/2158/17 клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності директора позивача у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №32016070000000051, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.212 КК України було задоволено.
Згідно до ч. 13 ст. 354 Митного кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом доходів і зборів за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу доходів і зборів передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків органу доходів і зборів визначається кримінальним процесуальним законом.
Грошове зобов'язання позивача у сумі 1168915,24 грн, у тому числі: 233793,42 грн ввізного мита та 935121,82 грн податку на додану вартість, визначено згідно Акту №1/07-16-14-07/40620835 від 13.02.2017 року виїзної документальної позапланової перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи - своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення 13.10.2016 товару на митну територію України.
Звертаючи увагу на дані обставини та попередньо висловлене твердження про те, що перевірка в травні місяці 2017р. проведена з урахуванням ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2017 року по справі №308/2158/17 та матеріалів документальної перевірки Акту від 13.02.2017 року №1/07-16-14-07/40620835, де штрафні санкції не були визначені та не сплачувались позивачем, на підставі висновків викладених в Акті перевірки №346/07-16-14-07/40620835 від 12.05.2017 року, у відповідності до вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на позивача правомірно були накладені штрафні санкції, згідно податкових повідомлень-рішень від 19.05.2017 року за №0001991409 та за № НОМЕР_1.
Стосовно доводів апелянта про те, що відповідачем порушено також вимоги абз.2 п.78.2 ст.78 ПК України, оскільки забороняється проводити документальні позапланові перевірки, якщо питання, що є їх предметом, були охоплені під час попередніх перевірок платника, то необхідно зазначити, що такі не були предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки не зазначались позивачем як підстава даного позову, а тому не можуть досліджуватись судом апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку.
Так ч. 1 ст.51 КАС України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТАЛАС" залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 807/730/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст виготовлено 07.12.2017.