Справа: № 759/9521/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Осаулов А.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
05 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції роти №9 батальйону №3 Довженко Олександра Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, постанову від 25 червня 2016 року серії ПС2 №388596 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, щодо ОСОБА_2, винесену інспектором патрульної поліції роти №9 батальйону №3 Довженком О.А. скасовано.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у позивача були відсутні документи, які б свідчили про дотримання вимог Порядку переобладнання транспортних засобів та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2016 року інспектором УПП ДПП м.Києва роти №9 батальйону №3 лейтенантом поліції Довженком О.А. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №388596, згідно якої ОСОБА_2 на 46 км а/д Київ-Чоп керував транспортним засобом Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1, який переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а саме встановив ГБО без дозволу органів МВС України, чим порушив вимоги п.31.3.а Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, та керуючись положеннями ст.ст.33, 284 КУпАП до ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваної постанови здійснене переобладнання автомобіля під керування позивача не вимагало погодження з органами МВС, оскільки його переобладнання шляхом встановлення ГБО було проведено спеціалізованою організацією (суб'єктом господарювання) у відповідності до вимог Порядку переобладнання транспортних засобів, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, є недоведеним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.1 ст.121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 31.3.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Таким чином, експлуатація транспортного засобу, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.121 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб позивача був переобладнаний шляхом укомплектування автомобільним газобалонним обладнанням для роботи на зрідженому нафтовому газі.
Згідно п.37 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), документами про відповідність переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху є: для транспортних засобів, переобладнаних суб'єктами господарювання, які провадять господарську діяльність з переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року, - свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, оформлене державним підприємством «ДержавтотрансНДІпроект» або Головним сервісним центром МВС на відповідний вид переобладнання, що подається разом із сертифікатом відповідності (наявність необов'язкова для транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газових паливах), виданим органом з оцінки відповідності, що визнаний та призначений в установленому порядку проводити процедуру сертифікації транспортних засобів, та актом приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатками 3, 4 і 6; для транспортних засобів, переобладнаних в індивідуальному порядку, а також транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газових паливах, - акт технічної експертизи (крім переобладнаних автобусів) за формою згідно з додатком 5 або сертифікат відповідності, виданий випробувальною лабораторією (центром), що має атестат акредитації відповідної галузі та повноваження щодо проведення перевірки технічного стану транспортних засобів, органом з оцінки відповідності, що визнаний та призначений в установленому порядку проводити процедуру сертифікації транспортних засобів, чи підприємством, що має сертифікат відповідності державної системи сертифікації УкрСЕПРО з установлення відповідності конструкції переобладнаного транспортного засобу умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження переобладнання.
Переобладнання транспортних засобів для роботи на газових паливах здійснюється виключно суб'єктами господарювання, які провадять господарську діяльність з переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року та мають свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу на відповідний вид переобладнання. Зазначені суб'єкти можуть проводити перевірку відповідності таких засобів вимогам технічних умов і технічної документації підприємства-виробника газобалонного обладнання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року №607 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок переобладнання транспортних засобів, який визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (п.1 Порядку).
Згідно п.п.3-8 наведеного Порядку переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб'єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання.
До переобладнання транспортного засобу власник або його представник подає транспортний засіб за місцем реєстрації такого засобу для проведення огляду реєстраційно-екзаменаційним підрозділом Державтоінспекції МВС, за результатами якого отримує відповідний акт, складений за формою, установленою МВС.
Перед переобладнанням транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива огляд такого засобу підрозділом Державтоінспекції МВС не проводиться.
Для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання. До заяви про погодження додаються копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та акта проведення його огляду.
Спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Строк розгляду заяви про погодження не повинен перевищувати 10 робочих днів за умови подання документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку.
У разі коли подані документи оформлені неналежним чином або містять недостовірну інформацію, власник або його представник має право після усунення зазначених недоліків повторно подати заяву про погодження, яка розглядається в установленому порядку.
За результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.
До спеціально уповноважених організацій належать: державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект»; Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС.
Отже, переобладнання транспортних засобів для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива може здійснюватися суб'єктом господарювання при наявності свідоцтва про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, виданого уповноваженою організацією.
З матеріалів справи вбачається, що переобладнання транспортного засобу позивача шляхом укомплектування автомобільним газобалонним обладнанням для роботи на зрідженому нафтовому газі було здійснено суб'єктом господарювання ТОВ «Сервіс Газ Україна», що підтверджується актом №597 від 29 квітня 2016 року приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на зрідженому нафтовому газі (ЗНГ).
Матеріали справи свідчать про наявність у зазначеного суб'єкта господарювання свідоцтва про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху №0036 Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, з терміном дії свідоцтва 01 березня 2017 року.
Крім того, в матеріалах справи наявні копія акту технічної експертизи про відповідність конструкції та технічного стану переобладнаного транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху №418/151 від 30 квітня 2016 року стосовно транспортного засобу позивача та копія сертифікату відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО, зареєстрований в реєстрі за №UA9.009.00822-15, з терміном дії з 21 липня 2015 року по 20 липня 2017 року щодо послуг із встановлення відповідності конструкції колісних транспортних засобів вимогам, викладеним у документах про погодження переобладнання, за видами переобладнання, які наведені у додатку на 4 бланках, в тому числі, переобладнання автомобілів легкових та автомобілів вантажних в газобалонні для роботи двигунів на стисненому природному або зрідженому нафтовому газі.
Наведене свідчить, що переобладнання транспортного засобу позивача було здійснено із дотриманням відповідних правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а тому у діях позивача відсутнє порушення вимог п.31.3.а Правил дорожнього руху та склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач може заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Разом з тим, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України наявність порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУпАП, до суду надано не було.
Твердження апелянта, що на момент складання оскаржуваної постанови позивачем не пред'являлось будь-яких документів на переобладнання його транспортного засобу жодним чином не спростовує встановленого судом факту, що належний позивачу транспортний засіб було переобладнано з дотриманням відповідних правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Наведена апелянтом обставина свідчить на користь необґрунтованості спірної постанови, оскільки її прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наявності доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, у зв'язку з чим оскаржувана постанова інспектора УПП ДПП м.Києва роти №9 батальйону №3 лейтенанта поліції Довженка О.А. у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №388596 від 25 червня 2016 року підлягає скасуванню.
Посилання апелянта на відсутність підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення при притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху жодним чином не спростовує відсутність факту порушення позивачем вимог п.31.3.а Правил дорожнього руху та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.121 КУпАП
В той же час, зазначення в резолютивній частині постанови суду першої інстанції ч.1 ст.122 КУпАП замість ч.1 ст.121 КУпАП не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та за своєю суттю являється опискою, яка підлягає виправленню в порядку, визначеному ст.169 КАС України.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 07 грудня 2017 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук